справа № 0670/9857/11
категорія 8.2.6
23 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В. ,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібозавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2011 р. №0001902301, №0001932301, №0001912301,-
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Коростенський хлібозавод" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2011 року №0001902301, №0001932301, №0001912301.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 246241 грн. та зменшено від"ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 916375,00 грн.; п.п. 7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 445107 грн. у взаємовідносинах з ТОВ "Гольдберг", оскільки здійснення операцій з вказаними контрагентом підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в адміністративному позові.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Свою правову позицію обґрунтували, зокрема, тим, що позивач незаконно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 414547,00 грн., сплачених у вартості товарно - матеріальних цінностей, які придбавались у ТОВ "Гольберг" без належного документального підтвердження факту їх придбання (відсутні товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей).Зазначають, що укладений договір між позивачем та вказаним контрагентом містить ознаки нікчемності. З таких причин відбулося заниження підприємством податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 276241,00 грн. та завищення від"ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 916375, 00 грн.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
На підставі матеріалів вбачається, що працівниками Коростенської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібзавод" (код за ЄДРПОУ 00377791) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт № 1419/23-01/00377791 від 15.09.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 246241 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 916375,00 грн.; п.п. 7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.
За результатами перевірки Коростенською ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення від 03 жовтня 2011 року:
- № 0001912301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 445107 грн., з яких 414547 грн. основного платежу та 30560 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0001902301, згідно якого позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 276242 грн., з яких 276241 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0001932301, відповідно до якого позивачу було зменшено суму від"ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 916375 грн.
Суд не погоджується з висновками акту перевірки № 1419/23-01/00377791 від 15.09.2011 року та оскаржуваними повідомленнями - рішеннями, з огляду на досліджені та встановлені судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті на підставі висновку, зробленого перевіряючими в акті перевірки, в якому зазначено, що господарська операція між ПАТ "Коростенський хлібозавод" і ТОВ "Гольдберг" є нікчемною у зв'язку з тим, що її здійснення не має документального підтвердження, а саме відсутні товарно - транспортні накладні та довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей. Проте, як встановлено в судовому засіданні, позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Гольдберг". Крім того, на запит Коростенської ОДПІ додатково були надані копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт поставки та оприбуткування товарів від ТОВ "Гольдберг". З приводу відсутності деяких товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив, що ТОВ "Гольдберг" розташоване в с. Ушомир Коростенського району, у зв'язку з чим позивач здійснював перевезення придбаного товару власним транспортом. Вказаний факт підтверджується подорожніми листами, наявними в матеріалах справи. Щодо відсутності у ПАТ "Коростенський хлібозавод" довіреності, то вказаний факт був спростований представником позивача в судовому засіданні, який надав їх для огляду, та які були долучені судом до матеріалів справи. Вказані довіреності були виписані на одну особу ОСОБА_1 для отримання всієї партії товару (борошна) від ТОВ "Гольдберг" (ІІ-й том а.с. 2-6 ).
Встановлені обставини здійснення господарських операцій ПАТ "Коростенський хлібозавод" з ТОВ "Гольдберг" спростовують твердження відповідача щодо нікчемності договору купівлі -продажу, укладеного між вказаними сторонами у вересні 2010 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з умов зазначеного договору ТОВ "Гольдберг" зобов'язувалось передати ПАТ "Коростенський хлібозавод" товар, а останній - прийняти та оплатити його. Найменування товару: - борошно пшеничне 1/г, В/г. Асортимент товару, ціна, кількість узгоджуються відповідно накладних на кожну парію товару (а.с.45).
На думку суду, перевіряючими в акті перевірки зроблений суб'єктивний висновок, щодо нікчемності вказаного договору, з підстав укладання його без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту, та, як наслідок, заниження об"єкта оподаткування, несплати податків, що призводить до втрат дохідної частини бюджету, оскільки не зважаючи на вказані висновки, ТОВ "Гольдберг" повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а ПАТ "Коростенський хлібозавод" в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені вище зазначеним договором.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частинами 1,2 стаття 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Проаналізувавши норми цивільного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним чи порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства або призводить до втрат дохідної частини бюджету, тощо.
Отже, первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.
Між іншим, судом встановлено, що придбані у ТОВ "Гольдберг" товарно-матеріальні цінності були використані в господарській діяльності ПАТ "Коростенський хлібозавод" при виготовлені готової продукції, а саме хлібобулочних та кондитерських виробів, у зв"язку з чим витрати, понесені по такому придбанню, підприємством були правомірно включені до складу валових витрат.
З огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до абз.4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(з наступними змінами та доповненнями), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічну норму містить п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, від 02.12.2010, № 2755-VI, згідно якої, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, зроблений в акті перевірки висновок про порушення позивачем вказаних норм законодавства, що призвело до заниження податкового зобов"язання по податку на прибуток в сумі 246241 грн. та завищення від"ємного значення об"єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 916375 грн. по господарській операції з ТОВ "Гольдберг", зроблений передчасно, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначених висновків, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Спірні правовідносини щодо порядку формування податкового кредиту, підстав його виникнення та порядку визначення сум податку на додану вартість, регламентуються Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ( у редакції, чинній на час формування податкового кредиту за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року) та Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-V, що набрав чинності з 01.01.2011 року та регулює спірні правовідносини, починаючи з вказаного часу.
Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), (далі - Закон ), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Крім того, в частині регулювання спірних відносин щодо формування податкового кредиту Податковим кодексом України (далі - ПКУ), встановлено наступне:
Так, абз.а) п.198.1 ст. 198 ПКУ передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що норми, діючого на момент формування податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року, Закону та Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту за січень-червень 2011 року є аналогічними, та в даному випадку єдиними та достатніми підставами для його формування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
На думку суду, викладені в акті перевірки порушення не впливають на право покупця ПАТ "Коростенський Хлібзавод" щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Гольберг", які в подальшому були використані в господарській діяльності ПАТ "Коростенський хлібозавод" при виготовлені готової продукції, у зв"язку з чим сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, правомірно була включена підприємством до складу податкового кредиту.
Судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2011 року № 0001912301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 445107 грн., з яких 414547 грн. основного платежу та 30560 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів вини позивача щодо порушення ним податкового зобов'язання, не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його недійсним та скасування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, та про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2011року № 0001902301, № 0001932301, № 0001912301.
На підставі викладено, керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції від 03.10.2011року № 0001902301, № 0001932301, № 0001912301.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова
Повний текст постанови виготовлено: 27 січня 2012 р.