справа № 0670/536/11
категорія 8.2.1
26 жовтня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової О. Г.,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення та його скасування,-
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. В позові зазначає, що податковим органом проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року за результатами якої державними податковими інспекторами складений акт №2842/17-1 від 17.05.2010 року, в якому зафіксовано порушення з боку ОСОБА_1 вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 15789,00 грн. На підставі вказаного акту ДПІ у м.Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 року №0004801702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 24866,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПІ в м. Житомирі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, а рішення без змін. Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням №0004801702/0 від 06.01.2011 року та просить його визнати протиправним і скасувати, так як ДПІ в м.Житомирі не вірно застосовані вимоги пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". В акті перевірки відсутні посилання на первинні документи щодо заниження СПД ФО ОСОБА_1 податкових зобов'язань з ПДВ в грудні 2009 року на загальну суму 25959,00грн., не вказано, які саме порушення стали підставою для нарахування податкових зобов'язань та зменшення податкового кредиту. Нарахування фінансових санкцій здійснено без урахування періодів, в яких сальдо з ПДВ мало від'ємне значення. Зазначає, що сума в розмірі 25959,00 грн. не підлягає донарахуванню за податковими зобов'язаннями з ПДВ, оскільки в грудні 2009 року СПД ФО ОСОБА_1 не використовувала ТМЦ в сумі 155754,00 грн., а фактично вони знаходились у залишках.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позові.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали. Просили відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено: ДПІ у м.Житомирі проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, про що складений акт №2842/17-1 від 17.05.2010 року.
На підставі вказаного акту ДПІ у м.Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 року №0004801702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 24866,00 грн.
Рішення податкового органу оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до ДПІ в м. Житомирі, ДПА України в Житомирській області, ДПА України, однак, скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, а рішення без змін.
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Вчинення дій обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин. що мають значення для прийняття рішення вимагає від суб"єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб"єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В акті перевірки зафіксовано порушення з боку ОСОБА_1 вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 15789,00 грн.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Статтею 3 п.3.1. Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з:
- поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:
- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;
- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;
- в інших випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання/робіт (послуг) платником податку.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
В акті перевірки зазначено (а.с. 24), що порушення виникло оскільки позивачем не в повному обсязі включено до податкових зобов'язань суми ПДВ на суму невідповідності готівкових коштів у грудні 2009 року на 25959,00 грн., у зв'язку з тим, що підприємцем не проведено умовний продаж товарів, які використані в операціях, що не пов'язані з господарською діяльністю, а саме: товари, які відсутні в складі реалізованого товару та в складі залишків на кінець перевіряємого періоду.
Відповідно до вимог п.п.1.6., 1.7, 2.3.2 Наказу ДПА від 10.08.2005, № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" за результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Відповідно до п.2.3.4. вказаного Наказу, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.
В порушення зазначених норм, контролюючим органом в розділі 2.5.1 «Податкові зобов'язання» акту перевірки зроблені висновки про заниження СПД ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в грудні 2009 року на загальну суму 25959 грн. без посилання на будь-які первинні документи.
Такі висновки ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих інспекторів, що підтверджується зазначеним в акті, а саме вказано, що "відповідно до документів, наданих на перевірку, станом на 31.12.2009 р. у підприємця рахується залишок ТМЦ на загальну суму 258510 грн. (в т.ч. ПДВ 43085,0грн.)., а відповідно до пояснення ПП ОСОБА_1 фактично залишки ТМЦ станом на 31.12.2009 р. становлять на загальну суму 102756 грн. (в т.ч. ПДВ 17126,0грн.) різниця становить на загальну суму 155754,0грн. (в т.ч. ПДВ 25959 грн.)".
При цьому на сторінці 9 акту перевірки чітко вказано, що в ході перевірки зняття залишків товарних запасів не проводилось, а книга обліку доходів і витрат №34 реєстраційний №17-02/33-Т-22 від 28.04.2005 року на перевірку не надавалась (а.акту 10).
Отже, перевіряючими взято до уваги не фактичні дані з обліку товарно-матеріальних цінностей приватного підприємця, які повинні підтверджуватись документально, а голослівні пояснення СПД ОСОБА_1, які не мають документального обґрунтування.
Суд зазначає, що єдиним належним способом виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей може бути їх інвентаризація, проведена з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994року №69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 року №202/412.
Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України. При необхідності, перевіряючи мають право вимагати провести інвентаризацію у керівника установи і ознайомлюватись з її висновками.
Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку що нарахування податкових зобоб"язань податковим органом здійснено не у спосіб, визначений законом, а висновки, викладені в акті перевірки, зроблені на підставі суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають доказового підгрунття.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, відповідач як суб»єкт владних повноважень не довів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх недійсними та скасування.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Житомирі від 06.01.2010 року №0004801702/3.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 31 жовтня 2011 р.