"10" травня 2012 р.Справа № 5017/1081/2012
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі Л.Е. Кришиневській
За участю представників:
від позивача - Кучерук С.І.,
від відповідача - Бурмістр В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Дочірнього підприємства „Сільгосппідприємство „Промінь" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, -
В засіданнях суду 24.04.2012 р. та 08.05.2012 р.оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Сільгосппідприємство „Промінь" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії ОД від 12.12.1996 р., виданого сільськогосподарському підприємству „Промінь", цільове призначення -ведення сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 15. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Рішенням Олександрівської сільської ради народних депутатів за № 133 від 25.10.1996 року сільськогосподарському підприємству „Промінь" було надано у постійне користування земельну ділянку площею 44,70 га для ведення сільськогосподарського виробництва.
12.12.1996 року СП „Промінь" було видано державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
14.04.2003 року Комінтернівською райдержадміністрацією було зареєстровано статут СП „Промінь", згідно якого було змінено організаційно-правову форму підприємства і назва його значиться як Дочірнє підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця".
Як вказує позивач, після зміни організаційно-правової форми згідно вимог Закону України "Про землеустрій", Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.06.2009 р. № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2009 р. за № 735/16751, та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647, Дочірньому підприємству „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" необхідно було переоформити державний акт на право постійного користування землею, виданого юридичній особі до її реорганізації. Але державний акт на право постійного користування землею до теперішнього часу так і не був переоформлений.
Відтак, позивач зазначає, що Дочірнє підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" по сьогоднішній час користується державним актом на право постійного користування землею, який виданий сільськогосподарському підприємству „Промінь", тобто підприємству, яке вже не існує.
При цьому позивач зазначає, що згідно листа відділу Держкомзему у Комінтернівському районі за №13-13-05/1841 від 21.10.2011 року за Дочірнім підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" державного акта на право постійного користування землею не значиться.
Також позивач вказує, що згідно наданої довідки Олександрівською сільською радою за №02-18-780 від 28.11.2011 року зазначене підприємство не сплачує податок з юридичних осіб.
Разом з тим позивач звертає увагу на те, що 15 листопада 2011 року комісією по визначенню проблемних питань, пов'язаних з розпорядженням та використанням земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні Дочірнього підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" було проведено обстеження земельної ділянки, за результатами якої був складений відповідний акт, яким встановлено: на земельній ділянці виробництво сільськогосподарської продукції не ведеться, земельна ділянка не обробляється, тобто не використовується за цільовим призначенням. Крім того, за ствердженнями позивача, на зазначеній земельній ділянці знаходяться занедбані недобудовані об'єкти нерухомості. Частина земельної ділянки була надана невідомим особам для здійснення діяльності, не пов'язаної з виготовленням сільськогосподарської продукції. Відтак, після обстеження земельної ділянки та вивчення правовстановлюючих документів комісія дійшла висновку, що земельна ділянка, яка використовується ДП „Сільгосппідприємство „Промінь" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" використовується з чисельними порушеннями положень Земельного Кодексу України, а саме: відсутній належним чином оформлений документ на право користування або власності земельної ділянки, земельна ділянка не використовується для ведення сільськогосподарського виробництва, на земельній ділянці наявні недобудовані об'єкти нерухомості. На огляд дані об'єкти тривалий час не експлуатувалися та знаходяться в аварійному стані.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідач до сьогоднішнього часу не вчинив жодної дії для оформлення належного користування земельною ділянкою та продовжує нею користуватися на підставі зазначеного вище державного акту, який видано на неіснуюче підприємство. Крім цього, позивач наголошує, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням..
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2012 року позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5017/1081/2012, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Відповідач позовні вимоги не визнає, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 34-42) та додаткових поясненнях, на ведених у клопотанні від 08.05.2012 р. (а.с. 59-63).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Олександрівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 133 від 25.10.1996 року „Про видачу державного акту на право постійного користування землею сільськогосподарському підприємству „Промінь" (а.с. 8) вказаному підприємству на підставі ст. 23 Земельного кодексу України було видано державний акт на право постійного користування землею загальною площею 44,7 га.
Так, 12.12.1996 року СП „Промінь" було видано державний акт серії ОД на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею Олександрівської сільської ради Комінтернівського району за № 15. Згідно вказаного держакту земельну ділянку площею 44,7 га надано у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва.
14.04.2003 року Комінтернівською райдержадміністрацією було зареєстровано статут СП „Промінь", згідно якого було змінено організаційно-правову форму підприємства і назва його значиться як Дочірнє підприємство „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця".
Як вказує позивач, після зміни організаційно-правової форми згідно вимог Закону України "Про землеустрій", Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.06.2009 р. № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2009 р. за № 735/16751, та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647, Дочірньому підприємству „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" необхідно було переоформити державний акт на право постійного користування землею, виданого юридичній особі до її реорганізації. Проте, за ствердженнями позивача, державний акт на право постійного користування землею до теперішнього часу так і не був переоформлений відповідачем.
Разом з тим позивач посилається на лист відділу Держкомзему у Комінтернівському районі № 13-13-05/1841 від 21.10.2011 року, згідно якого за Дочірнім підприємством „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на спірну земельну ділянку державного акта на право постійного користування землею не значиться. Також згідно довідки Олександрівської сільської ради № 02-18-780 від 28.11.2011 року відповідач не сплачує податок з юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2011 року комісією по визначенню проблемних питань, пов'язаних з розпорядженням та використанням земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні Дочірнього підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Промінь" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця", було проведено обстеження земельної ділянки, за результатами якої був складений відповідний акт (а.с. 14). Згідно вказаного акту комісією встановлено, що на земельній ділянці виробництво сільськогосподарської продукції не ведеться, земельна ділянка не обробляється, тобто не використовується за цільовим призначенням. Крім того, на зазначеній земельній ділянці знаходяться занедбані недобудовані об'єкти нерухомості; частина земельної ділянки була надана невідомим особам для здійснення діяльності, не пов'язаної з виготовленням сільськогосподарської продукції. Відтак, після обстеження земельної ділянки та вивчення правовстановлюючих документів комісія дійшла висновку, що земельна ділянка, яка використовується ДП „Сільгосппідприємство „Промінь" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" використовується з чисельними порушеннями положень Земельного Кодексу України, а саме: відсутній належним чином оформлений документ на право користування або власності земельної ділянки, земельна ділянка не використовується для ведення сільськогосподарського виробництва, на земельній ділянці наявні недобудовані об'єкти нерухомості. На огляд дані об'єкти тривалий час не експлуатувалися та знаходяться в аварійному стані.
Згідно листа Відділу Держкомзему у Комінтернівському районі № 13-13-05/2287 від 28.11.2011 року спірна земельна ділянка розташована на території Олександрівської сільської ради (за межами населеного пункту).
З огляду на вищенаведене, позивач стверджує, що відповідач до теперішнього часу не вчинив жодної дії для оформлення належного користування земельною ділянкою та продовжує нею користуватися на підставі зазначеного вище державного акту, який видано на неіснуюче підприємство. Крім цього, позивач наголошує, що земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням.
Саме вказані обставини позивач визначає як підставу для визнання недійсним оспорюваного державного акту на право постійного користування, виданого сільськогосподарському підприємству „Промінь". Наразі позивачем не наведено жодної правової підстави для визнання вказаного державного акту недійсним з огляду на непереоформлення відповідачем права користування земельною ділянкою. Такі підстави не встановлені і судом під час розгляду справи.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Як зазначено в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 14), державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Також в п 3.5 вказаної Постанови зазначено, що не є самовільним використання земельної ділянки юридичного особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.
Між тим слід зазначити, що вимоги про визнання недійсним самого рішення Олександрівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області про видачу спірного державного акту позивачем не заявлялись та вказане рішення позивачем не оспорено.
До того ж Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнав неконституційним положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою. При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.
Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак, ця норма не обмежує і не скасовує наявне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках за станом на 01.01.2002 року до його переоформлення, про що також зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються дійсними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Отже, чинне законодавство не визначає таких підстав для переоформлення державного акту на право постійного користування землею з огляду на зміну відповідачем своєї організаційно-правової форми.
Так, позивач зазначає, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.
Поряд з цим позивач посилається на положення ч. 1 статті 96 Земельного Кодексу України, в якій зазначено, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначення, своєчасно сплачувати земельний податок, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.
Стаття 141 Земельного Кодексу України встановлює використання земельної ділянки не за цільовим призначенням як одну із підстав припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 143 Земельного Кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
При цьому порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, врегульовано статтею 144 ЗК України. Вказана стаття ЗК визначає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою не може бути здійснено шляхом визнання оспорюваного державного акту на право постійного користування землю від 12.12.1996 р.
Згідно положень ч. 2 і 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що позивачем, який згідно законодавстаа здійснює розпорядження спірною земельною ділянкою, невірно обрано спосіб захисту порушеного, на його думку, права власності на землю.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області не відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Дочірнього підприємства „Сільгосппідприємство „Промінь" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2012 р.
Суддя Петров В.С.