ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року 12:15 № 2а-138/12/2670
05 квітня 2012 року№ 2а-138/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач, підприємець) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 серпня 2011 року № 0004151740 та № 0004161740.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та вказував, що в дійсності позивач не перевищував граничної суми доходу на фіксованому податку, про що свідчить уточнююча декларація про доходи, а тому спірні рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем було перевищено граничний дохід, встановлений для платників фіксованого податку, про що свідчить декларація про доходи, подана представником позивача, а тому податковим органом правомірно винесені спірні рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи в з наступного.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 липня 2008 року по 31 серпня 2011 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт від 12 серпня 2011 року № 1440/17-40/НОМЕР_3.
26 серпня 2011 року на підставі акту перевірки винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004151740 - на суму 558 950,00 грн., № 0004161740 - на суму 223 580,00 грн. та № 0004141740 на суму 327, 18 грн.
Рішення № 0004151740 на суму 558 950,00 грн. було винесене у зв'язку з встановленими під час перевірки порушеннями п.п. 2.2., п.п. 2.6. п. 2 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 13 січня 2005 року за № 40/10320 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», п. 12. ст. З розділу 2 Закону України від 06.07.1995 р.№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», ст. 20 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Рішення № 0004161740 на суму 223 580,00 грн. винесене у зв'язку з встановленими під час перевірки порушеннями п. 12. ст. 3 розділу 2 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 8 наказу ДПА України від 29.10.1999 р. № 559 «Про порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку»та п. 5 «Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат», затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269 та на підставі ст. 20 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Фактично, висновок податкового органу про порушення наведених вище норм законодавства був зроблений на підставі даних декларації від 03.02.2011 р. № 344196 підприємця за 2010 рік, підписаної та поданої його представником, згідно якої позивач отримав прибуток у вказаному періоді на суму 230 790,00 грн.
Враховуючи норми вимоги Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(надалі - Декрет) ФОП ОСОБА_1 перевищив суму доходу на фіксованому податку на суму 111 790,00 грн.
На думку податкового органу вказана сума повинна була бути облікована, оприбуткована та відображена в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК.
Проте, зібраними у матеріалах справи доказами та дослідженими судом обставинами підтверджується помилковість наведених висновків відповідача.
На підставу для задоволення позовних вимог представник позивача звертав увагу на те, що дані декларації від 03.02.2011 р. № 344196 були внесені не самим підприємцем, а його представником, які не відповідають дійсності. Після того, як позивач дізнався про таку невідповідність, ним була подана уточнююча декларація, згідно якої дохід підприємця за 2010 рік становив 108 692,00 грн., а тому вимоги Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»порушено не було.
Відповідно до ст. 14 Декрету, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту.
Згідно із п. 1 ст. 14 Декрету у разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат. При цьому, листом ДПА України від 12.10.09 №22213/7/17-0717 зазначено, що замість Книги обліку доходів і витрат (Книга ф. №10), затвердженої наказом ДПА України від 21.04.1993 №12 "Про затвердження Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування, платник фіксованого податку може вести облік доходів і витрат у будь-якій зручній для нього формі, що не вимагає будь-якої реєстрації.
Таким чином, фізичні особи - підприємці - платники фіксованого податку звільняються від обов'язкового ведення обліку доходів та витрат.
Наведене вище дає підстави прийти до висновку, що доходи та витрати, які платник фіксованого податку зазначає у річній декларації, презумпуються як об'єктивні. Довести протилежне можливо лише за наявності беззаперечних доказів, які повинні вказувати на інший склад доходів та витрат такого платника, на підставі чого виникли ці доходи та витрати, чи дійсно вони стосуються підприємницької діяльності, тощо.
Позиція відповідача по даній справі підтверджується лише декларацією від 03.02.2011 р. № 344196, що на думку суду не є достатнім та беззаперечним доказом перевищення позивачем розміру граничного доходу, встановленого Декретом, на суму 111 790,00 грн.
В свою чергу позивач, як особа, яка за презумпцією володіє об'єктивною інформацією про власні доходи, вказує на невірність даних наведеної декларації, які помилково були занесені його представником, та звертає увагу на уточнюючу декларацію, подану особисто.
Також суд зазначає, що законодавство не містить норм, які встановлюють відповідальність за перевищення граничних сум доходу платника фіксованого податку, а отже санкцією за таке правопорушення є перехід такого платника в наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, то суд приходить до приходить до висновку, що податковим органом не доказано тих обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Вирішуючи спір по суті, суд також звернув увагу на ст. 2 зазначеного Кодексу, якою передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи все вище викладене, суд вважає не доведеним правомірність рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 серпня 2011 року № 0004151740 та № 0004161740, а тому такі рішення підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про застосування до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій від 26 серпня 2011 року № 0004151740 та № 0004161740.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 17 квітня 2012р.