ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 квітня 2012 року 12:02 № 2а-18499/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбус" (надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 28 листопада 2011 року № 0008512308 та № 0008502308.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, роботи, послуги, отримані від ТОВ «Контракт Індастрі», ТОВ «Пробснаб ЛТД», ТОВ «Кром и Ко», ТОВ «Ліга Інфо», ТОВ «Метал-Контракт».
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Укрбус»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагентами позивача - ТОВ «Контракт Індастрі», ТОВ «Пробснаб ЛТД», ТОВ «Кром и Ко», ТОВ «Ліга Інфо», ТОВ «Метал-Контракт», оскільки такі суми не були підтвердженні податковими накладими.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Укрбус» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Контракт Індастрі», ТОВ «Пробснаб ЛТД», ТОВ «Кром и Ко», ТОВ «Ліга Інфо», ТОВ «Метал-Контракт», за результатами якої складено акт перевірки від 14 листопада 2011 року № 2385/23-08/34926028.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено суму податкового кредиту в розмірі 185 463,00 грн. та завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 419 019,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0008512908, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 231 829,00 грн., з яких за основним платежем -185 463,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -46 366,00 грн. та № 0008502308, яким зменшено Товариству суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 419 019,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки та заперечень на позовну заяву, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вищевказаних норм склався у зв'язку із ненаданням Товариством підтверджуючих документів у відповідь на запит про надання інформації та її документальне підтвердження щодо правомірності віднесення сум податкового кредиту за перевіряємий період, що був сформований за рахунок господарських операцій з ТОВ «Контракт Індастрі», ТОВ «Пробснаб ЛТД», ТОВ «Кром и Ко», ТОВ «Ліга Інфо», ТОВ «Метал-Контракт».
Позивач в свою чергу вказує, що у відповідь на запит про надання інформації та її документальне підтвердження Товариством було надіслано лист до податкового органу із проханням уточнити предмет запиту для можливості його належного виконання.
Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Позивачем надано до суду податкові накладні на підтвердження спірних господарських операцій.
Судом встановлено, видані позивачу податкові накладні за господарськими операціями з контрагентами, оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного на той час законодавства.
Окрім цього позивачем надано до суду видаткові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, товаро-транспортні накладні, проаналізувавши які суд приходить до висновку про належне їх оформлення відповідно до вимог законодавства.
Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»передумов для формування податкового кредиту.
З 01 січня 2011 року почав діяти Податковий кодекс України, норми якого є аналогічними нормам Закону 168 в частині регулювання суспільних відносин в сфері оподаткування платників податків податком на додану вартість.
Зокрема, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентами у 2011 році, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.
Отже, сума податку на додану вартість, віднесена Товариством до податкового кредиту на підставі господарських операцій, які відбулись в 2011 році підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Також суд звертає увагу на те, що контрагенти позивача - ТОВ «Контракт Індастрі», ТОВ «Пробснаб ЛТД», ТОВ «Кром и Ко», ТОВ «Ліга Інфо», ТОВ «Метал-Контракт»на момент виписки податкових накладних були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були платниками податку на додану вартість та мали право складати такі накладні.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ТОВ «Укрбус», ТОВ «Контракт Індастрі», ТОВ «Пробснаб ЛТД», ТОВ «Кром и Ко», ТОВ «Ліга Інфо», ТОВ «Метал-Контракт»., а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0008512308 від 28 листопада 2011 року.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0008502308 від 28 листопада 2011 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 19 квітня 2012 року