справа № 0670/5905/11
категорія 8.2.1
29 вересня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової О. Г.,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2011 року №0000182301,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року державними податковими інспекторами був складений акт №3524/23-01/30741096 від 19.11.2010 року. В акті зафіксовано порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту серпня 2010 року на суму ПДВ 132770 грн. На підставі акту Бердичівською ОДПІ Житомирської області прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року №000168/2301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 208390,00 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до Бердичівської ОДПІ, ДПА України в Житомирській області, ДПА України. За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000182301 від 03.03.2011 року, №0000182301 від 23.03.2011 року. Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням 23.03.2011 року №0000182301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 53948,00 грн. Вважає його протиправним та просить скасувати, так як підприємство вірно визначило та включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість та заявило до відшкодування, які були сплачені в складі ціни за товари, отримані від контрагентів, та підтверджені всіма належними документами.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали. Надали заперечення щодо позовних вимог позивача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив: Бердичівською ОДПІ Житомирської області проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, про що складений акт №3524/23-01/30741096 від 19.11.2010 року.
В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки виявлено порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" вимог пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме: TOB „Бердичівська солодова компанія" завищено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 208390 грн. в результаті встановленої розбіжності при звірці показників податкової звітності у серпні-вересні 2010 року по контрагентах, які не декларували доходів по операціях з реалізації товарно-матеріальних цінностей TOB „Бердичівська солодова компанія".
Перевіркою, відповідно до даних інформаційних ресурсів ДПА України (системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), проведено співставлення розшифровок в додатку №5 до декларацій з податку на додану вартість TOB „Бердичівська солодова компанія" за серпень та за вересень 2010 року і встановлено завищення податкового кредиту відповідно на 132770 грн. та на 75620 грн., яке виникло в результаті розбіжності по постачальниках, зокрема, у серпні 2010 року - по СПД ОСОБА_2 на суму 53947 грн. 67 коп. та інших.
На підставі вказаного акту Бердичівською ОДПІ Житомирської області прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року №000168/2301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 208390,00 грн.
Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржувалось позивачем до Бердичівської ОДПІ, ДПА України в Житомирській області, ДПА України.
За результатами розгляду скарг виносились нові податкові повідомлення-рішення за №0000182301 від 03.03.2011 року, №0000182301 від 23.03.2011 року.
Позивач оскаржує податкове повідомленням - рішенням 23.03.2011 року №0000182301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 53948,00 грн.
З висновком податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Бердичівська солодова компанія" у декларації з ПДВ за серпень 2010 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 132770,00 грн., в т.ч. 53947,67 грн. з вартості придбаного ячменю від СПД ОСОБА_2, який не задекларував податкові зобов'язання по взаємовідносинах з TOB „Бердичівська солодова компанія" по податковій накладній №71 від 10.08.2010 року на загальну суму 323686,00 грн., в т.ч. ПДВ 53947,67 грн. .
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку - особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
В судовому засіданні встановлено, що СПД ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ „Бердичівська солодова компанія" (покупець) уклали договір на постачання ячменю №76 від 05.08.2010 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує ячмінь врожаю 2010 року в кількості, якості і по договірній ціні згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов договору приватним підприємцем передано ячмінь позивачу, про що видано видаткову накладну №М-000076 від 10.08.2010 року на суму 323686,00 грн., в т.ч. ПДВ - 53947,67 грн., податкову накладну №71 від 10.08.2010 року на суму 323686,00 грн., в т.ч. ПДВ - 53947,67 грн. За отриманий товар позивач перерахував на рахунок СПД ОСОБА_2 323686,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями(а.с.35-38). Транспортування ТМЦ здійснювалось власним автомобілем позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними і подорожніми листами (а.с.53-68).
Факт одержання від постачальника позивача товарів, податкових накладних належним чином оформлених та складених особами, які мають на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь постачальника відповідачем не оспорюється.
Контрагент позивача внесений до Єдиного державного реєстру, має свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представниками ДПІ.
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту та заявлення сум до бюджетного відшкодування, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що неподання звітності контрагентом позивача не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Бердичівська солодова компанія" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.
Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Єдиною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування в акті перевірки зазначено недекларування контрагентом СПД ОСОБА_2 у серпні 2010 року зобов"язань щодо ТОВ "Бердичівська солодова компанія" на суму 53947 грн. 67 коп.
В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що на час розгляду справи в суді контрагентом позивача - СПД ОСОБА_2 задекларовані зобов"язання щодо ТОВ "Бердичівська солодова компанія" на суму 53947 грн. 67 коп., що підтверджено звітною формою (а.с.70-72).
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 року №0000182301 прийняте з порушенням вимог законодавства, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) та керуючись ст.ст.71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.03.2011 року №0000182301.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Г. Попова
повний текст постанови виготовлений 05.10.2011 року