справа № 0670/6354/11
категорія 8.2.1
31 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черноліхова С.В. ,
при секретарі - Степанові П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142350 від 31.05.2011 р.,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) № 0000142350 від 31 травня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 129689, 00 грн., у тому числі: 103751, 00 грн. основного платежу і 25938, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. При цьому зазначило, що вказана сума зобов'язання була визначена за порушення Товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: віднесення до складу податкового кредиту за липень 2008 року податку на додану вартість у сумі 103750, 66 грн. з вартості аспіраційного обладнання деревообробного цеху, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларост" за договором, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, факт передачі цього обладнання не підтверджено належними документами та вказаний контрагент відсутній за адресою свого місцезнаходження. З такими висновками Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції позивач не погоджується, оскільки здійснення господарських операцій з ТОВ "Ларост", зокрема, факт придбання, транспортування та використання у подальшій діяльності Товариства придбаного обладнання підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Крім того, відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням не може тягнути для Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" жодних правових наслідків.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що податковим повідомленням-рішенням Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) № 0000142350 від 31 травня 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" правомірно збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 129689, 00 грн., у тому числі: 103751, 00 грн. основного платежу і 25938, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, оскільки у ході проведеної перевірки не встановлено факту передачі аспіраційного обладнання деревообробного цеху від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларост" позивачеві, придбання відбулося на підставі договору, не спрямованого на реальне настання правових наслідків, а також дане обладнання не введено в експлуатацію, що свідчить про невикористання його у господарській діяльності Товариства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що під час проведеної працівниками Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин та розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларост" за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2011 року виявлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: віднесення до складу податкового кредиту за липень 2008 року податку на додану вартість у сумі 103751, 00 грн. з вартості аспіраційного обладнання деревообробного цеху, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларост" за договором, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, факт передачі і транспортування цього обладнання не підтверджено належними документами та вказаний контрагент відсутній за своїм місцезнаходженням.
За наслідками перевірки складено акт № 16/23-16/13580039 від 17 травня 2011 року.
На підставі вказаного акта 31 травня 2011 року Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією (Олевське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142350 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 129689, 00 грн., у тому числі: 103751, 00 грн. основного платежу і 25938, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
При цьому суд зазначає, що в акті перевірки податковим органом зазначено, що вчинені позивачем правочини, а саме, укладений з ТОВ "Ларост" договір № 3007/08 від 30 липня 2008 року, відповідно до статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є нікчемним, не спричинив реального настання юридичних наслідків, передача придбаного аспіраційного обладнання деревообробного цеху не супроводжувалася всіма необхідними документами, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт перевезення і прийому-передачі продукції, оскільки Товариством товарно-транспортні накладні й акти прийому-передачі надані не були. У зв'язку з цим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія", на думку податкового органу, до складу податкового кредиту безпідставно віднесено ПДВ у сумі 103750, 66 грн. із ціни придбаного у ТОВ "Ларост"" товару.
Такий висновок відповідача суд вважає безпідставним, оскільки частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Ларост" договір № 3007/08 від 30 липня 2008 року про передачу у власність (поставку) спеціалізованого обладнання, виготовлення та установку аспіраційного обладнання деревообробного цеху у комплекті у кількості 1 шт. не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.
За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вказаного договору не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту також і суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Господарські операції між позивачем і ТОВ "Ларост" по придбанню аспіраційного обладнання деревообробного цеху на загальну суму 622503, 95 грн., у тому числі, ПДВ - 103750, 66 грн. підтверджуються видатковою накладною № 07-34 від 31 липня 2008 року, податковою накладною № 34 від 31 липня 2008 року, платіжними дорученнями, копії яких є у матеріалах справи.
Факт транспортування і використання у подальшій господарській діяльності ТОВ "Промбудспортіндустрія" придбаного обладнання підтверджується копіями подорожнього листа, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договору найму (оренди) від 02 січня 2008 року транспортного засобу марки МАЗ 64-229032 (р/н НОМЕР_2), довідкою ВДАІ Олевського РВ УМВС України у Житомирській області, фотографіями, що є у матеріалах справи.
Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім того, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва ТОВ "Ларост" судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах.
Також законодавством, зокрема, статтями 19, 61, 67 Конституції України і Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачено обов'язок покупця перевіряти відомості щодо свого контрагента, виконання ним податкових зобов'язань перед бюджетом.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту за липень 2008 року 103751, 00 грн. ПДВ з ціни придбаного у ТОВ "Ларост" аспіраційного обладнання деревообробного цеху, тому податкове повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) № 0000142350 від 31 травня 2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) № 0000142350 від 31 травня 2011 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 06 лютого 2012 р.