справа № 0670/10051/11
категорія 8.2.1
05 січня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 року № 0002402301,-
встановив:
У жовтні 2011 року Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 25 липня 2011 року № 0002402301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 413944, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1, 00 грн. У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за період з 05.07.2011 року по 08.07.2011 року податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсьльелектро" з питань взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект", за результатами якої складено Акт № 3288/23-1/00132405/0100 від 11.06.2011 року. Перевіркою зафіксовано порушення з боку підприємства вимог ст. 203, ч. ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України та п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 413944, 00 грн. за квітень 2011 року. За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0002402301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 413944, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1, 00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено підприємством в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області. Рішенням ДПА у Житомирській області про результати розгляду первинних скарг № 21058/К-С/25-009 від 04.10.2011 року, податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0002402301 залишено без змін, а скарга без задоволення. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, безпідставним та необґрунтованим, а тому просить скасувати у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що 18 лютого 2011 року між ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсьльелектро" та ТОВ "ТД "Буд Комплект" було укладено договір поставки № 03/23/40, відповідно до якого Постачальник (ТОВ "ТД "Буд Комплект") зобов'язується поставляти партіями Покупцю (ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсьльелектро") електротехнічну продукцію, а Покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату цієї продукції на умовах визначених цим Договором. На виконання умов договору ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсьльелектро" оплатило контрагенту ПДВ в ціні придбаних товарів та одержало від нього податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог передбачених статтею 201 Податкового кодексу України. ТОВ "ТД "Буд Комплект" у встановленому порядку зареєстроване як платник податку на додану вартість, а тому ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" має право на податковий кредит. Крім того зазначив, що укладений договір між позивачем та іншим суб'єктом господарювання відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що формування підприємством податкового кредиту у квітні 2011 року є правомірним, а висновки ДПІ у м. Житомирі про порушення позивачем п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України є хибними, а відповідно спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначив, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" з питань взаємовідносин з ТОВ "ТД "Буд Комплект" за квітень 2011 року встановлено порушення з боку позивача вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за квітень 2011 року у сумі 413944, 00 грн., так як не доведено фактичного отримання та використання електротехнічної продукції в господарській діяльності підприємства. Допущене порушення призвело до заниження платником податків у квітні 2011 року податку на додану вартість у сумі 413944, 00 грн.
Вказав, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по договору, укладеному з ТОВ "ТД "Буд Комплект", оскільки вважає його нікчемним, спрямованим на порушення публічного порядку. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, так як відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 25 липня 2011 року № 0002402301, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Встановлено, що Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 23.08.1995 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Житомирі.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09578299 НВ № 007173 являється платником податку на додану вартість.
11червня 2011 року на підставі направлення від 05.07.2011 року № 1413 та відповідно до ст. ст. 75, 78 Податкового кодексу України податковими інспекторами проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" з питань взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" за квітень 2011 року.
Перевірку проведено з відома директора Колотила В.Г. та в присутності головного бухгалтера Литвинець О.А.
Під час проведення перевірки було встановлено порушення ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро":
- ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" при придбанні товарів від постачальника ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект". Товари придбані по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. ст. 662, 655 ,656 ЦК України;
- п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 413944, 00 грн. за квітень 2011 року.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі було складено Акт від 11.06.2011 року за № 3288/23-1/00132405/0100.
На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0002402301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 413944, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1, 00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено підприємством в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області. Рішенням ДПА у Житомирській області про результати розгляду первинних скарг № 21058/К-С/25-009 від 04.10.2011 року, податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0002402301 залишено без змін, а скарга без задоволення.
З висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 18 лютого 2011 року між ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (Покупець) та ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" (Постачальник) було укладено договір поставки № 03/23/40, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти партіями Покупцю електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату цієї продукції на умовах визначених даним Договором.
На виконання умов договору, позивачу було передано у власність електротехнічну продукцію (надалі товар) та видані податкові накладні від 21.04.2011 року № 33 на суму 205541, 95 грн., № 34 на суму 628963, 32 грн., № 35 на суму 209848, 57 грн., № 38 на суму 183473, 11 грн., від 28.04.2011 року № 60 на суму 143577, 79 грн., від 29.04.2011 року № 70 на суму 1112256, 44 грн., які містяться в матеріалах справи.
Факт придбання товару (електротехнічної продукції) також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 21.04.2011 року № 104141 на суму 205541, 95 грн., № 104211 на суму 628963, 32 грн., від 22.04.2011 року № 104212 на суму 209848, 57 грн., від 27.04.2011 року № 104213 на суму 72679, 99 грн., від 28.04.2011 року № 104267 на суму 143577, 79 грн., від 11.05.2011 року № 104292 на суму 497382, 97 грн., № 105111 на суму 221631, 44 грн., від № 17.05.2011 року на суму 393242, 03 грн.
Також позивачем було надано до справи рахунки - фактури від 14.04.2011 року на суму 205541, 95 грн., від 21.04.2011 року № 104212 на суму 209848, 57 грн., № 104211 на суму 812436, 43 грн., від 26.04.2011 року № 104267 на суму 143577, 79 грн., від 29.04.2011 року № 104292 на суму 1112256, 44 грн. та платіжні доручення, які підтверджують факт перерахунку коштів ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" ТОВ "ТД "Буд Комплект".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" та ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" підтверджується договором поставки № 03/23/40, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами.
Надані ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання електротехнічної продукції у ТОВ "ТД "Буд Комплект", який видавав позивачу податкові накладні.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій, не відповідає вимогам названого Кодексу, а тому підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність під час проведення перевірки товарно - транспортних накладних та рахунків-фактури, з огляду на наступне.
Встановлено, що предметом укладеного договору була електротехнічна продукція. У даному випадку здійснення поставки на користь ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" відбувалася партіями, що підтверджується видатковими та податковими накладними.
Таким чином, при такому характері господарський операцій у підприємства неминуче виникають витрати, пов'язані із транспортуванням такої кількості товару, що також мають бути підтверджені документально.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Статтею1 Правил визначено поняття товарно-транспортної документації (комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу).
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
У відповідності до статті 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
На виконання вимог чинного законодавства, представником позивача було надано до суду та оглянуто в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та подорожні листи, які підтверджують факт поставки товару (електротехнічної продукції).
Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладеного договору між позивачем і ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект", то слід зазначити наступне.
Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договору між ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" та ТОВ "Торговий дім "Буд Комплект" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До справи ДПІ у м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Задовольнити позовні вимоги.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 25.07.2011 року № 0002402301.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: 12 січня 2012 р.