справа №0670/3009/11
категорія 8.2
21 грудня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Крупзавод Озерянка" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПС" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Дочірнє підприємство "Крупзавод Озерянка" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПС" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.03.2011 року №0000292301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 129005,00 грн., з яких 103204,00 грн. - основний платіж та 25801,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000302301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7365,00 грн., з яких 5892,00 грн. - основний платіж та 1473,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування заявленого позову посилається на безпідставність висновків акту перевірки щодо порушення підприємством вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.21 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви у повному обсязі, просив її задовольнити.
Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти нього, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року з врахуванням як завищення валового доходу, так і заниження валових витрат підприємством було занижено податок на прибуток підприємств у сумі 110891,00 грн. Що ж стосується порушень з податку на додану вартість, то відповідач вважає, що позивачем у 2010 році до складу податкового кредиту безпідставно віднесено 37300,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого ТОВ "Пакко Холдінг" у ціні послуг з передпродажної підготовки товарів, а також 4899,00 грн., сплачених у ціні рекламних послуг ТОВ "Рост Медіа".
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши речові докази, а також письмові докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну планову перевірку Дочірнього підприємства "Крупзавод Озерянка" товариства з обмеженою відповідальністю "ІПС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої складено акт від 11.03.2011 року №439/23-0/31049994/0110.
У ході здійснення перевірки відповідачем зроблено, зокрема, висновок про порушення підприємством вимог пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 110891,00 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2009 року - на 4749,00 грн., за ІІІ-ІV квартал 2009 року - на 36059,00 грн., за І квартал 2010 року - на 29743,00 грн., за І півріччя 2010 року - на 44339,00 грн., за 9 місяців 2010 року - на 43503,00 грн., за 2010 рік - на 74832,00 грн.; а також висновок про порушення підприємством вимог п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на 5892,00 грн., у тому числі: за грудень 2009 року - на 42,00 грн. та за січень 2010 року - на 5850,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 15.03.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000292301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 138614,00 грн., з яких 110891,00 грн. - основний платіж та 27723,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; а також №0000302301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7365,00 грн., з яких 5892,00 грн. - основний платіж та 1473,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000292301 вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом встановлено, що відповідно до наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розрізі встановлених у акті перевірки порушень донарахування у сумі 110891,00 грн. пов'язано з наступними обставинами:
- позивачем у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправильно визначено приріст балансової вартості запасів, що призвело до заниження валових доходів у сумі 20764,00 грн. та донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 5191,00 грн.;
- у порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем безпідставно збільшено валові витрати на суму 104476,00 грн., зв'язку з чим донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 26119,00 грн.
- заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 декларації "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5" у сумі 30749,00 грн., у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 7687,00 грн.;
- у порушення пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством у І півріччі 2010 року завищено валові витрати на суму попередньої оплати по постачальнику ВКФ "Югдоргсервіс", які відображені по рахунку 631, на суму 76840,00 грн., у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 19210,00 грн.;
- підприємством у 2010 році неправомірно віднесено до складу валових витрат 186498,00 грн., які є вартістю послуг з передпродажної підготовки товарів та мерчендайзингу, наданих ТОВ "Пакко Холдінг", що призвело до завищення валових витрат на зазначену суму та донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 46625,00 грн.;
- підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті рекламних послуг, наданих ТОВ "Рост Медіа", у сумі 24496,00 грн., у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 6124,00 грн.
Що стосується висновку контролюючого органу про заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 декларації "Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5" у сумі 30749,00 грн., у зв'язку з чим донараховано податок на прибуток підприємств у сумі 7687,00 грн., то в цій частині позивач погодився зі збільшенням грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7687,00 грн. та із застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1922,00 грн., з огляду на що подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000292301.
Досліджуючи питання обґрунтованості висновків відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок неправильного визначення прирісту балансової вартості запасів, що призвело до заниження валових доходів у сумі 20764,00 грн., та безпідставного збільшення валових витрат на суму 104476,00 грн. (4 квартал 2009 року), судом встановлено, що позивач самостійно виявив дані помилки та виправив їх у декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік.
При цьому відповідач вважає, що дана помилка могла бути виправлена тільки шляхом подання уточнюючого розрахунку до декларації того податкового періоду, в якому була допущена помилка. Натомість, позивачем до податкового органу подано декларацію за наступний податковий період з виправленими показниками, що, на думку відповідача, є беззаперечним порушенням як Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143.
Між тим, суд вважає такі доводи контролюючого органу юридично безпідставними, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (з відповідними змінами та доповненнями), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що законодавець надав платнику податків два шляхи для виправлення самостійно виявлених помилок: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнюючих показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. При цьому, можливість реалізації даного права не ставиться у залежність від виду податку, періоду та способу звітування.
Зазначений висновок не суперечить вимогами п. 2.3 розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592, відповідно до якого платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.
Отже, пп. "б" п. 2.3 розділу 2 названого Порядку вказує на можливість відображення фактів заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів у складі декларації, що подається за наступний податковий період, шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій саме того податкового періоду, за який подається звітна декларація.
Як вбачається з матеріалів справи, у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік Дочірнє підприємство "Крупзавод Озерянка" відобразило коригування валового доходу, валових витрат, а також самостійно нарахувало суму штрафу у зв'язку з виправленням помилок.
Відтак, оскільки позивач обрав спосіб виправлення помилки шляхом відображення суми недоплати у складі декларації за 2010 рік, коригуванню підлягали суми раніше занижених (завищених) показників валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань саме цієї звітної декларації, що повністю узгоджується з вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, зважаючи на що збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 31310,00 грн. суд вважає неправомірним.
Не може суд погодитись і з доводами контролюючого органу про порушення позивачем пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок завищення підприємством у І півріччі 2010 року валових витрат на суму попередньої оплати по постачальнику ВКФ "Югдоргсервіс" на суму 76840,00 грн.
Так, відповідач стверджує, що позивачем віднесено відповідну суму до складу валових витрат як у І кварталі 2010 року по факту здійснення попередньої оплати, так і у ІІ кварталі 2010 року по факту надходженню товару. Тобто, фактично 76840,00 грн. двічі віднесено до складу валових витрат.
У той же час, з наданого позивачем реєстру кореспонденції бухгалтерського обліку та показників валових витрат ДП "Крупзавод Озерянка" вбачається, що у І кварталі 2010 року попередня оплата у сумі 76840,00 грн. була включена до складу валових витрат, а у другому кварталі 2010 року - виключена.
Відповідно до абзацу першого пункту 11.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Абзацом другим пункту 16.4 статті 16 цього Закону визначено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком.
Оскільки декларація за півріччя 2010 року подається наростаючим підсумком, позивачем у цій декларації відображені валові витрати у тій сумі, на яку фактично була здійснена поставка від ВКФ "Югдоргсервіс".
У підтвердження зазначених обставин позивачем надані витяги з головної книги за І квартал 2010 року, ІІ квартал 2010 року та І півріччя 2010 року, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за зазначені періоди.
Зокрема, з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за І квартал 2010 року вбачається, що по постачальнику ВКФ "Югдоргсервіс" обороти за цей період складають: Дт 664880,26 грн. Кт 572671,40 грн., сальдо на кінець періоду Дт 92208,86 грн. (без ПДВ - 76840,00 грн.). У той же час, за І півріччя 2010 року згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 сальдо на кінець цього періоду відсутнє, що спростовує висновок контролюючого органу стосовно повторного включення позивачем до складу валових витрат 76840,00 грн., адже відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідач у цій частині правомірності свого рішення не довів, а тому суд вважає незаконним збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 19210,00 грн. за завищення валових витрат на 76840,00 грн.
Досліджуючи питання законності рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 15.03.2011 року №0000292301 в частині донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 46625,00 грн., що пов'язано з включенням до складу валових витрат вартості послуг з передпродажної підготовки товарів та мерчендайзингу, наданих ТОВ "Пакко Холдінг", на загальну суму186498,00 грн., то судом враховується наступне.
Заперечуючи проти включення здійснених витрат до складу валових, відповідач вказує на те, що зі змісту наданих актів виконаних робіт неможливо встановити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача, а також, що такі витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, у спірний період регулювались вимогами ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Приписами пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Натомість, судом встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних послуг у ТОВ "Пакко Холдінг" є в наявності у позивача. У підтвердження витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Пакко Холдінг" позивачем, зокрема, надано договір від 15.06.2009 року №150609-06/2л, укладений з зазначеним товариством (Виконавець), за умовами якого Виконавець надає наступні послуги: формування повноцінної асортиментної присутності товарів, які поставляються Замовником, у торгівельних точках Виконавця, оформлення їх первинного експонування; здійснення розповсюдження Виконавцем товару з Регіонального Центру в мережі магазинів; здійснення документального й технічного супроводу процесів торгівлі; інформування клієнтів про зміни асортименту продукції та цінової політики.
При цьому, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Пакко Холдінг" не вичерпуються лише договором про надання перепродажних послуг. Так, відповідно до договору від 15.06.2009 року №150609-08/1п (ДГ-00102) позивач (Постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати ТОВ "Пакко Холдінг" (Покупець) товар партіями у відповідності до замовлень Покупця за відповідну плату. Відповідачем не заперечується, що основним видом діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.
Крім того, позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2010 року на суму 28496,22 грн., від 28.02.2010 року на суму 37711,68 грн., від 31.10.2010 року на суму 19231,00 грн., від 30.11.2010 року на суму 31346,40 грн., від 31.12.2010 року на суму 52868,52 грн., розрахункові документи про здійснення оплати за надані послуги, якими є платіжні доручення від 16.11.2010 року, від 13.12.2010 року, від 22.12.2010 року, від 18.01.2011 року, а також заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 11.03.2010 року, від 12.04.2010 року, від 10.06.2010 року, від 09.09.2010 року.
Отже, обставини сплати позивачем на користь ТОВ "Пакко Холдінг" коштів за придбані послуги в підтвердження факту наявності витрат, включених до складу валових, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.
У судовому засіданні також була досліджена довідка ТОВ "Пакко Холдінг" від 01.07.2011 року №6438, якою товариство підтвердило, що у період з 15.09.2009 року по 31.12.2010 року Дочірньому підприємству "Крупзавод Озерянка" були надані послуги мерчендайзингу, які обумовлені договором від 15.06.2009 року №150609-06/2л. Послуги надавались у мережі роздрібної торгівлі м. Хмельницького, м. Житомира, м. Ужгорода та м. Рівне.
Крім того, в якості свідка був допитаний регіональний директор ТОВ "Пакко Холдінг" ОСОБА_1, який пояснив, що позивачу були надані послуги, які безпосередньо полягали у розповсюдженні його товару в мережі магазинів товариства, розміщенні товару згідно планограми торгових марок, забезпечувалась максимальна викладка товару на видному місці та його постійне поповнення, надавався додатковий сервіс, який полягав у обізнаності продавця з повною інформацією про властивості товару позивача з метою доведення цієї інформації до відома покупців. Крім того, товариством здійснювався моніторинг цін на аналогічний товар інших виробників для вибору оптимальної ціни на товар позивача.
Одночасно слід зазначити, що у ході судового розгляду справи були встановлені обставини, що жодним чином не відображені в акті перевірки, відповідно до яких сума у розмірі 186498,00 грн., яка була виключена відповідачем зі складу валових витрат, є вартістю не лише послуг з мерчендайзингу, а й вартістю витрат на доставку товару, що компенсувались позивачем ТОВ "Пакко Холдінг" у сумі 54144,00 грн. (з ПДВ). Зокрема, умовами договору від 15.06.2009 року №150609-08/1п передбачено, що позивач здійснює доставку товару лише до складу Покупця (п. 4.1 договору). У той же час, умовами договору від 15.06.2009 року №150609-06/2л визначено, що розповсюдження товару з Регіонального Центру в мережі магазинів здійснюється Виконавцем, тобто ТОВ "Пакко Холдінг", що і обумовило існування витрат на доставку товару, які включені позивачем до складу валових. При цьому, в підтвердження факту наявності даних витрат позивачем, крім зазначених договорів, надані акти про компенсацію витрат на доставку товару від 31.01.2010 року №717 на загальну суму 9105,00 грн., від 01.03.2010 року №1737 на загальну суму 8260,00 грн., від 31.03.2010 року №2449 на загальну суму 7650,00 грн., від 30.09.2010 року №10000 на загальну суму 9660,00 грн., від 31.10.2010 року №10620 на загальну суму 5440,00 грн., від 30.11.2010 року №11788 на загальну суму 5740,00 грн., від 31.12.2010 року №12365 на загальну суму 8289,00 грн.
Обговорюючи доводи контролюючого органу про відсутність зв'язку витрат на оплату послуг ТОВ "Пакко Холдінг" з господарською діяльністю позивача, судом було встановлено, що відповідно до довідки ДП "Крупзавод Озерянка" від 01.07.2011 року №80, починаючи з липня 2009 року (тобто наступного місяця після укладення договору з ТОВ "Пакко Холдінг") доходи позивача від реалізації власної продукції майже постійно збільшувались. Зокрема, доходи за 6 місяців 2009 року становили 7550100,00 грн., у той час як за 2010 рік вони складали вже 32037390,00 грн.
Крім того, наведені в акті перевірки зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток свідчать про динамічне збільшення прибутку ДП "Крупзавод Озерянка", що підлягав оподаткуванню. Зокрема, у І півріччі 2009 року такий прибуток складав 62206,00 грн., за 2009 рік - 363848,00 грн., у І півріччі 2010 року - 345211,00 грн., а за 2010 рік - 1006032,00 грн.
За умови ненадання відповідачем доказів в підтвердження протилежних обставин, а також враховуючи, що мерчендайзинг є складовою маркетингової діяльності у роздрібній торговій точці, яка полягає у розміщенні і представленні товару у тому місці, де споживач готовий зробити покупку, у суду немає підстав ставити під сумнів твердження позивача про те, що наявність економічної доцільності, пов'язаної з придбанням послуг у ТОВ "Пакко Холдінг", підтверджується фактом збільшення валових доходів підприємства.
Таким чином, укладені позивачем з ТОВ "Пакко Холдінг" договори про надання перепродажних послуг та поставку товару спрямовані на забезпечення попиту на продукцію ДП "Крупзавод Озерянка" та її реалізацію, а відтак і спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходу. Отже, виходячи зі змісту п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах визначає її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальних формах, витрати позивача за наслідками взаємовідносин з ТОВ "Пакко Холдінг" можна кваліфікувати як такі, що пов'язані з його господарською діяльністю.
Відповідно, висновок контролюючого органу про відсутність зв'язку між такими витратами та господарською діяльністю ДП "Крупзавод Озерянка", як і непідтвердження таких витрат відповідними розрахунковими документами, є безпідставним.
За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Пакко Холдінг" у сумі 186498,00 грн. правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства.
Аналогічного висновку суд дійшов і щодо витрат у сумі 24496,00 грн., пов'язаних з оплатою рекламних послуг ТОВ "Рост Медіа". Так, не визнавши за позивачем право на включення цих витрат до складу валових, відповідач вказує на те, що підприємством не надано доказів використання даних послуг у власній господарській діяльності, а акти виконаних робіт не містять інформації про час та зміст наданої реклами.
З цього приводу судом встановлено, що відповідно до договору від 29.03.2010 року №29/03/10, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ телерадіокомпанія "Рост Медіа" (Виконавець) про організацію рекламної кампанії, Виконавець взяв на себе зобов'язання надати Замовнику послуги по розміщенню рекламних матеріалів Замовника в ефірі регіональних каналів України, в друкованих засобах масової інформації, на радіо, а також з використанням інших способів доведення рекламної інформації до споживача. Умови розміщення рекламних матеріалів Замовника (територія виходу в ефір, ефірний час, площа в друкованих ЗМІ, вартість та порядок сплати, строки підготовки та вимоги до рекламних матеріалів, графік здійснення рекламної кампанії та інше) обумовлюються в Додатках до Договору. Крім того, виконавець за завданням Замовника може приймати на себе підготовку для Замовника відповідних рекламних матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами даного договору було складено додатки №1 та №2 до нього від 29.03.2010 року та від 09.04.2010 року відповідно, якими визначено територію виходу в ефір реклами позивача (м. Житомир та Житомирська область, м. Ужгород, м. Івано-Франківськ, м. Вінниця), вид послуг (рекламна кампанія в регіональних блоках ТК "Інтер" та ТК "СТБ"), строки виконання завдання та вартість послуг.
На виконання умов даного договору ТОВ "Рост Медіа" були виписані рахунки-фактури від 09.04.2010 року та від 20.05.2010 року, а також складені з позивачем акти здачі - прийняття робіт (надання) послуг від 30.05.2010 року на загальну суму 8124,31 грн., від 31.05.2010 року на загальну суму 13462,28 грн. та від 30.06.2010 року на загальну суму 7808,50 грн.
Розрахунок був здійснений відповідно до платіжних доручень від 12.04.2010 року №546, від 14.04.2010 року №605, від 26.04.2010 року №646, від 20.05.2010 року №763, від 28.05.2010 року №804 та від 15.06.2010 року №883, копії яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, у позивача є в наявності всі документи, які підтверджують факт придбання та оплати рекламних послуг, наданих ТОВ "Рост Медіа".
Що ж стосується тверджень податкового органу стосовно того, що акти виконаних робіт не містять інформації про час та зміст наданої реклами, то суд вважає їх безпідставними. Так, досліджені у судовому засіданні акти здачі-прийняття робі (надання послуг) вказують на зміст придбаних послуг та умови їх надання. Зокрема, у акті від 31.05.2010 року зазначено, що позивачу були надані рекламні послуги на ТК "СТБ" на території Вінницької, Івано-Франківської області, м. Ужгорода т а час надання - регіональні блоки з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року. При цьому судом був досліджений електронний носій інформації, на якому записаний рекламний ролик продукції ДП "Крупзавод Озерянка", що транслювався в ефір.
Судом враховується, що чинним законодавством не визначений вичерпний перелік документів щодо оформлення результатів виконаних послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду та обсягу наданих послуг. Надані позивачем документи у їх сукупності дозволяють виконати зазначені вимоги та встановити зміст придбаних послуг, з огляду на що заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Досліджуючи питання зв'язку понесених витрат на оплату рекламних послуг ТОВ "Рост Медіа" з господарською діяльністю позивача, слід знову ж таки зазначити, що відповідно до досліджених у справі доказів після факту здійснення позивачем відповідних витрат його доходи від реалізації власної продукції та, як наслідок, і сума прибутку, що підлягала оподаткуванню, постійно збільшувались. Тому, зважаючи на те, що договір про організацію рекламної кампанії спрямований на просування на ринку продукції позивача, а відтак направлений на збільшення доходів у майбутньому, суд дійшов висновку, що зазначені витрати відповідають визначенню, яке обумовлює їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Отже, донарахування позивачу податку на прибуток підприємств у сумі 6124,00 грн. за неправомірне включення до складу валових витрат вартості рекламних послуг суд вважає таким, що не узгоджується з вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Враховуючи встановлені судом обставини, а також приписи наведеного законодавчого регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 15.03.2011 року №0000292301 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на 129005,00 грн., з яких 103204,00 грн. - основний платіж та 25801,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, не відповідає вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, з огляду на що задовольняє позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування у відповідній частині.
Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000302301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7365,00 грн., з яких 5892,00 грн. - основний платіж та 1473,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, то слід зазначити, що відповідачем не було надано розрахунку донарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розрізі встановлених у акті перевірки порушень. При цьому у судовому засіданні представники сторін вказали на те, що збільшення грошового зобов'язання з цього податку пов'язано з висновком контролюючого органу про неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у ціні передпродажних послуг ТОВ "Пакко Холдінг" та рекламних послуг ТОВ "Рост Медіа".
З цього приводу судом враховується, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, за змістом пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Враховуючи викладене та зважаючи на висновок суду про те, що придбання передпродажних та рекламних послуг пов'язано з господарською діяльністю ДП "Крупзавод Озерянка", суд дійшов висновку про дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" правових підстав для включення суми податку на додану вартість у розмірі 4899,00 грн. до складу податкового кредиту товариства.
При цьому, надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість у ціні придбаних у ТОВ "Пакко Холдінг" та ТОВ "Рост Медіа" послуг, які видали позивачу податкові накладні, маючи статус платників податку, що не спростовано відповідачем. Отже, наявні у позивача податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, є належними доказами формування підприємством податкового кредиту.
У свою чергу, заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не наведено жодних доводів у спростування порушень, які пов'язані з невключенням до складу податкових зобов'язань серпня 2010 року податку на додану вартість у сумі 461,00 грн.; неправомірним включенням до складу податкового кредиту 582,00 грн. (у тому числі у листопаді 2009 року - 128,00 грн., у лютому 2010 року - 63,00 грн., у квітні 2010 року - 60,00 грн., у травні 2010 року - 135,00 грн., у липні 2010 року - 169,00 грн.) на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "СІТ", та у травні 2010 року - 1530,00 грн. на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ "Континент Нафтотрейд", у зв'язку з розбіжностями з контрагентами, що виявлені автоматизованою системою співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів; безпідставним включенням до складу податкового кредиту грудня 2010 року податку на додану вартість у сумі 10250,00 грн., нарахованого на суму отриманого товару від ПП "Агрофірма "Вікторія", суд вважає такими, що не доводять правомірності рішення відповідача про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Так, судом враховується, що відповідно до п.п. 3, 4 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 2.12.2010 року №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Приписами п. 5.2 розділу ІІ названого Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Крім того, відповідно до п. 3 розділу ІІІ цього ж Порядку до акта (довідки) документальної позапланової перевірки додаються інформативні додатки залежно від питань, що підлягали перевірці, якими, зокрема, є розрахунки донарахованих (зменшених) сум податків та зборів, а також розрахунки зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, зменшення (збільшення) заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розрізі податкових періодів (п. 1 цього розділу).
Складений ДПІ у Житомирському районі за наслідками перевірки позивача акт від 11.03.2011 року №439/23-0/31049994/0110 не відповідає наведеним вимогам.
Зокрема, у розділі 4 зазначеного акта перевірки зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 5892,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року - на 42,00 грн. та за січень 2010 року - на 5850,00 грн. Крім того, зроблено висновок про зменшення підприємству залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2010 року на 29660,00 грн.
У той же час, відповідачем у акті перевірки чітко та систематизовано не викладено обставин тих порушень, які нібито не були спростовані позивачем, з зазначенням відповідних первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наведенням регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, що взагалі унеможливлює встановлення того, на що вплинули дані порушення: або на висновок про заниження податку на додану вартість, або на висновок про зменшення підприємству залишку від'ємного значення податку на додану вартість.
При цьому, суд, перевіряючи обґрунтованість висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 5892,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року - на 42,00 грн., встановив, що розрахунок заниження податку на додану вартість за 2009 рік (з врахуванням тверджень податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2009 року 128,00 грн.) відповідно до наведених у акті перевірки зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податку на додану вартість був здійснений без врахування суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 28931,00 грн., у той час як така сума була задекларована позивачем за вересень 2009 року (104505,00-76516,00-28078,00+128,00=42), а відтак висновок відповідача про заниження податку на додану вартість за грудень 2009 року зроблений без здійснення належного розрахунку. Жодного обґрунтування в підтвердження правильності розрахунку сум податку на додану вартість відповідачем надано не було.
Що ж стосується висновку про заниження податку на додану вартість за січень 2010 року на 5850,00 грн., то судом враховується, що у січні 2010 року відповідачем не було визнано право позивача на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Пакко Холдінг" (на загальну суму 28496,22 грн., в т.ч. ПДВ - 4749,00 грн. та на загальну суму 9105,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1518,00 грн.). Зважаючи на задеклароване позивачем за січень 2010 року від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 387,00 грн. та на невизнаний відповідачем податковий кредит у загальній сумі 6267,00 грн., сума донарахування мала б становити 5880,00 грн., у той час як оскаржуваним рішенням за цей період донараховано 5850,00 грн.
Відповідачем знову ж таки жодних розрахунків донарахованої суми податку на додану вартість суду надано не було, а його посилання на те, що позивачем не спростовані порушення, викладені в акті перевірки щодо належного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, не є тими обставинами, які доводять правомірність рішення контролюючого органу від 15.03.2011 року №0000302301.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач свого процесуального обов'язку щодо доведення правомірності свого рішення не виконав, а з огляду на висновок про дотримання позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" щодо включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні послуг ТОВ "Пакко Холдінг" та ТОВ "Рост Медіа", суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000302301 також підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Крупзавод Озерянка" Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПС" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 15.03.2011 року №0000292301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 129005,00 грн., з яких 103204,00 грн. - основний платіж та 25801,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №0000302301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7365,00 грн., з яких 5892,00 грн. - основний платіж та 1473,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 26 грудня 2011 р.