Справа № 2-4669/2007
18 червня 2007 р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
за участю секретаря Іскрич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної ДТП та стягнення моральної шкоди, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної ДТП та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 13 жовтня 2006 року на вул. Дальніцькій в м. Одесі відбулася дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Тайота» д/з НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем марки «БМВ» д/н НОМЕР_2, яким керував позивач. Наслідком цього ДТП стало пошкодження автомобіля позивача, відповідно йому була завдана матеріальна шкода в сумі 4498, 96 грн., які він просив стягнути з відповідача. Крім того, позивач просив стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 344 грн. 70 коп., державне мито в розмірі 102 грн., юридичну допомогу в розмірі 1200 грн., та відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 5000 гривень
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 13 жовтня 2006 року відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Тайота» д/з НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «БМВ» д/н НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3, виданого Іллічівськом МРЕВ ДАІ УМВС України в Одеській області 11.06.2002 р.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси у адміністративній справі № 3-4036/2007 водій ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте провадження по справі було припинено в зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, при цьому сума матеріальної шкоди завданої внаслідок аварійного пошкодження автомобіля склала 4498 грн. 96 коп., що підтверджується висновком № 10-073 підготовленим ТОВ «Пале" від 18 жовтня 2006 року, вартість проведення якої склала 344 грн. 70 коп. Крім того, позивачем представлені документи, які підтверджують понесення ним витрат, пов'язаних із поданням позову на суму 102 грн. 00 коп. (судовий збір, ІТЗ)
Згідно з ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, ДТП, що відбулася 13 жовтня 2006 року є наслідком дій відповідача ОСОБА_2, вина якого встановлена в межах адміністративного провадження № 3-4036/2007, та
2
підтверджується зібраними по справі № 2-4669/2007 доказами, фактично встановленими обставинами справи.
У відповідності зі ст. 1166 ЦК України шкода заподіяна майну фізичної особи неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Оскільки мало місце взаємодія джерел підвищеної небезпеки, то згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, при цьому шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, обов'язок щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу повинен бути покладений на відповідача.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди. Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Суд вважає, що на відповідача повинен бути покладений обов'язок відшкодування моральної шкоди виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Оскільки винність дій відповідача встановлена та доведена, вимоги про відшкодування моральної шкоди позивача також підлягають задоволенню. При цьому суд враховує конкретні обставини справи, а також вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, а також те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування, тому суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає компенсації грошима в розмірі 5 000 грн., і ця моральна шкода згідно зі ст. 23 ЦК України полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК Україна, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної ДТП та стягнення моральної шкоди -задовольнити.
3
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої матеріальної шкоди в сумі 4498, 96 грн., моральної шкоди 5 000 грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 344 грн. 70 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу у розмірі 1200 грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 30 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.