Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4222/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі
Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Грішаєві Є.Є.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 15.10.2010 року б/н
від відповідача - ОСОБА_2 - довір. від 04.05.2012 року б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3
до відповідача Відділу Державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області
про визнання дій протиправними та скасування постанов
ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови від 05.01.2012 року № 04/24/21 про арешт коштів боржника, постанов про стягнення виконавчого збору та постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, постанова про арешт коштів боржника винесена відповідачем неправомірно, з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством, та не у спосіб, визначений Законом.
Вказує на те, що в постанові відсутні посилання на постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню за постановами ДАІ.
Вказує на те, що ДАІ порушені строки, встановлені для пред'явлення постанов про накладення штрафу до виконання ВДВС.
Зазначає, що позивачу не надавався семиденний строк для добровільного виконання постанов про стягнення з нього штрафів, накладених ДАІ.
Наполягає на тому, що в розумінні норм Конституції України та чинного законодавства особа не може двічі притягуватись до юридичної відповідальності за одне і те ж порушення.
У судовому засіданні 04.05.2012 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати протиправними дії щодо винесення постанови від 23.04.2012 року про зняття арешту з коштів боржника та постанови від 23.04.2012 року про арешт коштів боржника та скасувати зазначені постанови.
Зазначає, що постанова про зняття арешту не містить резолюції щодо скасування постанови від 05.01.2012 року, якою такий арешт накладений, тому вважає зазначену постанову неправомірною.
Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, просив в задоволені позовної заяви відмовити.
Ухвалою від 16.05.2012 року закрите провадження у справі в частині скасування постанов про стягнення виконавчого збору.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.
Постановою від 20.04.2010 року ВДВС Шахтарського міськрайоного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 18787619 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 510 грн. за постановою ВДАІ м. Олександрія № ВА 099822, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 51 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, яка направлена на адресу боржника 01.06.2011 року, про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 36 - 40, 104, 106 - 107).
Постановою від 18.06.2010 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 19841067 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 510 грн. за постановою ВДАІ м. Олександрія № ВА 121891, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 51 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, , про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 41 - 45, 105, 106 -107).
Постановою від 21.08.2010 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 20942937 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 510 грн. за постановою ВДАІ м. Кіровограда № АН 160251, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 51 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, , про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 46 - 50, 102, 106-107).
Постановою від 26.08.2010 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 20990415 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1020 грн. за постановою ВДАІ м. Нікополь № АЕ 340686, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 102 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, , про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 51 - 55, 103, 106-107).
Постановою від 26.08.2010 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 20990457 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 850 грн. за постановою ВДАІ м. Кіровоград № ВА 148185, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 85 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, , про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 56 - 59, 101, 106-107).
Постановою від 08.11.2010 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 22425992 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1020 грн. за постановою ВДАІ м. Апостолове № АН 860286, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 102 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, , про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 31 - 35, 100, 106-107).
Постановою від 25.01.2011 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 23867881 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1020 грн. за постановою ВДАІ м. Запоріжжя № АР1 031298, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 102 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, , про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 60 - 64, 98, 106-107).
Постановою від 28.02.2011 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 24755871 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1020 грн. за постановою ВДАІ м. Дніпропетровська № АЕ1 027424, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1020 грн. та 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, 27.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, , про що свідчить запис в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 65 - 69, 99, 106-107).
Постановою від 13.01.2011 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження № 23638019 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1020 грн. за постановою ВДАІ м. Дніпропетровька № АЕ 065594, 12.05.2011 року винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 102 грн., 12.05.2011 року винесена постанова про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження.
05.01.2012 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції у зв'язку з невиконанням зазначених виконавчих проваджень виніс постанову № 04/24/21 про арешт коштів боржника ОСОБА_3, які знаходяться в установах банків (а.с. 6-7).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року у справі № 2а/0570/9160/2011 відмовлено в задоволені позовною заяви ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Шахтарського районного управління юстиції про визнання дій посадових осіб ВДВС Шахтарського районного управління юстиції протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень, про стягнення виконавчого збору, про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження, скасування зведеного виконавчого провадження, скасування постанови про арешт коштів боржника від 30.05.2011 р. та стягнення судових витрат в розмірі 700 грн. 75 коп.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року скасована, позовна заява ОСОБА_3 задоволена частково, зокрема, скасовані постанови ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції від 13.01.2011 року про відкриття виконавчого провадження № 23638019 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1020 грн. за постановою ВДАІ м. Дніпропетровька № АЕ 065594, від 12.05.2011 року - про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 102 грн. та від 12.05.2011 року - про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження та постанова від 30.05.2011 року про арешт грошових коштів позивача.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у постанові про арешт грошових коштів боржника зазначені постанови про накладення штрафів, які скасовані органом, який їх виніс, постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та приєднання до зведеного виконавчого провадження, у зв'язку з чим арешт накладений на суму, яка перевищує суму боргу, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 26 - 30).
23.04.2012 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції винесені постанови про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2011 року та постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011 року у справі № 2а-0570/9160/2011 скасована постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2011 року № 23638019 (а.с. 70 - 76).
Постановою від 23.04.2012 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції знятий арешт з коштів боржника - ОСОБА_3, накладений постановою від 05.01.2012 року, оскільки постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011 року у справі № 2а-0570/9160/2011 скасована постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2011 року № 23638019 (а.с. 22-23).
Постановою від 23.04.2012 року ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції накладений арешт на кошти боржника - ОСОБА_3 в сумі 7345 грн. 28 коп., які знаходяться в установах банків (а.с. 88-89).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати дії щодо винесення постанов про накладення арешту та кошти боржника та зняття арешту з коштів боржника протиправними та скасувати постанови.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Пунктом 6 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Тобто, постанови у справах про адміністративні правопорушення є виконавчими документами в розумінні зазначеної норми Закону.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Оскільки державним виконавцем отримані виконавчі документи, відповідач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, відкрив на підставі таких документів виконавчі провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, факт правомірності відкриття виконавчих проваджень, винесення постанов про приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору встановлений адміністративними судами під час розгляду справи № 2а-0570/9160/2011 (а.с. 26 - 30).
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, позивачем не виконані вимоги державного виконавця щодо добровільного виконання вищеперерахованих виконавчих проваджень по стягненню з боржника сум штрафів.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, відповідно до якої заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно п.п. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Порядок звернення стягнення на майно боржника регламентується статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 4 якої державному виконавцю надане право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах.
Частиною 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до п.п. 5.1.4 п. 5.1 Інструкції стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 Інструкції визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.
Оскільки позивачем виконавчі провадження у добровільному порядку не виконані, суд вважає, що відповідач з метою вжиття заходів для виконання виконавчих проваджень правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, наклав арешт на кошти боржника в розмірі, необхідному для виконання за виконавчим документом, про що винесена постанова від 23.04.2012 року.
Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, постанова про арешт коштів боржника від 23.04.2012 року направлена на адресу позивача та отримана ним 26.04.2012 року (а.с. 91).
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в частині визнання дій неправомірними та скасування зазначеної постанови.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви, також, в частині скасування постанови про зняття арешту з коштів боржника, накладених постановою від 05.01.2012 року, з наступних підстав.
Відповідно до п.п.5.15.3 п.5.15 Інструкції про проведення виконавчих дій майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.
Оскільки державним виконавцем виявлене порушення встановленого Законом порядку накладення арешту на майно боржника, суд вважає, що відповідачем правомірно та на підставі норм чинного законодавства винесена постанова про звільнення майна з-під арешту.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що чинним законодавством позивач наділений правом реалізувати права, свободи та інтереси у сфері публічно - правових відносин, які спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій, при цьому публічно - правовий спір виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації та такі рішення, дії або бездіяльність несуть для суб'єкта певні негативні наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду належних доказів порушення відповідачем його прав, свобод та інтересів при винесені постанови про зняття арешту з коштів боржника - позивача у справі, постанова про зняття арешту не несе для позивача негативних наслідків та відсутність в резолютивній частині такої постанови рішення про скасування постанови про арешт коштів боржника не є підставою для її скасування.
Стосовно вимоги про скасування постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються, в тому числі, з стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Частиною 4 зазначеної норми закону визначено, що до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Враховуючи наведене, суд вважає, що постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій винесені відповідачем правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений зазначеною нормою Закону, тому підстав для їх скасування не вбачається.
Суд вважає необґрунтованим довід позивача щодо того, що зазначені постанови на його адресу не направлялись, оскільки такий довід спростований матеріалами справи, а саме, відміткою в журналі реєстрації вихідної кореспонденції, який досліджений у судовому засіданні та копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с. 106 -107).
Щодо постанови про арешт коштів боржника від 05.01.2012 року, суд враховує, що у цьому документі зазначена постанова від 13.01.2011 року про відкриття виконавчого провадження № 23638019 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в сумі 1020 грн. за постановою ВДАІ м. Дніпропетровька № АЕ 065594 та постанова від 12.05.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 102 грн., які скасовані постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.12.2011 року у справі № 2а-0570/9160/2011, 23.04.2012 року відповідачем, також, винесені постанови про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2011 року та постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження, арешт накладений зазначеною постановою на суму, яка перевищує суму, необхідную для виконання за виконавчим документом, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, в порушення ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач постанову про арешт коштів боржника від 05.01.2012 року направив на адресу позивача 30.03.2012 року, про що свідчить копія поштового конверту, яка приєднана до матеріалів справи (а.с. 8).
Враховуючи наведене та те, що хоча арешт, накладений зазначению постановою, знятий, але постанова не скасована, тобто, може нести певні негативні наслідки для позивача, суд вважає позовну заяву в частині скасування такої постанови такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, ст. 7-14, ст. 71, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування постанови від 05.01.2012 року № 04/24/21 про арешт коштів боржника, постанов про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, визнання протиправними дій щодо винесення постанови від 23.04.2012 року про зняття арешту з коштів боржника та постанови від 23.04.2012 року про арешт коштів боржника та їх скасування - задовольнити частково.
Постанову Відділу Державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області від 05.01.2012 року № 04/24/21 про арешт коштів боржника ОСОБА_3, які знаходяться в установах банків - скасувати.
В задоволенні іншої частини позовної заяви - відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 грн. 70 коп.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 16.05.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 17.05.2012 року.
Суддя Давиденко Т.В.