Справа: № 2-2032/2011 р. Головуючий: 1 інстанції
Провадження: № 22-ц-/2090/1822/2012 р. Прошутя І.Д.
Категорія: стягнення заборгованості Доповідач: Даниленко В.М
20 березня 2012 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарях: Коліснику Я.В., Подпрядовій В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2011 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, -
У травні 2010 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»(далі: КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом, у подальшому уточненим, у якому вказувало на те, що відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем.
Однак, впродовж тривалого часу надані їм послуги відповідачі взагалі не оплачують, у зв'язку з чим за період з 01 сепня 2001 року по 31 серпня 2011 року утворилася значна заборгованість, загальний розмір якої становить 8 057 грн. 78 коп.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в добровільному порядку погашати існуючу заборгованість відповідачі ОСОБА_3 не бажають, позивач - КП «ХТМ»просив суд у примусовому порядку стягнути з останніх на його користь вищезазначену існуючу заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та покласти на них судові витрати по справі.
Відповідачка ОСОБА_3 заявлених КП «ХТМ»вимог не визнала, та заперечуючи проти їх задоволення, вказувала на те, що послуги з централізованого опалення надаються позивачем неналежної якості, позаяк температурний режим у їхній квартирі не відповідає встановленим нормативам, у зв'язку з чим вони вимушені обігріватися за допомогою електроприладів, керівництво КП «ХТМ»на її неодноразові звернення з приводу такої ситуації належним чином не реагує, а тому вона не вважає за необхідне оплачувати такі послуги.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2011 року позовні вимоги КП «ХТМ»задоволено частково.
Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача в солідарному порядку заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення за період з 01 травня 2007 року по 31 серпня 2011 року в загальній сумі 5 305 грн. 28 коп.
У задоволенні решти заявлених позивачем вимог судом першої інстанції відмовлено.
При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі, стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави судовий збір у розмірі 53 грн. 05 коп.
Не погодившись із ухваленим по справі рішенням, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просять скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
В обгрунтування своєї скарги апелянти посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
При цьому апелянти вказують на те, що послуги з централізованого опалення, які надаються КП «ХТМ», не відповідають нормативним показникам, передбаченим законодавством, про що неодноразово наголошувалося відповідачкою ОСОБА_3 у судовому засіданні, але суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на вказану обставину належної уваги не звернув, як не звернув уваги й на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 вже декілька років не проживає у квартирі АДРЕСА_1.
Крім того, апелянти посилаються на те, що заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення нарахована позивачем виходячи з опалювальної площі квартири - 37, 6 кв.м., хоча загальна площа житла складає всього лише - 35,7 кв.м.
Апелянти також зазначають, що хоча суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, й застосував до спірних правовідносин правила позовної давності, але при цьому безпідставно стягнув з відповідачів заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період, який перевищує трирічний строк.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Однак, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 р. № 1875-IV.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є наданя житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), кімнат у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників, які згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року N 572, зобов'язані укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем, та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», який безпосередньо регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст. 25 вказаного Закону).
Такий же порядок вирішення питань щодо стягнення заборгованості з власників квартир по укладених угодах, пов'язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, передбачений і ч. 6 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Як встановлено по справі, одноособовим власником приватизованої квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2
Згідно наданих позивачем - КП «ХТМ»відомостей нарахувань та оплати послуг з централізованого опалення, загальна сума заборгованості з оплати зазначених послуг за особистим рахунком ОСОБА_2 за період з 1 серпня 2001 року по 31 серпня 2011 року складає більш ніж 8 000,00 грн.
При цьому, як вбачається з представлених позивачем відомостей, будь-яких оплат отриманих послуг з централізованого опалення в зазначений період власником квартири ОСОБА_2, чи іншими, вповноваженими ним особами, взагалі не проводилося.
Вказаний факт відповідачами по справі визнається й не заперечується.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, дійшов правильного висновку про примусове стягнення існуючої заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення на користь позивача в примусовому порядку, в межах строку позовної давності, на чому наполягала сторона відповідача.
Однак, стягуючи цю заборгованість з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно, суд першої інстанції не врахував, що відповідачка ОСОБА_3 як член сім'ї власника квартири (ст. 156 ЖК УРСР) на відміну від члена сім'ї наймача житлового приміщення (ст.ст. 64, 67 ЖК УРСР), не несе відповідальності перед виконавцем житлово-комунальних послуг за їх не оплату, а може відповідати лише перед самим власником житла.
При цьому, визначаючи загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 з оплати житлово-комунальних послуг у межах позовної давності, суд першої інстанції помилково включив у розрахунок цієї заборгованості травень 2007 року, що знаходиться поза межами трирічного строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України та який розраховується з дня звернення особи до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( в даному випадку з 31 травня 2010 року).
Крім того, як встановлено по справі, наданий КП «ХТМ»до суду першої інстанції в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунок заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення за особистим рахунком ОСОБА_2, здійснений позивачем, виходячи з загальної площі належної відповідачу квартири - 37,6 кв.м., не зважаючи на те, що згідно даних технічного паспорта на цю квартиру, загальна її площа становить усього 35,7 кв.м.
Таким чином, з огляду на викладене, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2011 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком правильним, законним і справедливим, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення, скасувавши його в частині, що стосується задоволення позовних вимог КП «ХТМ»про стягнення з ОСОБА_3, яка є неналежним відповідачем по справі, заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог за їх безпідставністю, та зменшивши загальний розмір заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»в межах строку позовної давності з дня звернення позивача з позовом до суду, тобто за період з 01 червня 2007 року та по 31 серпня 2011 року, з 5 305 грн. 28 коп. до 5 012 грн. 56 коп.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідачів про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не звернув уваги на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 вже декілька років не проживає у квартирі АДРЕСА_1, то ці доводи апелянтів судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки згідно ст. 317 ЦК України місце проживання власника та місцезнаходження майна на зміст права власності та обов'язок власника утримувати належне йому майно не впливають, а розмір плати за надання послуг з централізованого опалення залежить від опалювальної (загальної) площі житла (квартири, будинку садибного типу), а не кількості осіб - його мешканців.
Безпідставними є й посилання апелянтів, як аргумент правомірності не оплати ними послуг з централізованого опалення, на те, що ці послуги не відповідають нормативним показникам, передбаченим законодавством, позаяк згідно з Додатком до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, та Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151, плата за централізоване опалення не справляється лише в разі зниження температури в житлових приміщеннях нижче ніж 12° C (у наріжних кімнатах - нижче ніж 14° C), фактів чого в належній відповідачу ОСОБА_2 квартирі судом не встановлено, а відхилення температури в цій квартирі від нормативних показників, які зафіксовані відповідними актами-претензіями, враховані позивачем - КП «ХТМ» при розрахунку розміру оплати за надані послуги.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, носять формальний характер і не містять передбачених законом підстав для подальшого скасування чи зміни ухваленого судом першої інстанції по справі рішення.
Що ж стосується судових витрат по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України.
Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2011 року - змінити.
Скасувати це судове рішення в частині, що стосується задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, ухваливши в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог за їх безпідставністю.
Зменшити загальний розмір заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», з 5 305 (п'яти тисяч трьохсот п'яти) грн. 28 коп. до 5 012 (п'яти тисяч дванадцяти) грн. 56 коп.
Скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору.
У решті рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору, несплаченого ним при подачі апеляційної скарги.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: