ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15 травня 2012 р. Справа № 5010/378/2012-П-9/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фанда О. М., при секретарі судового засідання Полівода С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Військового прокурора Івано - Франківського гарнізону , вул. Чорновола, 9, м. Івано - Франківськ, 76018, в інтересах держави, уповноваженим органом, якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є: Міністерство оборони України в особі Військової частини А-1349, вул.Чорновола,119а,Івано-Франківськ,76005
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" , с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область,78593
про спонукання ТзОВ "Скорзонера" укласти Договір № 3/41 від 23.03.2012 року "Про спільне викоритання аеродрому Івано-Франківськ" у редакції викладеній позивачем - військовою частиною А1349
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №780 від 13.04.12); ОСОБА_3 - помічник командира військової частини з правової роботи, майор юстиції, (довіреність № 878 від 28.04.2012 року);
від відповідача: ОСОБА_4 - представник, (довіреність №110721 від 21.07.11).
Від прокуратури представники не з'явилися.
До господарського суду Івано-Франківської області звернувся Військовий прокурор Івано - Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ) в особі Військової частини А1349 (далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" (далі Відповідач) про спонукання ТзОВ "Скорзонера" укласти Договір № 3/41 від 23.03.2012 року "Про спільне використання аеродрому Івано-Франківськ" (надалі - Договір), в редакції запропонованій позивачем - військовою частиною А1349.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задоволити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 12.05.06 року між військовою частиною А1349 та товариством з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" було укладено договір №1-СБ "Про спільне використання аеродрому Івано - Франківськ", термін дії якого закінчився 30.07.11 року. З урахуванням того, що пунктом 2.5.6. Положення про порядок використання аеродромів України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України, Міністерства транспорту України від 20.06.03 року №191/446, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2003 року за №572/7893, згідно з яким розподіл обов'язків між підприємствами щодо експлуатаційного утримання та поточного ремонту будівель, споруд, аеродромних покрить, виділення коштів і матеріальних засобів, а також умови розрахунків визначаються договорами про спільне базування, позивач звернувся до відповідача із пропозицією про укладення договору, про що направив проект договору №3/41 від 23.03.12 року "Про спільне використання аеродрому
Івано -Франківськ" для підписання. Однак відповідач на одержаний договір в редакції військової частини А1349 склав Протокол розбіжностей від 23.02.12 року, в якому виклав свої заперечення з приводу редакції Договору військової частини А1349.
Із посиланням на приписи Положення про порядок використання аеродромів України, Договору №100/11 "Про співробітництво між Командуванням Повітряних Сил Збройних Сил України та ТзОВ "Скорзонера" від 29.07.11 року позивач просив суд задоволити позовні вимоги, оскільки укладення вказаного договору є обов'язковим.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі, подав суду письмовий відзив на позов та просив суд в позові відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив наступне.
Позивачем не наведено жодного закону, як зазначив відповідач, який би встановлював обов'язковість укладення між Позивачем і Відповідачем Договору №3/41 від 23.03.12 року "Про спільне використання аеродрому Івано -Франківськ". В якості підстави для передачі на розгляд суду спору, що виник між Позивачем і Відповідачем при укладенні зазначеного Договору, позивач посилається на пункт 2.5.6 Положення про порядок використання аеродромів України. Як вбачається з п.1.1. Договору його предметом є спільне використання Позивачем і Відповідачем аеродрому Івано -Франківськ і надання Відповідачеві необхідних послуг авіаційної транспортної інфраструктури. Натомість, пункт 2.5.6 Положення про порядок використання аеродромів України стосується відносин щодо експлуатаційного утримання та поточного ремонту будівель, споруд і аеродромних покрить, виділення коштів і матеріальних засобів.
Таким чином, Договір №3/41 від 23.03.12 року "Про спільне використання аеродрому Івано -Франківськ" стосується набагато ширшого кола відносин, ніж пункт 2.5.6. Положення про порядок використання аеродромів України.
Відповідач заперечує твердження Позивача про обов'язковість укладення Договору №3/41 від 23.03.12 року "Про спільне використання аеродрому Івано -Франківськ" на умовах Позивача на підставі Договору №100/11 від 29.07.11 року. У зв'язку з чим вказує, що п. 3.1. Договору №100/11 від 29.07.11 року дійсно передбачено, що конкретний перелік послуг та обладнання, які будуть надаватися Відповідачеві, порядок їх надання, порядок розрахунків за них, взаємні права та обов'язки по утриманню інфраструктури Аеродрому, будуть визначатись окремою угодою між Відповідачем та власником Аеродрому -військовою частиною А1349. Однак, зазначений договір не встановлює строку, протягом якого його сторони зобов'язані укласти основний договір, а також не передбачає умов, що дозволяли б визначити істотні умови основного договору. Отже, Договір №100/11 від 29.07.11 року не є попереднім договором і не може бути підставою для передачі переддоговірного спору між Позивачем і Відповідачем на розгляд суду.
Таким чином, Відповідач вважає, що не існує жодного нормативного акта, а тим більше закону, який би зобов'язував Відповідача укласти Договір №3/41 від 23.03.12 року "Про спільне використання аеродрому Івано -Франківськ".
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
При цьому судом враховано наступне.
Частиною першою статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2 ст.181 ГК України).
Частиною третьою статті 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно з чч. 3, 6 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він ґрунтований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Законодавство може передбачати обов'язкові умови таких договорів.
Згідно зі ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, і в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо це передбачене угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Таким чином, за законом можливе спонукання до укладення договору за рішенням суду за умови виникнення переддоговірного спору з таких підстав:
- укладення договору необхідне у сфері державних закупівель;
- обов'язковість укладення договору прямо передбачена законом;
- укладення договору випливає з попереднього договору;
- укладення договору передбачене будь-яким іншим договором;
- укладення договору випливає з умов мирової угоди, затвердженої судом.
Під укладенням договору на підставі закону розуміється імперативне застереження про це в законі. Така обумовленість у законі має бути вписана в імперативній формі з прямою вказівкою на обов'язок відповідної сторони укласти договір.
Однак, на момент виникнення та існування спірних правовідносин жодного Закону з вказівкою на обов'язковість укладення між Позивачем та Відповідачем договору не наведено. Відповідно до ст. 179, 187 ГКУ не є підставою для спонукання до укладення договору посилання в Положенні про порядок використання аеродромів України на договірну форму регулювання тих чи інших правовідносин.
Частиною першою статті 187 ГК України передбачена можливість передачі на розгляд суду переддоговірного спору, якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до ч.1 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Частиною другою статті 182 ГК України передбачено, що попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Якщо ж документ, названий сторонами попереднім договором, не відповідає вимогам ч.1 ст. 635 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст. 182 ГК України, то він не є попереднім договором, хоча б він і містив наміри сторін до співробітництва, до розробки проектів договорів та їх укладення в майбутньому тощо ( лист Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.08 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").
Договір №100/11 від 29.07.11 року, на який посилається позивач як на обов'язкову підставу укладення Договору №3/41 від 23.03.12 року "Про спільне використання аеродрому Івано -Франківськ", не відповідає вимогам ч.1 ст. 635 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст. 182 ГК України оскільки, не встановлює строку, протягом якого його сторони зобов'язані укласти основний договір, а також не передбачає умов, що дозволяли б визначити істотні умови основного договору. Одночасно, слід зазначити, що позивач не є стороною договору №100/11 від 29.07.11 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. З огляду на приписи статті 19 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законом, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 19, 124 Конституції України, ст.ст. 179, 181, 182, 187 Господарського кодексу України, ст. 635 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити в позові Військового прокурора Івано - Франківського гарнізону, вул. Чорновола, 9, м. Івано - Франківськ, 76018, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А1349, вул.Чорновола,119 а, м. Івано-Франківськ, 76005 (код 08174283) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593 (код 31067573) про спонукання до укладення Договору № 3/41 від 23.03.2012 року "Про спільне використання аеродрому Івано-Франківськ" у редакції викладеній позивачем - військовою частиною А1349.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.05.12
Суддя Фанда О. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Лоза В.В. 17.05.12