ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Іменем України
м. Київ
10 квітня 2012 року 16:28 год. № 2а-16053/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Пильгун О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі -ФОП) ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ) про скасування податкових повідом лень-рішень від 14.07.2011р. №0003641740, №0003651740,
ФОП ОСОБА_1 просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 14.07.2011р. №0003641740, №0003651740.
Під час розгляду справи позивач підтримав позов з підстав, представник відповідача не визнала позові.
Позов обґрунтовано неправомірністю прийнятих відповідачем рішень з огляду на від сутність встановлених відповідачем порушень: - щодо непоання декларації про доходи за І кв. 2011р., позивач стверджує, що в зазначений період він перебував на спрощеній системі оподаткування так як своєчасно звернувся з відповідною заявою до ДПІ, а письмової відмови він не отримував, тому вважав заяву задоволеною і подавав звіти суб'єкта малого підприєм ництва і не зобов'язаний був подавати вказану декларацію, отже штраф у сумі 170 грн. вважає безпідставним; - протягом І кв. 2011р. позивач отримав доходи та поніс витрати, пов'язані з отриманням такого доходу, що достовірно підтверджувалося наданими до пере вірки документами, однак відповідач необґрунтовано не врахував цих витрат та безпідставно нарахував податок з доходів фізичних осіб.
Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що позивач, перебуваючи в І кв. 2011р. на загальній системі оподаткування, не подав декларацію про доходи за вказаний пе ріод, тому штраф у сумі 170 грн. є правомірним. Відповідач запе речує проти переходу пози вача на спрощену систему оподаткування, посилаючись на пись мову відмову. Також відпові дач стверджує, що понесені позивачем витрати у І кв. 2011р. не були підтверджені докумен тально, тому відповідачем застосо вано фіксо вану норму витрат у розмірі 25% валового доходу, для розрахунку оподатковува ного доходу, що призвело до збільшення суми податку з доходів фізичних осіб.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
14.07.2011р. ДПІ на підставі акта від 24.06.2011р. №1161/17-40/НОМЕР_1 докумен тальної позапланової виїзної перевірки дот римання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р. прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0003641740, яким згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК і за порушення п. 4 ст. 14 розділу IV Декрету Кабі нету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про при бутковий податок з гро мадян" (далі - Декрет КМ №13-92) та пп. "в" п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-IV "Про пода ток з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889) позивачу збільшено грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 170 грн.;
- №0003651740, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК і за порушення ст. 13 Декрету КМ №13-92 та пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону №889 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 6943,85 грн.
Згідно з актом перевірки порушення п. 4 ст. 14 Декрету КМ №13-92 та пп. "в" п. 19.1 ст. 19 Закону №889 полягає у тому, що позивач, перебуваючи на загальні системі оподатку вання у період з 01.01.20121р. по 31.03.2011р., не подав до ДПІ декларації про доходи фізичних осіб за І кв. 2011р.
Зміст порушень ст. 13 Декрету КМ №13-92 і пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону №889 полягає у тому, що надані до перевірки книга обліку доходів і витрат, виписки по розрахун ковим рахункам і акти здачі-прийому робіт: від 31.01.2011р. за січень 2011р., від 31.01.2011р. за сі чень 201р. (додаткові послуги), від 28.02.2011р. за лютий 2011р., від 31.03.2011р. за бере зень 2011р. підтверджують отримання доходу в І кв. 2011р. у розмірі 61723,09 грн., тоді як сума витрат, відображена в зазначених актах здачі-прийому робіт, не підтверджена доку ментально (чеки, квитанції про сплату понесених витрат до перевірки не надано), що за висновком відповідача свідчить про неналежне ведення позивачем обліку доходів і витрат.
У зв'язку з цим, відповідачем прийнято до розрахунку фіксовану норму витрат у роз мірі 25%, встановлену Інструкцією про прибутковий по даток з громадян, затвердженою на казом ДПА України від 16.07.2003р. №352, розмір витрат з урахуванням якої склав: 61723,09 грн.*25%=15430,77 грн., сума заниження опо датковува ного доходу за І кв. 2011р. -46292,32 грн. (61723,09 грн. -15430,77 грн.), а сума заниження податку з доходів фізичних осіб за даними перевірки становить 6943,85 грн. (46292,32 грн.*15%).
Згідно з пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону № 889 оподаткування доходів, отри маних фізич ною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприєм ницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодав ством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до ст. 13 розділу IV Декрету КМ №13-92 згідно з цим розділом оподат куванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного ро ку від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвер дженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 4 ст. 14 Декрету КМ №13-92 передбачено, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом.
Згідно з п. 19.1 ст. 19 Закону №889 платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.
в) подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Як беззаперечно встановлено судом, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.11.2006р., взятий на податковий облік у ДПІ з 07.11.2006р. за №10393.
На протязі І кв. 2011р. позивач здійснював свою підприємницьку діяльність з надання консультацій з питань комерційної діяльності та управління, надання послуг з організації семінарів, інформаційних заходів та відвідування аптек і інших медич них закладів з метою інформування фармацевтів та лікарів про продукцію замовника.
Перевіркою встановлено неподання позивачем декларації про доходи фізичних осіб за І кв. 2011р. Дана обставина позивачем не заперечується, проте заперечується обов'язок по дання даної декларації з тих підстав, що він перебував на спрощеній системі оподатку вання, подавав звіти і сплачував єдиний податок, оскільки своєчасно подав відповідну заяву до ДПІ.
Однак факт перебування на спрощеній системі оподаткування позивач, який поси лається на дану обставину, суду не довів -необхідного у цьому випадку свідоцтва про спла ту єдиного податку за І кв. 2011р. не надав.
Звернення позивача до ДПІ із заявою про право застосування спрощеної системи опо даткування, обліку та звітності від 06.12.2010р. є підставою для видачі свідоцтва про сплату єдиного податку (у разі відсутності перешкод), проте за відсутності такого свідоцтва подання заяви не може стверджувати факт перебування позивача на спрощеній системі оподатку вання.
Крім цього, за результатами розгляду заяви відповідач відмовив позивачу у видачі сві доцтва про сплату єдиного податку у 2011р. з огляду на наявність заборгованості, про що направив позивачу письмову відповідь від 27.12.2010р. №1452/Х/17-224. Даний лист не був вручений позивачу у зв'язку з його від сут ністю за зареєстрованою адресою згідно довідки пошти від 20.01.2011р. про причини повернення поштового відправлення №0311503677488, що підтверджується наданими відпо відачем поштовим конвертом із вказаною довідкою пошти, які позивачем не заперечувалися.
Водночас неотримання позивачем вказаної відповіді, про наявність якої позивач на по чаток 01.01.2011р. не знав, адже поштове відправлення повернулося без вручення, не спрос товує того, що позивач не отримав необхідного свідоцтва, факт чого достовірно був відомий позивачу і у зв'язку з чим позивач повинен був усвідомити, що не перейшов на спрощену систему оподаткування.
Позивач зазначає, що про наявність відмови у видачі йому свідоцтва про сплати єди ного податку він дізнався лише у 2 кв. 2011р., водночас позивач не був позбавлений права і можливості звернутися до ДПІ з відповідним зверненням або інформаційним запитом для отримання інформації щодо результатів розгляду його заяви і причин не видачі свідоцтва, коли завершився 10-денний строк його видачі, передбачений ст. 4 Указу Президен та України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподатку вання, обліку та звітності суб'єк тів малого підприємництва". До того, вважаючи таку відмову несвоєчасною та не погоджу ючись з її обґрунтованістю позивач не був позбавлений можливості судового захисту своїх прав та інтересів, шляхом оскарженні рішень, дій, бездіяльності відповідача.
Таким чином, враховуючи не підтверджений позивачем факт перебування на спро щеній системі оподаткування, зважаючи на відсутність інших доказів, які б перекон ливо вка зували на те, що невидача свідоцтва відбувалася неправомірно з вини відповідача, а також беручи до уваги, що правомірність невидачі свідоцтва не є предметом розгляду даної справи, то суд вважає доводи позивача про відсутність обов'язку з подання декларації про доходи за І кв. 2011р. та відсутність порушення п. 4 ст. 14 Декрету КМ №13-92) та пп. "в" п. 19.1 ст. 19 Закону №889 непереконливими, а вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0003641740 -необґрунтованою.
В той же час, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником по датків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори подат кових декларацій (розрахунків), передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК, згідно з якою дане пору шення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З огляду на те, що встановлений перевіркою факт неподання позивачем декларації про доходи за І кв. 2011р. знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи і залишився не спростованим позивачем, а також зважаючи на відсутність інших доводів позивача, накла дення штрафу є правомірним і підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0003641740 немає, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Водночас в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0003651740 позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Підставою для висновку про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 6943,85 грн. та донарахування вказаної суми податку стало те, що позивачем не під тверджено витрати, понесені ним протягом І кв. 2011р.
До перевірки та до суду позивач надав акти здачі-прийому робіт: від 31.01.2011р. за січень 2011р., від 31.01.2011р. за сі чень 201р. (додаткові послуги), від 28.02.2011р. за лютий 2011р., від 31.03.2011р. за бере зень 2011р.
Дані акти здачі-прийому робіт складені між нерезидентом АТ "Береш Фарма" (Замов ник) -юридична особа за законодавством Угорщини -та позивачем (Виконавець) на вико нання укладеного договору №41 про надання послуг від 06.11.2006р. та додатків до нього, які також надавалися до перевірки і подані до суду. Інших документів (чеки, квитанції), на підставі яких визначені його витрати, пози вач до перевірки і до суду не надав, пояснивши, що згідно з умовами договору (п. 2.7) дані доку менти разом з актами були передані Замовнику. При цьому окремих їх копій позивач не зберіг.
Заперечуючи проти позову і стверджуючи про правомірність оскаржуваного рішення, відповідач посилається саме на відсутність інших документів (чеків, квитанцій). Інших аргументів відповідач не наводить. Разом з тим, у даному випадку, суд вважає необґрун тованим неприйняття відповіда чем понесених позивачем витрат, зазначених в актах здачі-прийому робіт, та висновок про неможливість їх підтвердження, що вбачається з наступного.
Відповідно до умов договору (розділи 2, 3) та згідно з актами здачі-прийому робіт сто ронами договору підтверджено факт надання послуг позивачем, вартість яких складається із суми винагороди позивача за виконання послуг та витрат позивача, що виникли у зв'язку з наданням послуг:
- за січень 2011р. -1458,25 Євро, у т.ч.: 350 Євро - винагорода, 1108,25 Євро -витрати, а також -додаткові витрати за січень 2011р. у зв'язку з проведенням медичної конференції у м. Полтава -1300 Євро;
- за лютий 2011р. -1433,75 Євро, з яких: 350 Євро - винагорода, 1083,75 Євро -витрати;
- за березень 2011р. -1433,75 Євро, з яких: 350 Євро - винагорода, 1084,75 Євро -витрати.
Вказані в актах витрати містять деталізований опис і розмір, визначений згідно з перви нними доку ментами, визнані сто ронами договору і безпосередньо пов'язані з отриманням по зива чем доходу. При цьому самі акти здачі-прийому робіт є первинними документами, на підставі яких позивачем здійсню вався облік результатів підприємницької діяльності в книзі обліку доходів і витрат. Доказів або переконливих аргументів, які б свідчили про недійсність даних докумен тів або викликали обґрунтовані сумніви в їх достовірності, відповідач суду не надав, а судом не виявлено.
Пунктом 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1269, визначено, що суб'єктом підприємниць кої діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фак том їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) -з підсумком за день.
Враховуючи, що позивач як фізична особа-підприємець не є платником податку на прибуток і не зобо в'язаний вести бухгалтерський облік, що не заперечувалося відповідачем, зважаючи, що згідно з пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону №889 критерієм обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця визначено його достатність, беручи до уваги відсут ність фак тичних заперечень відповідача щодо наданих актів і зафіксованих у них сум випла чених на користь позивача коштів (з урахування понесених витрат), а також з огляду на відсутність сумнівів у достовірності витрат, понесених позивачем і зазначених у книзі обліку доходів і витрат, суд вважає, що в даному випадку надані до перевірки акти здачі-прийому робіт у розумінні ст. 13 Декрету КМ №13-92 та на переконання суду є достатнім документальним підтвердженням здійснення пози вачем витрат і виключали необхідність застосування фіксо ваної норми витрат.
Крім цього, така позиція суб'єкта владних повноважень видається непропорційною і формалізованою, адже визнаючи факт виникнення доходу і враховуючи акти здачі-прийому робіт, відповідач одночасно з цим не бере до уваги вказані акти і не визнає фактич не поне сення витрат, що загалом не може свідчити про об'єктивність і достовірність результатів перевірки фактичним обставинам справи.
Також суд зазначає про відсутність причинно-наслідко вого зв'язку між стверджуваним відповідачем порушенням пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону №889 і за ниженням податкових зобо в'язань. Посилання відповідача на неналежне ведення позивачем обліку витрат є недостатніми і непе реконливими для достовірного підтвердження факту заниження податкових зобов'язань, адже сам по собі порядок веде ння обліку витрат не призво дить до заниження податку, якщо не доведено зворотне.
Таким чином, враховуючи необґрунтованість неприйняття відповідачем понесених позивачем витрат, що стало підставою для висновку про заниження податкового зобов'я зання в сумі 6943,85 грн., та з огляду на відсутність інших аргументів відповідача, на якого КАС по кладає тягар доказування факту заниження податкового зобов'язання, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0003651740 необґрунтованим, що є під ставою для його скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд
1. Задовольнити адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 14.07.2011р. №0003651740.
3. Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задо воленні позову в іншій частині.
4. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати (державне мито) у розмірі 3,35 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.
Суддя Д.А. Костенко