справа № 0670/12112/11
категорія 8.2
10 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.,
при секретарі - Швець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс плюс ЛТД" про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 року № 0000322301 та № 0000332301,-
встановив:
У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області від 13 грудня 2011 року за № 0000322301 та за № 0000332301. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 18.11.2011 року по 22.11.2011 року службовими особами державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області та Державної податкової адміністрації України в Житомирській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" щодо дотримання вимог законодавства при відображенні в податковому обліку господарських відносин з ТОВ "Аверс плюс ЛТД" за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року та з ТОВ "Юрторгпак" за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено Акт від 29.11.2011 року № 360/23-01/30873067. Як зазначено в Акті перевірки товариством допущено порушення вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" з ТОВ "Аверс плюс ЛТД" стосовно купівлі-продажу природного газу та ст. ст. 185, 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за період з січня по березень 2011 року на суму 198833 грн. 00 коп., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду по податкових деклараціях за січень 2011 року на 6067 грн. 00 коп., за лютий 2011 року на 5715 грн. 00 коп. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 568 грн. 00 коп., лютий 2011 року - 116483 грн. 00 коп., березень 2011 року - 70000 грн. 00 коп. Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки товариством було подано до ДПІ в Андрушівському районі Житомирської області письмові заперечення № 1011/8/23-36 від 09.12.2011 року, які були залишені без задоволення.
За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки ДПІ у Андрушівському районі Житомирської області 13 грудня 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000322301, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 11783 грн. 00 коп. (за основним платежем 11782 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. 00 коп.) та за № 0000332301, згідно якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість сумі 187052 грн. 00 коп. (за основним платежем 187051 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. 00 коп.). Позивач не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки щодо встановлених порушень та зі збільшенням суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, вважає прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому просить скасувати у повному обсязі.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з мотивів викладених позовній заяві. При цьому пояснили, що на підставі укладених між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (виступає як Споживач) та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" (виступає як Постачальник) договорів поставки природного газу № 016-10 від 12.04.2010 року та № 007-11 від 07.12.2010 року, Постачальником було поставлено Споживачу природний газ. Оплата за поставлений газ відповідно до укладених договорів здійснювалася Споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника згідно рахунків-фактури. Оплата була здійснена у повному обсязі, що підтверджується наданими для перевірки платіжними дорученнями. Поставлений газ позивачем використовувався у власній господарській діяльності. Всі здійсненні господарські операції між суб'єктами господарювання оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам чинного податкового законодавства, а тому ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" правомірно сформовано податковий кредит по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Аверс плюс ЛТД". Крім того, зазначили, що контрагент позивача зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право виписувати та видавати податкові накладні, в порядку визначеному Податковим кодексом України. Укладені договори з ТОВ "Аверс плюс ЛТД" не визнані недійсними, а тому податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 11783 грн. 00 коп. та сумі 187052 грн. 00 коп. визначені відповідачем безпідставно.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення. Свою правову позицію обґрунтовують тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, що Постачальником природного газу для ТОВ "Аверс плюс ЛТД", який являється контрагентом позивача, в січні-березні 2011 року було Приватне підприємство "Експерт-Логістік". Проведеним аналізом поданих декларацій з податку на доходи фізичних осіб за січень, лютий, березень 2011 року встановлено, що працюючих в штаті всього 3 людини, на балансі підприємства основні фонди відсутні, також відсутня інформація щодо наявності в даного підприємства ліцензії на постачання природного газу за нерегульованими тарифами. Таким чином, ТОВ "Аверс плюс ЛТД" не могло придбавати природний газ у ПП "Експерт-Логістік" та, відповідно постачати зазначену продукцію ТОВ "Андрушівський маслосирзавод". Зазначені операції призвели до порушення ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" стосовно купівлі-продажу природного газу у січні - березні 2011 року. У зв'язку з відсутністю підтвердження реальності здійснених операцій між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" та ТОВ "Аверс плюс ЛТД", позивач не мав права на формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, отриманих від свого контрагента. Вказали, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 13.12.2011 року за № 0000322301, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 11783 грн. 00 коп. (за основним платежем 11782 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. 00 коп.) та за № 0000332301, згідно якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 187052 грн. 00 коп. (за основним платежем 187051 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. 00 коп.) податковий орган діяв правомірно та в межах наданих повноважень визначених чинним податковим законодавством України, а тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представники третьої особи в судовому засіданні підтримали позицію позивача та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки всі проведені господарські операції між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" були підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, які оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Андрішівському районі Житомирської області від 13 грудня 2011 року за № 0000322301 та за № 0000332301, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Андрушівською районною державною адміністрацією Житомирської області 11.07.2000 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Андрушівському районі Житомирської області.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09202982 від 13.07.2000 року являється платником податку на додану вартість.
29 листопада 2011 року на підставі направлень від 18.11.2011 року №№ 196, 197, 198, 199 та відповідно до ст. ст. 78, 82 Податкового кодексу України податковими інспекторами проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" щодо дотримання вимог законодавства при відображенні в податковому обліку господарських відносин з ТОВ "Аверс плюс ЛТД" за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року та з ТОВ "Юрторгпак" за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.
Перевірку проведено з відома директора Матвієнко О.Ю. та в присутності головного бухгалтера Ріпінської Т.П.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ "Андрушівський маслосирзавод":
- ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" з ТОВ "Аверс плюс ЛТД" стосовно купівлі-продажу природного газу;
- ст. ст. 185, 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за період з січня по березень 2011 року на суму 198833 грн. 00 коп., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду по податкових деклараціях за січень 2011 року на 6067 грн. 00 коп., за лютий 2011 року на 5715 грн. 00 коп. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 568 грн. 00 коп., лютий 2011 року - 116483 грн. 00 коп., березень 2011 року - 70000 грн. 00 коп.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Андрушівському районі Житомирської області було складено Акт від 29.11.2011 року за № 360/23-01/30873067.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Андрушівському районі Житомирської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року за № 0000322301, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 11783 грн. 00 коп. (за основним платежем 11782 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. 00 коп.) та за № 0000332301, згідно якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 187052 грн. 00 коп. (за основним платежем 187051 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. 00 коп.).
Так, в судовому засіданні встановлено, що 12 квітня 2010 року між ТОВ "Аверс плюс ЛТД" (який виступає як Постачальник) та ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (який виступає як Споживач) було укладено договір поставки природного газу № 016-10, відповідно до даного договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2010 році, починаючи з травня місяця, природний газ, а Споживач приймає та розраховується за нього на умовах цього Договору. Підпунктом 3.3 п. 3 Договору встановлено, що фактична кількість природного газу, яка передана Постачальником Споживачу, фіксується щомісячно в актах приймання - передачі природного газу. Пунктом 4 Договору передбачено, що оплата за газ, поставлений згідно умов Договору, здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника згідно рахунку - фактури.
Також, 07 грудня 2010 року між ТОВ "Аверс плюс ЛТД" (надалі як Постачальник) та ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (надалі як Споживач) було укладено договір поставки природного газу № 007-11, відповідно до якого Постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2011 році природний газ, а Споживач приймає та розраховується за газ на умовах цього Договору. Підпунктом 3.3 п. 3 Договору встановлено, що фактична кількість природного газу, яка передана Постачальником Споживачу, фіксується щомісячно в актах приймання - передачі природного газу. Пунктом 4 Договору передбачено, що оплата за газ, поставлений згідно умов Договору, здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника згідно рахунку - фактури.
Також, ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (надалі Замовник) було укладено Договір № Б/Пр/2010-Т/20069 від 31.12.2009 року з ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (надалі Виконавець), відповідно до якого Виконавець надає Замовнику послуги транспортування природного газу видобутого на території України.
Підставою для укладення даного Договору є наявність Договорів між Замовником (ТОВ "Андрушівський маслосирзавод"), Постачальником (ТОВ "Аверс плюс ЛТД") та газорозподільною організацією ВАТ "Житомиргаз".
Відповідно до умов даного Договору Виконавець зобов'язується забезпечити транспортування природного газу, переданого Постачальником в загальному потоці до мережі ВАТ "Житомиргаз" для подальшої передачі Замовнику.
На виконання умов Договорів позивачу було протранспортовано природний газ газовими мережами ПАТ "Житомиргаз" та видано податкові накладні від 26.01.2011 року за № 86 на суму 4867 грн. 28 коп., від 22.02.2011 року за № 102 на суму 12012 грн. 96 коп., від 26.01.2011 року за № 90 на суму 135132 грн. 72 коп., від 22.02.2011 року за № 104 на суму 210987 грн. 04 коп., від 14.03.2011 року за № 45 на суму 173729 грн. 96 коп., від 14.03.2011 року за № 47 на суму 66270 грн. 04 коп., від 25.03.2011 року за № 111 на суму 180000 грн. 00 коп., від 14.01.2011 року за № 16 на суму 140000 грн. 00 коп., від 15.02.2011 року за № 56 на суму 270000 грн. 00 коп., копії яких наявні в матеріалах справи.
Також, відповідно до даних Договорів сторонами були підписані акти приймання-передачі природного газу від 31.07.2010 року на суму 3342 грн. 72 коп. на кількість 150,573 куб.м., від 31.08.2010 року на суму 10587,84 грн. на кількість 135,533 куб.м., від 30.09.2010 року на суму 16305,05 грн. на кількість 208.718 куб.м., від 29.10.2010 року на суму 10625,57 грн. на кількість 136,016 куб.м., від 30.11.2010 року на суму 7183,99 грн. на кількість 91,961 куб.м., від 31.12.2010 року на суму 9219,41 грн. на кількість 118,016 куб.м., від 31.01.2011 року на суму 7687,55 грн. на кількість 98,407 куб.м., від 28.02.2011 року на суму 11182,95 грн. на кількість 149,345 куб.м., від 31.03.2011 року на суму 10313,60 грн. на кількість 137,735 куб.м., від 29.04.2011 року на суму 4813,38 грн. на кількість 105,004 куб.м., від 31.05.2011 року на суму 7418,88 грн. на кількість 161,843 куб.м., від 30.06.2011 року на суму 7451,43 грн. на кількість 162,553 куб.м.
Сплата за транспортування газу ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" здійснило у повному обсязі, про зазначено перевіряючими в Акті перевірки.
Крім того, факт проплати ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" за природний газ підтверджується платіжними дорученнями від 14.01.2011 року за № 4735 на суму 140000 грн. 00 коп., від 26.01.2011 року за № 4902 на суму 140000 грн. 00 коп., від 15.02.2011 року за № 5201 на суму 270000 грн. 00 коп., від 22.02.2011 року за № 223000 грн. 00 коп. на суму 223000 грн. 00 коп., від 14.03.2011 року за № 5628 на суму 240000 грн. 00 коп., від 25.03.2011 року за № 5826 на суму 180000 грн. 00 коп.
Сплачену суму податку на додану вартість ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" було враховано до складу податкового кредиту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" підтверджується договорами на поставку природного газу, транспортування газу, платіжними дорученнями, податковими накладними та актами приймання-передачі природного газу.
Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" документи дають підстави для висновку про сплату товариством сум податку на додану вартість в ціні придбання природного газу у ТОВ "Аверс плюс ЛТД", який видавав позивачу податкові накладні.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Аверс плюс ЛТД" було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100248970 НБ № 270804).
З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаного природного газу податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Андрушівському районі Житомирської області, не відповідають вимогам названого Кодексу, а тому підлягають скасуванню.
Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ТОВ "Аверс плюс ЛТД", то слід зазначити наступне.
Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договорів між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До справи ДПІ у Андрушівському районі Житомирської області не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Що стосується посилань податкового органу на той факт, що постачальником (ПП "Експерт-Логістік") природного газу для ТОВ "Аверс плюс ЛТД" відсутні основні фонди, фактично не знаходиться за адресою реєстрації, та не звітується до податкового органу суд їх не приймає виходячи з наступного.
Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.
Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Таким чином, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.
Із практики Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти "Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі № К-40582/09, постанові від 24.05.2011 року у справі № К/9991/1114/11.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 69, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Андрушівському районі Житомирської області від 13.12.2011 року за № 0000322301 та за № 0000332301.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 17 лютого 2012 р.