17.05.2012
Справа №22ц-2190\1532\2012. Головуючий в 1-й інстанції
Кузьміна О.І.
Категорія: 5 Доповідач -Ігнатенко П.Я.
2012 року травня місяця "17" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого -Стародубця М.П.,
Суддів: Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.,
при секретарі -Прохоровій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк»про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, виділ частки майна в натурі та усунення перешкод у користуванні майном та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» про визнання права особистої приватної власності на нежитлові приміщення ,-
В січні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним вище позовом , посилаючись на те, що в період шлюбу відповідачем було придбано та оформлено на нього нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, які просила поділити в рівних частках та виділити їй в натурі 1\2 частину зазначених нежитлових приміщень.
В ході розгляду справи позивачка доповнила позовні вимоги та просила усунути перешкоди у вільному доступі та користуванні приміщеннями магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованими за зазначеною вище адресою.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено, визнано за ним право власності на нежитлове приміщення складу-магазину 1 поверх під літерою «Б», загальною площею 627,7 кв.м., з виробничого комплексу частину підвалу лі. «Б», прим.1. площею 258,6 кв.м., частини першого поверху прим.30, площею 267,7 кв.м., з 1 поверху дослідно-експериментальної бази лі. «Б»приміщення №25,27,28,29,33, 36, 38,39,40,41,42,44 -загальною площею 380,4 кв.м., з поверху 1-а, приміщення №1,2,3,4,5,6, 7-загальною площею 141,2 кв.м., приміщення площею 21,2 кв.м. та надбудову (антресоль), площею 199,7 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3219,00 грн. в рахунок оплату судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування обставин справи, незаконність даного рішення, зокрема, судом не взято до уваги, що спірні приміщення придбані в період шлюбу та є сумісно нажитим майном. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, а в задоволенні зустрічного позову -відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони, зареєстрували шлюб 10 жовтня 1992 року, а рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 листопада 2010 року шлюб розірвано.
В період шлюбу приватним підприємцем ОСОБА_3 з метою ведення підприємницької діяльності придбано нежитлові приміщення складу-магазину 1 поверх під літерою «Б», загальною площею 627,7 кв.м., з виробничого комплексу частину підвалу літ. «Б», прим.1. площею 258,6 кв.м., частини першого поверху прим.30, площею 267,7 кв.м., з 1 поверху дослідно-експериментальної бази літ. «Б»приміщення №25,27,28,29,33, 36, 38,39,40,41,42,44 -загальною площею 380,4 кв.м., з поверху 1-а, приміщення №1,2,3,4,5,6, 7-загальною площею 141,2 кв.м., приміщення площею 21,2 кв.м. та надбудову (антресоль), площею 199,7 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1.
Згідно нотаріально посвідченого договору про поділ спільного майна подружжя від 29.04.2009 року сторони зазначили, що з 01.02.2009 року не ведуть спільне господарство та мають намір розірвати шлюб, в зв'язку з чим поділили майно, яке, на їх думку є спільно нажитим майном подружжя (т.2 а.с. 122-123), до вказаного переліку спірне приміщення складу-магазину не включено.
Судом встановлено, що 14 жовтня 1997 року (т.2 а.с. 66) здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а 21.10.2002 року державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 (т.2 а.с. 14).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2002 року, посвідченого нотаріально, приватний підприємець ОСОБА_7, придбав частину приміщень площею 627,7 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за 120000 грн. (т.1 а.с.12) та оплатив зазначену суму зі свого рахунку приватного підприємця, що підтверджується платіжним дорученням №77 від 02.12.2002 року.
За договором купівлі-продажу від 18.12.2003 року, зареєстрованим в передбаченому законом порядку в ХДБТІ 20.01.2004 року, приватний підприємець ОСОБА_3 набув право власності на частину спірної будівлі, а саме: підвалу літ. «Б», прим.1, площею 258,6 кв.м., частини першого поверху прим.30, площею 267,7 кв.м., з проведенням розрахунку з розстрочкою згідно графіка протягом 2004 року.
Право власності на частину приміщень 1 поверху дослідно-експериментальної бази літ. «Б», загальною площею 380,4 кв.м., з поверху 1-а, приміщення, площею 141,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 придбано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 15.10.2008 року за 676101 грн., з розстрочкою платежів згідно графіка зі сплатою до 01.06.2009 року,
Оплата за вказаними вище договорами проведена ОСОБА_3 в ході здійснення господарської діяльності, що підтверджується копіями платіжних доручень та квитанціями до прибуткових касових ордерів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.29 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Враховуючи, що будівля складу-магазину є майном фізичної особи-підприємця, яке, як встановлено судом та підтверджується право встановлювальними документами не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог щодо поділу цього майна та відмовою у задоволенні її позовних вимог з наведених в рішенні підстав.
Оскільки відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та зважаючи на те, що ОСОБА_2 ні в суді першої інстанції, ні при перегляді рішення в апеляційному порядку доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_3 та висновки суду не надала, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду. Право власності на іншу частину частину спірного приміщення, площею 21,2 кв.м. та надбудову ( антресоль), площею 199,7 кв.м., визнано за ОСОБА_3 рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16.02.2007 року, яке набрало законної сили, не скасовано та може бути переглянуто лише в передбаченому законом порядку.
Висновки суду в оскарженій частині підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги, як такі, що висновки суду не спростовують і не ґрунтуються на законі, підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на те, що спірний об'єкт нерухомості придбаний за рахунок спільних коштів подружжя , судовою колегією до уваги не приймаються та спростовуються наявними у справі доказами, що об'єкти нерухомості придбано та використовуються ОСОБА_3, як підприємцем в ході підприємницької діяльності і є майном фізичної особи-підприємця. При цьому судовою колегією враховується, що кожен з подружжя зареєстрований та самостійно здійснював підприємницьку діяльність, а до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб.
Підстав для зміни правового статусу спірного майна, яке використовується власником як цілісний торгівельний комплекс в процесі здійснення ним своєї підприємницької діяльності, участі у придбанні якого ОСОБА_2 не приймала, колегія суддів не вбачає.
Оскільки, в межах доводів апеляційної скарги, порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, колегією суддів не встановлено, а перевірені доводи заявника висновків суду не спростовують, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Рішення в цій частині законне та обґрунтоване і має бути залишено без змін.
Однак, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності, висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, оскільки судом встановлено, що у ОСОБА_3 на підставі укладених договорів купівлі-продажу та рішення суду виникло право власності на спірне нежитлове приміщення і держава офіційно визнала за ним це право шляхом здійснення його державної реєстрації органом БТІ.
За таких обставин підстав для підтвердження наявного в нього права власності на зазначені приміщення ще і в судовому порядку -немає.
Враховуючи викладене, рішення суду, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності, підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні цих позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 23 березня 2012 року -в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності ,- скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк»про визнання права особистої приватної власності на нежитлові приміщення,- відмовити.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: