Справа №22- 45 16 2006 р.
Головуючий у 1 інстанції Круговий В.О. Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
430" серпня 2006 року
М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В.
Суддів : Прокопенка О.Л.
Подліянової Г.С.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Великобілозерського районного суду Запорізької області від 09 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання розпорядження голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області про надання відпустки незаконним та його скасування.-
В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання розпорядження голови Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області про надання відпустки незаконним та його скасування.
в позові зазначала, що 01.07.2005 року вона звернулася до голови РДА із заявою про надання щорічної відпустки з 11.07.2005 року, згідно графіку щорічних відпусток, в наданні відпустки було безпідставно відмовлено. У зв'язку із цим голові Великобілозерської РДА було направлено протест Кам'янсько- дніпровського міжрайонного прокурора від 22.08.2005 року.
02.09.2005 року, розпорядженням № 126 к їй була надана відпустка на 30 календарних днів з 5 вересня по 04 жовтня 2005 року, та додаткова оплачувана відпустка - 9 календарних днів, з 05 по 13 жовтня 2005 року. На це розпорядження знову було внесено протест прокурора Кам'янсько- Дніпровським міжрайонним прокурором від 03.10.2005 року. Вважає, що розпорядження голови РДА № 126-к від 02.09.2005 року ,. Про надання відпустки ОСОБА_1. було прийнято з порушенням Закону. Порушена норма ст.. 10 п.11 закону України ., Про відпустки", оскільки вона не була попереджена про початок відпустки за два тижні, а також ст.. 11 п. 1.2 цього ж Закону. 22 вересня 2005 року вона подала заяву на ім'я голови
Великобілозерської РДА про перенесення відпустки, оскільки не була своєчасно попереджена про надану відпустку, але їй було відмовлено.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати розпорядження голови Великобілозерської районної державної адміністрації № 126-к від 02.09.2005 року незаконним і скасувати, а також визнати дії Великобілозерської РДА з приводу відмови в перенесенні відпустки незаконними.
Постановою Великобілозерського, районного суду Запорізької області від 09 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.
Визнано розпорядження голови Великобілозерської районної державної адміністрації від 2 вересня 2005 року № 126-к про надання відпустки ОСОБА_1 незаконним, та скасував його. Визнано дії Великобілозерської районної державної адміністрації з приводу відмови в перенесенні відпустки ОСОБА_1 незаконними.
В апеляційні скарзі Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області просить скасувати вказану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права і не відповідає дійсним обставинам справи, та залишити позовні вимоги позивача без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження
Великобілозерської районної державної адміністрації № 126-к від 2 вересня 2005 року про надання відпустки ОСОБА_1 було винесено з порушенням вимог ст. 80 п.4 КЗпП України, ст.11 Закону України " Про відпустки."Перенесення щорічної відпустки на новий термін не був погоджений з ОСОБА_1. На період винесення розпорядження та надання відпустки позивачка знаходилася на лікарняному з 15 серпня по 21 вересня 2005 року.
З матеріалів справи вбачається, що згідно затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 22.02.2005 року № 13-к графіка щорічних відпусток на 2005 рік ОСОБА_1 повинна бути надана щорічна відпустка з 11.07. 2005 року по 09.08.2005 року та додаткова оплачувана відпустка з 10.08.2005 року по 18.08.2005 року (а.с.121,122). 1 липня 2005 року нею була написана заява про надання їй основної щорічної відпустки, з 11 липня 2005 року. На цій заяві 1.09.2005 року було постановлено візу про надання відпустки з 5 вересня 2005 року.
22 вересня 2005 року Кам'янсько- Дніпровським міжрайонним прокурором було внесено протест на дії про відмову в наданні відпустки позивачці у встановлений графіком термін.
2 вересня 2005 року розпорядженням голови Великобілозерської районної державної адміністрації позивачці надана основна відпустка з 5 вересня 2005 року по 4 жовтня 2005 року і додаткова відпустка з 5 жовтня по 13 жовтня.
Згідно зі ст.. 80 ч.4 КЗпП України та ст.. 11 Закону України « Про відпустки" у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником, або уповноваженим ним органом.
Районною адміністрацією не було погоджено нового терміну надання відпустки позивачці.
Крім того, на період винесення розпорядження та надання відпустки позивачка згідно лікарняних листів знаходилася на лікарняному з 15 серпня по 21 вересня 2005 року.
Згідно зі ст.. 80 ч.І КЗпП України та ст.. 11 Закону України « Про відпустки" щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена у разі: порушення власником або
уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки.
З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно визнав, що розпорядження голови Великобілозерської районної державної адміністрації № 126-к від 2 вересня 2005 року винесено з порушенням вимог ст.. 80 ч.4 КЗпП України, та ст.. 11 Закону України « Про відпустки, а також ст.. 80 ч. 1 КЗпП України, оскільки ,позивачка не була письмово за два тижні повідомлена про час початку відпустки, заробітна плата була зарахована і виплачена їй не своєчасно, тому вона мала право на перенесення відпустки на інший термін.
Посилання апелянта на те, що відпустка позивачки була перенесена у зв'язку з тим, що не було можливості надати відпусткуОСОБА_2за графіком, тому, що позивачка довгий час хворіла, а також те, що вона визнала надану їй відпустку , оскільки написала заяву про продовження відпустки на кількість днів лікарняного листа, є безпідставними, спростовуються матеріалами справи, а саме, графіком надання відпусток працівників Великобілозерської районної державної адміністрації за 2005 рік із якого вбачається, що позивачка іОСОБА_2повинні були йти у відпустку в один період з 11.07.2005 року по 9.08 2005 року ( а.с. 121-122), тому у відповідача не було підстав для перенесення відпусткуОСОБА_2на інший термін. Із заяви позивачки до виконуючого обов'язки голови Великобілозерської районної державної адміністрації слідує, що вона виходила на роботу після лікарняного 22 вересня, однак головою районної державної адміністрації була усунена від роботи, тому просила розглянути її заяву та не створювати перешкод у виконанні службових обов'язків ( а..с. 4). З цього питання позивачка неодноразово зверталася з заявами до прокурора Кам'янсько- Дніпровської міжрайонної прокуратури. Всі ці обставини дають підстави вважати, що позивачка не бажала знаходитися у відпустці наданої їй розпорядженням голови Великобілозерської РДА № 126-к від 2 вересня 2005 року.
За таких підстав постанова суду першої інстанції відповідає закону і підстав для її скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія судців
Апеляційну скаргу Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області відхилити.
Постанову Великобілозерського районного суду Запорізької області від 9 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржена до Вищого
адміністративного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий
Судді