01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" травня 2012 р. Справа № 11/149-10/5
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль"
про скасування рішення та стягнення 136852,86 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_3 -дов. від 02.09.2010р.
відповідача:ОСОБА_4 -дов. від 15.12.2011р. № 4073
третя особа:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі -відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі -третя особа) про скасування рішення позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування та стягнення 136852,86 грн., з яких 124161,20 грн. сума страхового відшкодування, 12691,66 грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 01.04.2009 р. № МК 007/018/000001 щодо виплати страхового відшкодування за умови настання страхового випадку.
В процесі розгляду справи представник позивача подав суду заяву від 19.04.2012р., якою в порядку ст. 22 ГПК України відмовився від позову в частині вимог про скасування рішення позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування та просить суд стягнути з відповідача 136852,86 грн., з яких 124161,20 грн. сума страхового відшкодування, 12691,66 грн. пеня.
Беручи до уваги те, що зазначена відмова від позову в частині вимог про скасування рішення позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи зазначену відмову від позову в частині вимог про скасування рішення позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на розгляді у суду залишаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 136852,86 грн., з яких 124161,20 грн. сума страхового відшкодування, 12691,66 грн. пеня.
За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 136852,86 грн., з яких 124161,20 грн. сума страхового відшкодування, 12691,66 грн. пеня.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 19.04.2012р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, присутній в судовому засіданні, заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, які зводяться до того, що позивач, звертаючись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку, зазначив завідомо неправдиву інформацію про об'єкт страхування, що, на думку відповідача, підтверджується висновком експертного дослідження від 30.03.2010р. № 31-10, в якому зазначено, що на фотокартках, виконаних при огляді автомобіля наданого для страхування та на фотокартках пошкоджень транспортного засобу, зафіксованих у звіті від 05.11.2009р. № 1599/11/3 зображені різні автомобілі, що згідно п. 24.1.3 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 01.04.2009 р. № МК 007/018/000001, укладеного між сторонами у справі, є підставою для відмови страхувальнику у здійсненні виплати страхового відшкодування.
Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) від 01.04.2009р. № МК 007/018/000001 (далі -договір страхування), за умовами якого відповідач - страховик зобов'язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування, а позивач -страхувальник зобов'язався внести страховий платіж.
Предметом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника -позивача, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту (далі -ТЗ) згідно з обраною програмою страхування (п. 4 договору).
Згідно п. 6 договору страхування застрахованим транспортним засобом є автомобіль MAN 26.403 Бортовий С, 1995 року випуску, об'єм двигуна -11967, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Згідно п. 8 договору страхування страховими ризиками є, зокрема, ДТП -пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Дійсна вартість ТЗ на момент укладання цього договору складає 153760,00 грн. (п. 11 договору страхування).
Відповідно до п. 12 договору страхування франшиза (безумовна) за викрадення, конструктивну загибель транспортного засобу становить 5%.
Період страхування відповідно до положень п. 13.1 договору страхування становить з 01.04.2009р. по 31.03.2010р.
Згідно п. 13.2 договору страхування страхова сума складає 153760,00 грн.
Строк дії договору страхування з 00 год. 00 хв. 01.04.2009р. до 24 год. 00 хв. 31.03.2010р. (п. 20 договору страхування).
23.09.2009р. о 01 год. 50 хв. на 28 км + 400 м. автодороги Дніпропетровськ-Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля КАМАЗ 5320 державний реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля МАN державний реєстраційний номер НОМЕР_2
З постанови Жовтневого районного суду Миколаївської області по справі № 3-1513/09р. від 23.10.2009р., копія якої залучена до матеріалів справи, вбачається, що вищевказане ДТП трапилось з вини водія ОСОБА_5, який керуючи автомобілем КАМАЗ 5320, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, при об'їзді перешкоди не вжив заходів до зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу, або безпечної для інших учасників руху об'їзду та допустив зіткнення з автомобілем MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який вимушено здійснив зупинку та був позначений згідно Правил дорожнього руху України, чим порушив п. 2.9-б, 12.1, 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 22.1.3 договору страхування страхувальник зобов'язаний протягом 2 робочих днів з моменту настання події надати страховику письмову заяву із зазначенням обставин пригоди, характеру та розмірів збитків та пред'явити страховику для огляду пошкоджений транспортний засіб (надалі -ТЗ) та/або додаткове обладнання (надалі -ДО) і бути присутнім при проведенні такого огляду.
Позивач відповідно до положень п. 22.1.3 договору страхування звернувся до відповідача з заявою (АВТОКАСКО) від 24.10.2009р., якою повідомив останнього про настання страхового випадку та просив сплатити страхове відшкодування відповідно до умов договору страхування. Вказана заява отримана відповідачем 24.09.2009р. та зареєстрована в журналі реєстрації за № 304.
Згідно експертного висновку від 05.11.2009р. №1599/11/3, складеного спеціалістом-товарознавцем ОСОБА_6 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінників № 3762 від 27.07.2005 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MAN 26.403, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП склала 171498,12 грн.
Відповідно до п. 21.1.3 договору страхування страховик зобов'язаний при настанні події, що має ознаки страхового випадку, після отримання всіх необхідних документів, зазначених в п. 22.2 договору страхування , протягом 10 робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику.
Разом з тим, відповідач листом від 26.04.2010 року за вих. № 2392 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3 ст. 26 Закону України „Про страхування" та п. 24.1.3. договору страхування, відповідно до яких підставою для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку. Як зазначено відповідачем, експертною установою складено Висновок від 30.03.2010 року № 31-10, в якому зазначено, зокрема, що на фотокартках, виконаних при огляді автомобіля наданого для страхування у Дніпропетровському обласному управлінні АТ „УПСК", та на фотокартках пошкоджень транспортного засобу, зафіксованих у звіті № 1599/11/3, зображені різні автомобілі.
Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, договір добровільного страхування наземного транспортного засобу від 01.04.2009р. № МК 007/018/00001, заяву позивача на страхування засобу наземного транспорту з відмітками страховика від 01.04.2009р. (додаток № 1 до договору страхування), висновок експертного дослідження від 05.11.2009р. № 1599/11/3 та протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, встановив наступне.
Відповідно до договору страхування від 01.04.2009р. та заяви на страхування від 01.04.2009р. застрахованим транспортним засобом є автомобіль MAN 26.403 Бортовий С, 1995 року випуску, об'єм двигуна -11967, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. У відмітках страховика до заяви на страхування від 01.04.2009р. зазначено, що зовнішніх дефектів на зазначеному наземному транспортному засобі на момент страхування не виявлено.
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 17.12.2009р. № 0036, одним із учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.09.2009р. є саме автомобіль MAN 26.403, реєстраційний номер НОМЕР_2. У висновку експертного дослідження від 05.11.2009р. № 1599/11/ зазначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу внаслідок пошкодження при вищезазначеному ДТП, визначалась для автомобіля: MAN 26.403 Бортовий С, 1995 року випуску, об'єм двигуна -11967, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
За таких обставин, транспортний засіб, що застрахований згідно договору страхування від 01.04.2009р. та транспортний засіб, що був учасником ДТП, яка сталась 23.09.2009 року є одним і тим самим транспортним засобом, а тому зазначена відмова відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування за Договором страхування з підстав подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку є безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно положень статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
При настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування").
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України „Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до п. 21.1.4 договору страхування страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Згідно п. 22.6 договору страхування розмір страхового відшкодування за пошкоджений ТЗ та/або ДО визначається виходячи з розрахованого обсягу шкоди з урахуванням, зокрема, страхової суми по ТЗ або ДО і обсягу відповідальності страховика за цим договором; зменшення розміру страхового відшкодування у випадках, визначених цим договором; розміру франшизи, обумовленої цим договором.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу MAN 26.403 Бортовий С, 1995 року випуску, об'єм двигуна -11967, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при вищезазначеному ДТП, згідно експертного висновку від 05.11.2009р. №1599/11/3 складає 171498,12 грн., що перевищує визначену в договорі страхування страхову суму -153760,00 грн., та відповідно до умов договору є конструктивною загибеллю застрахованого транспортного засобу.
Положеннями п. 22.8 договору страхування визначено, що страхове відшкодування при пошкодженні ТЗ за цим договором не може перевищувати розміру страхової суми по ТЗ за цим договором.
Відповідно до п. 22.9 договору страхування якщо збиток оцінюється в 70% та більше від загальної страхової суми за цим договором (у випадку, якщо загальна страхова сума дорівнює дійсній вартості ТЗ+ДО), страховик має право, але не зобов'язаний вимагати від страховика відмовитися від прав на застрахований ТЗ (агрегат, деталь) та ДО з послідуючим одержанням страхового відшкодування у повному обсязі.
У випадку, якщо страхувальник відмовляється від ТЗ та ДО за вимогою страховика він отримує страхове відшкодування у розмірі загальної страхової суми за вирахуванням амортизаційного зносу ТЗ та ДО або встановленої безумовної франшизи, при цьому страхувальник передає право власності на пошкоджений ТЗ та ДО страховику, при чому страхове відшкодування виплачується після виконання зазначеної вище умови.
У випадку відмови страхувальника передати страховику пошкоджений ТЗ та ДО із суми страхового відшкодування вираховується вартість залишків ТЗ та ДО, при цьому сума страхового відшкодування за цим випадком не може перевищувати 70% від загальної страхової суми (з урахуванням проведених виплат страхового відшкодування на день страхового випадку, витрат на транспортування ТЗ та франшизи).
Як вбачається з Висновку судової автотоварознавчої експертизи № 7084/11-16 від 26.08.2011р. утилізаційна (залишкова) вартість автомобіля MAN 26.403, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 92992,96 грн.
Враховуючи те, що страхування автомобіля MAN 26.403 проводилось на його повну вартість у розмірі 153760, 00 грн., а вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля MAN 26.403 становить 171498,12 грн., що перевищує 70% страхової суми, а також те, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було передано страховику пошкоджений автомобіль MAN 26.403, то страховик відповідно до зазначених умов договору зобов'язаний сплатити страхувальнику різницю між страховою сумою та залишковою вартістю транспортного засобу і франшизою.
Таким чином, сума страхового відшкодування, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 53079,04 грн. (153760, 00 грн. /страхова сума/ -7688, 00 грн. /безумовна франшиза, 5%/ -92992,96 грн. /залишкова вартість автомобіля/ = 53079,04 грн.).
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 53079,04 грн. страхового відшкодування. В решті заявленої до стягнення суми страхового відшкодування суд відмовляє, з огляду на необґрунтованість та безпідставність вимог у вказаній частині позову.
Суд також зазначає, що посилання позивача на безпідставність застосування положень п. 22.9 договору страхування при вирішенні спору у даній справі з огляду на те, що відповідач жодного разу не звертався до позивача з пропозицією відмовитись від права на застрахований автомобіль є помилковим, оскільки умовами договору страхування, укладеного між сторонами у справі, зокрема тим же п. 22.9 договору страхування, передбачено, що страховик не зобов'язаний вимагати від страхувальника відмовитись від права на застрахований транспортний засіб, а лише має право. Крім того, відповідно до ч. 4 п. 22.9 договору страхування страхувальник не має права відмовитись від прав на пошкоджений транспортний засіб з послідуючим одержанням страхового відшкодування у повному обсязі без згоди на це страховика.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення виплати страхового відшкодування, позивач на підставі п. 21.1.4 договору страхування просить суд за порушення страховиком строків здійснення виплати страхового відшкодування стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за період прострочення з 23.10.2009р. по 22.04.2010р. складає 12691,66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленої суми страхового відшкодування та періоду нарахування пені заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5425,70 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач суму страхового відшкодування у розмірі 53079,04 грн. позивачу на час прийняття рішення не відшкодував, розмір страхового відшкодування у вказаній сумі підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 53079,04 грн. страхового відшкодування та 5425,70 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог, провадження по яким не припинено, суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті витрат за проведення судової експертизи, призначеної Київським апеляційним господарським судом, а також витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування.
2. В іншій частині вимог позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (51600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) 53079 (п'ятдесят три тисячі сімдесят дев'ять) грн. 04 коп. страхового відшкодування, 5425 (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 70 коп. пені, 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 12 коп. витрат з оплати за проведення судової експертизи, 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита, 100 (сто) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.