справа № 0670/9851/11
категорія 10.3.4
14 грудня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чернової Г.В. ,
при секретарі - Шакалові А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь" про стягнення 10128,84 грн.,-
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 10128,84 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Вимоги мотивує тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність працюючих на ПСП "Бігунь" у 2010 році складала 97 чоловік. Відповідач мав працевлаштувати 4 інваліда, тоді як працевлаштував 3 інваліда, тобто не виконав нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи-інваліда. Сума заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2010році, термін сплати яких минув 15 квітня 2011 року, складає 10128,84 грн., у тому числі 9628,87 грн. основного боргу та 499,97 грн. пені.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що дійсно, відповідно до норм чинного законодавства ПСП "Бігунь" повинен був працевлаштувати 1 інваліда, але з об'єктивних причин такої можливості не було, оскільки підприємство протягом 2010 року інформувало Овруцький районний центр зайнятості про наявність вакантних посад, хоча позитивних результатів це не дало. Овруцьким районним центром зайнятості було направлено до ПСП "Бігунь" на посаду сторожа особу - інваліда 3 групи, яка відмовилась від запропонованої посади. Вважає, що вина підприємства щодо непрацевлаштування одного інваліда відсутня.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив: дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 21.03.1991 року з відповідними змінами (зі змінами до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів від 06.10.2005 року) чинного на момент виникнення правовідносин, Законом України " Про зайнятість населення".
Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно із ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньо-облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ. організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18-1 Закону № 875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 Закону № 875 Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 з послідуючими змінами та доповненнями, - робоче місце інваліда це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної категорії, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3 Положення).
Отже, з аналізу вищевикладених норм випливає, що працевлаштування інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.
Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10 - ПІ вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становила 97 осіб. Відповідно чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у 2010 році, повинна становити - 4 особи, тоді як відповідач працевлаштував 3 інваліда.
Відповідно до листа - відповіді № 01-1768 від 09.12.2011 року Овруцького районного центру зайнятості, в 2010 році ПСП "Бігунь" звертався до центру зайнятості по питанню направлення інвалідів на виробництво. На посаду сторожа було видано направлення ОСОБА_1, яка має інвалідність 3 групи. Результат направлення - відмова особи.
Також слід зазначити, що на підприємства не може бути покладено обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування та відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Так, згідно Рекомендацій Вищого адміністративного суду, від 14.04.2008, № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування"), при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.
Встановлюючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не були порушені норми чинного законодавства, оскільки останнім були створені робочі місця, відповідно до встановленого нормативу; був також проінформований центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Проте, незважаючи на те, що відповідним центром зайнятості було направлено 1 особу з інвалідністю до ПСП "Бігунь", причиною непрацевлаштування була відмова самого інваліда.
Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях відповідача складу правопорушення, з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Судом встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тому застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць є незаконним.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що доводи представника відповідача є обґрунтованими, ПСП "Бігунь" не були порушені норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Закону України " Про зайнятість населення" керуючись ст. ст.71,86, 94, 158 -163, 186, 254 КАС України, -
постановив:
В задоволенні позову Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства "Бігунь" про стягнення 10128,84 грн. відмовити за безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Г.В. Чернова