справа № 0670/4963/11
категорія 8.2.6
05 вересня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової О. Г.,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармавіта" до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень №0000611702/10 та №0000622320 від 02.03.2011 року,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармавіта" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року державними податковими інспекторами складений акт №142/05-53/23-20/30483366 від 07.02.2011 року, в якому зафіксовано порушення з боку товариства вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: товариство завищило валові витрати всього в сумі 3506228,00 грн., на суму витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; пп."г"пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп"а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: не утримано 15 відсотків податку з наданих платнику податків додаткових матеріальних благ у вигляді поліпшення майна, зданого в оренду. На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0000611702/0 від 02.03.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1642,31 грн., в т.ч. основний платіж - 1313,85 грн. та 328,46 грн. - штрафної санкції та №0000622320 від 02.03.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 837661,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмір 209415,00 грн. Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались до ДПА України у Житомирській області, однак, скарги підприємства залишені без задоволення.
Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями №0000611702/0, №0000622320 від 02.03.2011 року та просить їх скасувати, так як позивачем не порушувались вимоги пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп."г"пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп."а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Зазначає, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковость товаро-транспортних накладних для підтвердження витрат на придбання товарів. Вважає, що всі витрати на придбання ТМЦ в сумі 3506228,00 грн., віднесені правомірно до складу валових витрат та підтверджені первинними документами в установленому законом порядку. На думку позивача, відповідач помилково вважає, що встановлення позивачем в орендованому приміщенні дверей є передання їх у власність орендодавцю, так як згідно акту перевірки позивач не поліпшував орендованого приміщення, а двері не є невід'ємною частиною приміщення і вони знаходяться на балансі позивача.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились. На попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнавали. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив: Новоград - Волинською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009року по 30.09.2010 року, про що складений акт №142/05-53/23-20/30483366 від 07.02.2011року.
В акті перевірки зафіксовано такі порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Фармавіта":
- вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: товариство завищило валові витрати всього в сумі 3506228,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 року в сумі 328642,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 503028,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 786874,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 917735,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 969949,00 грн. на суму витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання передбачена правилами ведення податкового обліку;
- вимог пп."г" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: не утримано 15 відсотків податку з наданих платнику податків додаткових матеріальних благ у вигляді поліпшення майна, зданого в оренду.
На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0000611702/0 від 02.03.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1642,31 грн., в т.ч. основний платіж - 1313,85 грн. та 328,46 грн. - штрафної санкції та №0000622320 від 02.03.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 837661,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмір 209415,00 грн.
Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались до ДПА України у Житомирській області, однак, скарги підприємства залишені без задоволення.
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000622320 від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 837661,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 209415,00 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, згідно акту перевірки, став факт відсутності лише товарно-транспортних накладних на транспортування лікарських засобів.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на які, як на порушені посилається в акті перевірки контролюючий орган, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
На підтвердження факту поставки лікарських засобів від контрагентів у перевіряємому періоді, позивачем надано договори купівлі-продажу лікарських засобів, накладні, податкові накладні, сертифікати якості на лікарські засоби, висновки про якість лікарських засобів, реєстри отриманих лікарських засобів, сертифікати аналізу.
В судовому засіданні представник відповідача Присяжнюк Т.І., яка здійснювала перевірку позивача, не змогла пояснити які первинні документи позивача досліджувались і чому не були взяті до уваги під час написання акту перевірки щодо зменшення валових витрат позивача.
В акті перевірки, в порушення вимог наказу ДПА України від 22.12.2010 року № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", в розділі 3.1.2. "валові витрати" не зазначено первинні документи, які досліджувались під час перевірки і на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку і пов'язані з обчисленням і сплатою податку, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
В судовому засіданні інспектор Присяжнюк Т.І., яка здійснювала перевірку позивача, не змогла пояснити по яким господарським операціям і з якими контрагентами, в яких сумах, згідно яких первинних документів, позивач завищив валові витрати. Пояснення у посадових осіб з приводу зазначеного в акті перевірки порушення не відбирались.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ фірма "Фармавіта" здійснює роздрібну і оптову торгівлю фармацевтичними товарами, косметичними та парфумерними товарами, медичною і стоматологічною практикою. Для здійснення своєї діяльності позивач закуповував лікарські засоби для подальшої реалізації через роздрібну мережу кінцевому споживачу. При цьому, в акті перевірки відсутні зауваження щодо касової дисципліни. Отже, понесені товариством витрати на купівлю медичних засобів, безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажу медичних товарів в господарських одиницях платника податків.
Відповідно до акту перевірки, під час перевірки не було встановлено порушень в частині правомірності визначення приросту балансової вартості запасів позивача, отже, відповідач в акті перевірки визнав, що облік товарних запасів у перевіряємому періоді здійснювався правильно.
Щодо не надання під час перевірки товарно-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару.
Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
На запит суду, основний контрагент позивача ПП фірма "Санітас" повідомив, що за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року реалізувала ТОВ "Фармавіта" товарів на суму 3130414,92 грн. Транспортування лікарських засобів здійснювалось власними силами постачальника (а.с. 122 т.2).
Слід зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Така ж позиція висловлена в рішенні Київського Апеляційного Адміністративного Суду по справі № 2а-3171/09/0670, Житомирського Апеляційного Адміністративного Суду по справі №2а-2526/10/0670, постановах Вищого Адміністративного Суду України по справі К-15247/07, К-55094/09 та ін.
Щодо зазначено в акті перевірки (а.с.26), що згідно Закону України "Про лікарські засоби", транспортування лікарських засобів можливе лише за наявності товарно-транспортної накладної, то жодна стаття зазначеного Закону не містить в собі такої норми.
Посилання в акті перевірки на Закон України "Про автомобільний транспорт" також є неправильним, так як зазначений закон визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, а спеціальним законом щодо оподаткування податком на прибуток підприємств є лише Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ фірма "Фармавіта" здійснює роздрібну і оптову торгівлю фармацевтичними товарами, косметичними та парфумерними товарами, займається медичною і стоматологічною практикою. Для здійснення своєї діяльності позивач закуповував лікарські засоби для подальшого реалізації через роздрібну мережу кінцевому споживачу. Отже, понесені товариством витрати на купівлю медичних засобів, безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажі медичних товарів в господарських одиницях платника податків.
Щодо посилання в акті перевірки на наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346, то відповідно до п. 21.5 ст. 21 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції України.
Згідно зі ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 N 493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України. Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум валових витрат під час здійснення господарської діяльності у перевіряємий період відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано, в тому числі і на запит суду про витребування доказів в порядку ст.11 КАС України.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано всіх вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а нарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств проведено неправомірно, тому податкове повідомлення - рішення №0000622320 від 02.03.2011 року підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення рішення № 0000611702/0 від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1642,31 грн., в т.ч. основний платіж - 1313,85 грн. та 328,46 грн. - штрафної санкції.
В акті перевірки (а.с.47-50) зазначено, що позивачем не утримано 15% податку з вартості наданих додаткових благ у вигляді поліпшення орендованого майна, які не можливо відокремити від об'єкта оренди, а саме: вхідні двері вартістю 8759,00 грн.
При цьому в акті зазначено, що придбані двері поставлені на баланс позивача та включені до акту інвентаризації основних засобів від 15.01.2010 року.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) та ТзОВ "Фармавіта" (орендар) укладено договір найму (оренди) приміщення від 10.11.2009 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 87,65 кв.м. Орендар набуває права користування приміщенням з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.
Відповідно до ч.5 та ч.6 п.5 вказаного договору, орендар зобов'язується проводити за свій рахунок поточний ремонт приміщення (за згодою орендодавця); не проводити реконструкцію приміщення, переобладнання сантехніки та інших капітальних ремонтних робіт без згоди орендодавця (а.с.71-72).
Сторони вказаного договору 10.11.2009 року склали акт приймання - передачі приміщення відповідно до умов договору найму (оренди) приміщення від 10.11.2009 року, відповідно до якого орендодавець, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 87,65 кв.м для використання під аптеку (а.с.73).
Згідно видаткової накладної №РН-0003375 від 24.09.2010 року, позивачем було придбано вхідні двері на суму 8759,00 грн., які обліковуються на балансі ТОВ "Фармавіта" і не передавались у власність орендодавцю ПП ОСОБА_3, що підтверджується актом перевірки.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вхідні двері замінені в орендованому приміщенні для нормального функціонування приміщення аптеки і використовуються саме орендарем - ТОВ фірмою "Фармавіта".
Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті та іноземні доходи (ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").
До загального річного оподатковуваного річного доходу, згідно пп. "г" пп.4.2.9. п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відноситься дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме: у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Згідно з п.1.1 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).
Однак, пунктом 1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Тобто, за аналізу вказаної правової норми під доходом розуміється сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.
Однак, згідно акту перевірки, грошові кошти, сплачені позивачем за вхідні двері в сумі 8759,00 грн., не перераховувались на користь ПП ОСОБА_3, самі двері у власність ПП ОСОБА_3 не передавались, ним не використовуються, а перебувають на балансі позивача, то суд приходить до висновку, що зазначені кошти не підпадають під визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб та не можуть вважатись додатковим благом.
Така ж правова позиція викладена в ухвалі Вищого Адміністративного Суду України по справі №К-19334 від 07.07.2010 року.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення №0000611702/0 від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1642,31 грн., в т.ч. основний платіж - 1313,85 грн. та 328,46 грн. - штрафної санкції підлягає скасуванню.
Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фармавіта" підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" та керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000611702/10 та №0000622320 від 02.03.2011 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Г. Попова Повний текст постанови виготовлений: 09.09.2011 року