Cправа № 2-а-62/2008 року
21 травня 2008 року м. Алушта
Алуштинський міський суд у складі: головуючого - судді Любинецького М.В., при секретарі - Ковригі А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримської регіональної митниці Державної митної служби України та Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій Кримської регіональної митниці по незаконному оподаткуванню особистих речей та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кримської регіональної митниці Державної митної служби України та Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними дій Кримської регіональної митниці по незаконному оподаткуванню особистих речей, які вона перевезла з Російської Федерації до України, та стягнення безпідставно сплачених нею коштів у вигляді різних податкових зборів на загальну суму 9 113 гривень 31 копійка. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона, як громадянка України, у 2001 році виїхала до Російської Федерації на заробітки. В Російській Федереції має вид на мешкання. В період знаходження в РФ вона придбала для забезпечення своєї життєдіяльності та виключно для власного користування спальний гарнітур, кухонний куток, жилу кімнату, пральну машину, три крісла, два дивани, мікрохвильову піч, два трюмо та три килими. 9 жовтня 2007 року вона повернулася в Україну до місця свого постійного проживання, а в супроводжуваному багажу залізницею перевезла вказані особисті речі. По прибутті на митну територію України Кримська регіональна митниця незаконно оподаткувала вказані особисті речі як товар і безпідставно стягнула з неї різних митних зборів на загальну суму 9113 гривень 31 копійку. Вважає, що вказані кошти з неї стягнуто з порушенням вимог ст. ст. 1, 3 та 8 Закону України № 2681-ІІІ від 13 вересня 2001 року «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України» та п. п. 19, 20 Переліку предметів, віднесених до особистих речей громадян ( Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1652 «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продукті харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян».
Просить дії митниці по оподаткуванню її особистих речей визнати протиправними та стягнути з Головного управління державного казначейства України в АР Крим безпідставно стягнуті з неї 9113 гривень 31 копійку.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
У судовому засіданні представник Кримської регіональної митниці Державної митної служби України позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, просить у їх задоволенні відмовити. Свою позицію мотивує тим, що оподаткування вказаних позивачем речей було проведено на підставі самостійно пред'явленої ОСОБА_1 16 листопада 2007 року до митного оформлення вантажної митної декларації. Обгрунтування позивачем своєї позиції вимогами ст. ст. 1, 3 та 8 Закону України № 2681-ІІІ від 13 вересня 2001 року «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України» та п. п. 19, 20 Переліку предметів, віднесених до особистих речей громадян (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1652 «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продуктів харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян» є безпідставними, оскільки перевезені нею в Україну речі не є особистими речами, призначеними для забезпечення її життєдіяльності, а сама вона поверталася в Україну як громадянка України, а не переселялася на постійне місце проживання в Україну. Крім цього, в вантажній митній декларації, по якій ОСОБА_1 перевозила вказані речі, вказано, що вона перевозить домашні речі, а не особисті речі.
У судовому засіданні представник Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала у повному обсязі, просить у їх задоволенні відмовити. Повністю підтримала позицію представника Кримської регіональної митниці Державної митної служби України.
Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі. При прийнятті такого рішення суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована у м. Алушті, але тривалий час, з 2001 року постійно проживає, у тому числі і на момент розгляду даної адміністративної справи, у Російській Федерації, де має вид на мешкання до 2011 року (а.с. 10, 11). Відповідно до договору доручення від 28 вересня 2007 року (а.с. 7), товарно-транспортної накладної від 9 жовтня 2007 року (а.с. 8), заяви у Московську південну митницю (а.с. 9) та вантажної митної декларацїї (а.с. 13) ОСОБА_1 перевезла з Російської Федераціїї до України спальний гарнітур, кухонний куток, жилу кімнату, пральну машину, три крісла, два дивани, мікрохвильову піч, два трюмо та три килими. У цих документах, а також в митній декларації, яку ОСОБА_1 заповнила 16 листопада 2007 року в Кримській регіональній митниці (а.с. 43-45) всі перевезені речі вказані як домашні, а не особисті речі. Всі ці речі були оподатковані і ОСОБА_1 сплатила різних видів зборів на загальну суму 9113 гривень 31 копійку (а.с. 12, 46-49).
Суд вважає, що вказане оподаткування та стягнення з ОСОБА_1 різних зборів на загальну суму 9113 гривень 31 копійку Кримською регіональною митницею проведено обгрунтовано, у повній відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки ввезені ОСОБА_1 на митну територію України речі не можуть бути визнані особистими, вони є товаром. Крім цього, ОСОБА_1, поверталася в Україну як громадянка України, а не переселялася в Україну на постійне місце проживання, а тому на неї не розповсюджуються вимоги ст 8 Закону України № 2681-ІІІ від 13 вересня 2001 року «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України», відповідно до яких при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування особисті речі, що ввозяться у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України № 2681-ІІІ від 13 вересня 2001 року «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України» особисті речі - це предмети першої необхідності, призначені, в першу чергу, для забезпечення життєдіяльності власника-громадянина, є власністю такого громадянина та призначені виключно для власного користування такого громадянина, не є товаром та не призначені для відчуження або передачі іншим особам, відповідають меті та цілям перебування за кордоном.
У Переліку предметів, віднесених до особистих речей громадян ( Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1652 «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продукті харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян» встановлено перелік предметів, що відносяться до особистих речей громадян. У ньому відсутні предмети, які ОСОБА_1 ввезла на митну територію України.
Обгрунтування позивачем своїх вимог п.п. 19 та 20 цього Переліку є безпідставним, оскільки п. 19 Переліку передбачено можливість віднесення до особистих речей громадян речей, призначених для облаштування житла та забезпечення життєдіяльності громадян, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях. ОСОБА_1 у Російській Федерації у довготерміновому відрядженні не перебувала. П. 20 вказаного переліку передбачено можливість віднесення до особистих речей громадян інших предметів першої потреби, які є власністю громадянина і призначені виключно для забезпечення його життєдіяльності та власного користування, не є товаром і не призначені для відчуження або передачі іншим особам та відповідають меті перебування за кордоном. Ввезені на митну територію України ОСОБА_1 домашні речі та в такій кількості (три крісла, два дивани, два трюмо, три килими та інше) не можна визнати предметами першої потреби та такими, що призначені виключно для власного використання забезпечення її життєдіяльності.
Крім цього, як встановлено судом, ОСОБА_1 в даний час постійно проживає в Російськй Федерації, має там вид на мешкання, планує отримувати російське громадянство, тому незрозуміло яким чином вона збирається користуватися вказаними речами в Україні.
З урахуванням наведеного, керуючись Законом України № 2681-ІІІ від 13 вересня 2001 року «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України» та Переліком предметів, віднесених до особистих речей громадян ( Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1652 «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України продукті харчування для власного споживання та перелік предметів, що не можуть бути віднесені до особистих речей громадян», ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили у строки та порядку, передбаченими ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим. Заява про апеляційне оскарженя може бути подана до Алуштинського міського суду на протязі десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга може бути подана на протязі двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.В. Любинецький