Справа № 1806/4287/12
Провадження № 1/1806/305/12
25.04.2012 року м.Суми
Ковпаківський райсуд м. Суми у складі-головуючого судді Хитрова Б.В., при секретарі Баришевій А.І., за участю прокурора Сухоставець О.О., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, працюючого приватним підприємцем, мешк АДРЕСА_1, раніше не судимого
за ст.. 172 ч.1, 172 ч.2 КК України,
ОСОБА_4 будучи зареєстрованим приватним підприємцем у період з травня 2008 року по 28.03.2010 року грубо пору шуючи законодавство про працю, використовував працю найманого працівника ОСОБА_2 димира Михайловича, який фактично працював водієм експедитором, без укладання з ним письмового трудового договору та реєстрації його в державній службі зайнятості, що є гру бим порушенням вимог п.6 ч.1 ст. 24, ст. 24-1 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких із фізичною особою трудовий договір обов'язково укладається у письмовій формі, а вразі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа від повідно постанові КМУ №1168 від 29.10.2009 повинна у тижневий строк з моменту фактич ного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.
Також, ФОП ОСОБА_4 у період з 29.12.2009 по 08.04.2010 грубо порушуючи за конодавство про працю, використовував працю найманого працівника ОСОБА_1, яка фактично працювала продавцем на торгових місцях Центрального ринку м. Суми, орендованих підприємцем, без укладання з нею письмового трудового договору та ре єстрації його в державній службі зайнятості, що є грубим порушенням вимог п.6 ч. І ст. 24, ст. 24 -1 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких із фізичною особою трудо вий договір обов'язково укладається в письмовій формі, а вразі укладення трудового догово ру між працівником і фізичною особою, фізична особа, відповідно постанові КМУ №1168 від 29.10.2009, повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до ро боти зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі за йнятості за місцем свого проживання.
Таким чином, не уклавши письмовий трудовий договір з найманими працівниками Ба гою В.М. та ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 систематично та грубо порушував законодавство про працю та вимоги ч. 1 ст. 43 Конституції України, згідно з якими, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя пра цею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується,
Крім того, ОСОБА_4, являючись приватним підприємцем у порушення вимог п.2.14 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», відповідні записи про час перебування ОСОБА_2М та ОСОБА_5 на відповідних посадах у трудові книжки не вносив, чим позбавив права на зарахування їм вказаного строку до трудового стажу, що надає право на отримання пенсії.
Не зупиняючись на вчиненому, діючи умисно з метою грубого порушення законодав ства про працю, ФОП ОСОБА_4 в порушенні вимог ст. 184 Кодексу Законів про працю Укра їни, щодо заборони звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу 08.04.2010 без згоди потерпілої та офіційного працевлаштування, як це передбачено вимогами закону про працю, звільнив До рофеєву ОСОБА_6, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Крім того, ФОП ОСОБА_4, умисно грубо порушуючи законодавство про працю без законної підстави, звільнив 30.03.2010 найманого по трудовому договору №261-10 від 01.02.2010 працівника ОСОБА_3 за прогули, згідно п.4 ст. 40 КЗпП України, при цьому роботодавець не встановив фактичної причини, по якій не з'явилась найманий працівник на роботу.
Так, ФОП ОСОБА_4 лише 13.04.2010 направив телеграму на фактичне місце про живання ОСОБА_3, з проханням її з'явитись для проведення інвентаризації, нащо відповіді не отримав та 18.05.2010 знову надіслав листа на вказану адресу із повідомленням ОСОБА_3 з'явитись 25.05.2010 в міський центр зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору, укладеного з нею, але при цьому фактично не повідомив найманого працівника про те, що її буде звільнено за прогули.
У підтвердженнях того, що ФОП ОСОБА_4, без законної підстави звільнив ОСОБА_3 послугувало навіть те, що у табелях обліку робочого часу за квітень-червень 2010 Ороку, прізвище найманого працівника ОСОБА_3 не зазначено, тобто факт прогулів останньої до кументально не відображений.
Крім того, грубо порушуючи законодавство про працю ФОП ОСОБА_4 не дотри мався вимог статті 47 КЗпП України, про те що власник або уповноважений ним орган зобо в'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і прове сти з ним розрахунок, в результаті чого трудова книжка на ім'я ОСОБА_3М.(дівоче прізвище Ольховик) була повернута слідчим лише під час досудового слідства по справі, а розрахунок при звільненні в сумі 700 грн. надійшов останній 30.12.2010 переказом по пошті.
Отже, ОСОБА_4 будучи приватним підприємцем, який зобов'язаний дотримува тися законодавства про працю найманих працівників, умисно допустив грубе пору шення норм трудового законодавства приймаючи на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_7, без належного документального оформлення з ними трудових відносин у порядку, передба ченому чинним законодавством України про працю, зокрема: без укладення трудових дого ворів та внесення записів до їхніх трудових книжок, в тому числі незаконному звільненні ОСОБА_5, яка має на утриманні дитину віком до 14 років та ОСОБА_3 за прогули, при цьому, не повідомивши її про це належним чином і не повернувши трудову книжку, а отже усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачав настання, суспільно -небезпечних наслідків у вигляді не оформлення найманих працівників та незаконному звіль ненні ОСОБА_5, яка має на утриманні дитину віком до 14 років та ОСОБА_3
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою провину у скоєному при вищезазначених обставинах визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно використовував до 28.03.2010 року працю найманого працівника ОСОБА_2 без належного оформлення з ним трудових відносин.
З 29.12.2009 року по 08.04.2010 року використовував працю ОСОБА_1 без укладання з нею трудового договору і 08.04.2010 року звільнив ОСОБА_5 з займаної посади без врахування вимог ч.3 ст. 184 КЗпП України як одиноку матір, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
30.03.2010 року звільнив ОСОБА_3 за прогули без достатніх підстав не з'ясувавши причини не виходу останньої на роботу.
За таких обставин, суд на підставі ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів по справі, оскільки, вони підсуднім не оспорювались, роз'яснивши підсудному та іншим учасникам справи процесуальні наслідки повного визнання підсудним своєї провину у скоєному по пред'явленому обвинуваченню. Письмова розписка підсудного про зрозумілість змісту обвинувачення, змісту ст. 299 КПК України приєднана до матеріалів справи.
Суд кваліфікує дії Грінче нко В.В., які виразилися у грубому порушенні норм тру дового законодавства, під час здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, що призвело до не оформлення трудових відносин, трудових книжок та безпідста вному звільненні працівника за ст. 40 КЗпП України, - за ст. 172 ч. 1 КК України
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4, які виразилися у грубому порушенні норм трудово го законодавства, а саме незаконному звільненні працівника ОСОБА_5, яка має на утриманні дитину віком до 14 років за ст. 172 ч.2 КК України.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину, за який передбачено покарання менш суворе , ніж обмеження волі мінувало два роки.
Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 суду пояснили, що ОСОБА_4 повнію розрахувався з ними за відпрацьований час і вони в теперішній час не мають до нього жодних претензій з приводу трудових відносин і не заперечують проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
З дня вчинення злочинів передбачених ст.. 172 ч.1 та ст. 172 ч.2 КК України на день винесення судового рішення пройшло більше 2- років ( епізод по ОСОБА_2 - 28.03.2010 року, епізод по ОСОБА_1 08.04.2010 року, епізод по ОСОБА_3 30.03.2010 року), кримінальна справа з обвинувальним висновком надійшла до суду 14.03.2012 року, санкції ч.1 та ч.2 172 КК України передбачають покарання менш суворе ніж обмеження волі.
За таких обставин, з врахуванням думки потерпілих та прокурора, які не заперечували проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд вважає за необхідним на підставі ч.2 ст. 11-1 КПК України, ст.. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закрити провадження по даній кримінальній справі.
Керуючись ст.. 11-1 КПК України, ст.. 49 КК України, -
Постановив:
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст.. 172 ч.1, 172 ч.2 КК України в зв'язку із закінченням строків давності, закривши провадження по кримінальній справі.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми протягом 15 днів з моменту її проголошення.
Суддя Б.В. Хитров