Справа № 701/1277/12
17 травня 2012 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - Ільтьо І. І.
при секретарі - Куні О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції третя особа на стороні позивача - ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту, -
08 травня 2012 року публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" звернулося до Берегівського районного суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_1 про звільнення майна з під арешту.
У позові позивач просив зобов'язати ВДВС Берегівського районного управління юстиції звільнити з під арешту на будинок АДРЕСА_1 належний ОСОБА_1 на праві приватної власності.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ПАТ "Фольксбанк" та фізичною особою - ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № KF 40678 від 26.07.2007 року. Відповідно до умов договору, клієнту банком був наданий кредит в сумі 18000 доларів США під 12 % річних зі строком остаточного погашення 25.07.2022 року. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір. Вказаним Іпотечним договором ОСОБА_1 передала ПАТ "Фольксбанк" в іпотеку будинок АДРЕСА_1 загальною площею 58,4 кв.м. і житловою площею 34 кв.м. Позивач зазначав, що відповідач, накладаючи арешт на нерухоме майно боржника, яке знаходиться в іпотеці у позивача, не врахував вимоги ст.3 Закону України "Про іпотеку", а також положення Іпотечного договору, якими передбачено першочергове право позивача на реалізацію предмета іпотеки, у разі порушення основного зобов'язання, таким чином порушив права позивача як Іпотекодержателя за умов, що ОСОБА_1 має невиконані кредитні зобов'язання перед банком.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі, позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив розглянути дану справу без участі представника відділу ДВС.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі, позов підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи суд встановив, що 26.07.2007 року між ПАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KF 40678 від 26.07.2007 року, за умовами якого Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості та платності кредитні ресурси (кредит) у сумі 18000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних та остаточним поверненням коштів не пізніше 25.07.2022 року.
У забезпечення виконання основних зобов'язань Позичальника за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ "Фольксбанк" укладено Іпотечний договір від 28.07.2007 року.
За умовами Іпотечного договору Іпотекодавець передає Іпотекодержателю будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 58,4 кв.м. і житловою площею 34 кв.м.
На підставі зазначеного договору 28.07.2007 року проведено державну реєстрацію іпотеки нерухомого майна шляхом внесення до Єдиного реєстру заборон відчужень об"єктів нерухомого майна запису про приватне обтяження зазначеного будинку.
Постановами про відкриття виконавчого провадження ВП № 18702221 від 09.04.2010 року та ВП № 26395312 від 06.05.2011 року державним виконавцем Берегівського відділу державної виконавчої служби накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру заборон відчужень об"єктів нерухомого майна вбачається, що на підставі постанов про арешт майна боржника ВП № 18702221 від 09.04.2010 року та ВП № 26395312 від 06.05.2011 року, зареєстровано публічне обтяження всього, належного ОСОБА_1 майна, в тому числі і спірного нерухомого майна.
Вважаючи протиправним накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває у нього в іпотеці, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходив із наступного.
Частиною 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Згідно з приписами частини 8 Закону України "Про виконавче провадження", примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку " від 5 червня 2003 року N 898-IV, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.
Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно частинами 6, 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Таким чином, вказана норма встановлює пріоритет Іпотекодержателя та передбачає черговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно та, відповідно, черговість повернення заборгованості, в результаті невиконання позичальником своїх основних зобов"язань.
З матеріалів справи судом встановлено, що право іпотеки нерухомого майна, про звільнення якого з-під арешту заявлено вимогу, виникло у позивача з 28.07.2007 року, тобто з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_1.
Судом встановлено та не спростовано представниками сторін, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного нерухомого майна, право іпотеки на це майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинено, кредитний договір та Іпотечний договір недійсними не визнано.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 12.07.2001 року № 2658-III, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Як свідчать матеріали справи, право іпотеки позивача зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28.07.2007 року, та в силу статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є чинним у відносинах з третіми особами.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж нерухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Із витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна вбачається, що приватне обтяження спірного нерухомого майна на підставі Іпотечного договору від 28.07.2007 року зареєстроване обтяжувачем - ПАТ "Фольксбанк" 28.07.2007 року, тоді як публічне обтяження зазначеного нерухомого майна на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.04.2010 року ВП № 18702221 зареєстроване 09.04.2010 року та від 06.05.2011 року ВП № 26395312 зареєстроване 06.05.2011 року, тобто пізніше реєстрації іпотеки.
Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріорітетом, встановленим Законом України "Про іпотеку" , володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.
Отже, право іпотеки на нерухоме майно (будинок АДРЕСА_1 загальною площею 58,4 кв. м і житловою площею 34 кв.м.) виникло у позивача до винесення рішення, на підставі якого відкрите виконавче провадження та накладено арешт на вказане нерухоме майно.
Таким чином, із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем чи третьою особою не спростовано наявність пріоритетного права Іпотекодержателя на першочерговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно, в результаті невиконання Іпотекодавцем своїх основних зобов'язань.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що предмет іпотечного договору не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача, який не є Іпотекодержателем. Накладення арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці позивача, обмежує забезпечене іпотекою право останнього на задоволення своїх вимог за кредитним договором, а тому накладення на нього арешту є протиправним, у зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання ВДВС Берегівського РУЮ щодо звільнення з-під арешту іпотечне майно ПАТ «Фольксбанк», а саме житловий будинок загальною площею 58,4 кв. м. що знаходиться в АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку позивач довів обґрунтованість своїх вимог.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 14, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 12.07.2001 року № 2658-III, ст.ст. 1, 3, 8 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 8, 52, 54 Закону України "Про виконавче провадження" -
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Берегівський ВДВС Берегівського РУЮ звільнити з-під арешту іпотечне майно ПАТ «Фольксбанк», а саме житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 належний ОСОБА_1 на праві приватної власності.
На постанову суду може бути подана апеляція до Львівського адміністративного апеляційного суду через Берегівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І. І. Ільтьо