справа №0670/11765/11
категорія 8.2.1
21 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2011 року №0000972350,
встановив:
Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.11.2011 року №0000972350, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 11162,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2791,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на відповідність дій підприємства вимогам Податкового кодексу України, який визначає підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства. Зазначає, що наявні у позивача первинні документи, на підставі яких податок на додану вартість включений до складу податкового кредиту, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів та підтверджують факт здійснення відповідної господарської операції.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що позивачем для перевірки не надані товарно-транспортні та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, а відтак відсутність цих документів вказує на те, що між позивачем та ПП "Газгольдер" не було здійснено господарської операції. З огляду на відсутність належних доказів в підтвердження факту здійснення господарської операції, відповідач вважає неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Газгольдер".
У судовому засіданні представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 року по взаємовідносинах з ПП "Газгольдер", за наслідками якої складено акт від 18.11.2011 року №50/23-16/00991798.
Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість за серпень 2011 року на 11162,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 30.11.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972350, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 11162,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2791,00 грн.
Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Так, судом встановлено, що в акті перевірки зафіксовано обставини, відповідно до яких між позивачем (Покупець) та ПП "Газгольдер" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2011 року №3, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця газ скраплений, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.
На виконання умов даного договору ПП "Газгольдер" поставило позивачу газ скраплений на загальну суму 396284,50 грн. та виписало у серпні 2011 року податкові накладні з включенням до їх складу податку на додану вартість у сумі 66047,41 грн., а також видаткові накладні. Крім того, між сторонами договору були складені 31.08.2011 року акти приймання-передачі скрапленого газу. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
Сума податку на додану вартість у розмірі 66047,41 грн. включена до податкового кредиту товариства за серпень 2011 року. Розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку ДП "Білокоровицький лісгосп".
Заперечуючи проти права позивача на включення згаданої суми податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідач вказує на те, що у ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від ПП "Газгольдер" до Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, неналежним оформленням актів приймання-передачі товару та документів, що засвідчують отримання товарів. В акті перевірки міститься посилання на пояснення представника Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство", відповідно до якого вказано, що ОСОБА_1 здійснювала облік скрапленого газу на підставі заправочних відомостей, які отримувала від заправника ПП "Газгольдер". У ході проведення перевірки також не було встановлено факту отримання ПП "Газгольдер" в оренду земельної ділянки для розміщення заправочної станції.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).
Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Газгольдер" газу скрапленого, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.
Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання газу скрапленого, його отримання шляхом здійснення заправки належних позивачу транспортних засобів безпосередньо на заправочних станціях ПП "Газгольдер", що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором купівлі-продажу від 04.01.2011 року №3, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі газу скрапленого від ПП "Газгольдер", відомостями видачі паливних та мастильних матеріалів.
Крім того, ОСОБА_2, яка працює на ПП "Газгольдер" та була допитана в якості свідка, у судовому засіданні підтвердила факт передачі скрапленого газу від ПП "Газгольдер" до Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство". Крім того, пояснила, що основним видом діяльності ПП "Газгольдер" є оптова торгівля газом скрапленим, підприємство по даний час здійснює господарську діяльність.
Її пояснення стосовно того, що транспортні засоби позивача безпосередньо заправлялись на заправочних станціях ПП "Газгольдер", підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи. Зокрема, згідно з довідкою виконкому Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області від 17.02.2012 року №574, на території селищної ради (територія автотранспортного цеху Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство") знаходиться з 28 вересня 2011 року та функціонує по даний час газозаправна станція, що належить на праві власності ПП "Газгольдер". Аналогічна довідка була видана виконкомом Радовельської сільської ради Олевського району Житомирської області 17.02.2012 року за №303, зі змісту якої вбачається, що на території Поясківського н/складу ДП "Білокоровицьке лісове господарство" з 10 листопада 2010 року та по даний час функціонує газозаправна станція, що належить на праві власності ПП "Газгольдер".
Наведені обставини засвідчують спроможність ПП "Газгольдер" бути постачальником скрапленого газу для Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство". Крім того, встановлені у ході судового розгляду справи обставини, відповідно до яких транспортні засоби позивача безпосередньо заправлялись на газозаправочних станціях ПП "Газгольдер", виключають існування факту транспортування газу від ПП "Газгольдер" до позивача, що спростовує твердження відповідача про безтоварність даної операції з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних.
Позивачем в підтвердження факту подальшого використання придбаного скрапленого газу у його господарській діяльності були надані також подорожні листи належних йому вантажних автомобілів, які свідчать про використання газу та його обсяги.
Жодні з наведених обставин не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 198 Податкового кодексу України.
Посилання відповідача на неналежне заповнення відомостей видачі паливних та мастильних матеріалів, які начебто не дозволяють ідентифікувати господарську операція по придбанню скрапленого газу як таку, що відбулась з ПП "Газгольдер", оскільки такі відомості не містять підпису посадової особи цього підприємства, а також відсутність довіреностей на отримання позивачем матеріальних цінностей від ПП "Газгольдер", за умови відсутності інших доказів, які б підтверджували факт фіктивних взаємовідносин між позивачем та ПП "Газгольдер", не спростовує висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже надані позивачем докази у їх сукупності дозволяють підтвердити факт господарських взаємовідносин зі своїм контрагентом. Відтак, недоліки у оформленні первинних документів, на які вказує відповідач, не спростовують обставин реальності здійснених господарських операцій між позивачем та ПП "Газгольдер".
З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про його скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 30.11.2011 року №0000972350, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на 11162,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2791,00 грн.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 28,23 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 27 лютого 2012 р.