ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2012 року 12:47 № 2а-16915/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «ТВ-Проект»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень рішень
Приватне підприємство «ТВ-Проект»(надалі -позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001542320 та № 0001552320 від 21 червня 2011 року та визнання протиправним дії податкового органу щодо проведення перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у ТОВ «ТПК «Техномашпостач».
Також, представник позивача звертав увагу на порушення відповідачем норм Податкового кодексу України, які визначають підстави проведення перевірок, в зв'язку з чим просив визнати дії податкового органу щодо проведення перевірки Товариства протиправними.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ПП «ТВ-Проект»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача -ТОВ «ТПК «Техномашпостач»за послуги згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Між ПП «ТВ-Проект»(орендар) та ТОВ «ТПК «Техномашпостач»(виконавець) було укладено договори від 15 липня 2010 року № 15/07 та від 13 січня 2011 року про оренду обладнання, відповідно до яких виконавець зобов'язується надати орендарю в оренду обладнання, а орендар -оплачувати орендну плату.
Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ТВ-Проект»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», за результатами якої було складено Акт від 09 червня 2011 року № 159/23-20/31349497 (надалі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 251 262,00 грн., та порушено п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 201 0009,00 грн.
Вказанні порушення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем протиправно віднесенно до валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом позивача ТОВ «ТПК «Техномашпостач»за І квартал 2011 року та лютий 2011 року відповідно.
Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідач не визнає суми податкового кредиту та валових витрат, тому що від Бориспільської ОДПІ надійшов акт перевірки від 11 липня 2011 року № 487/7/23-1/36803875 ТОВ «ТПК «Техномашпостач», в якому була наведена інформація про підроблення підписів директора даного підприємства, висновок чого зроблений на підставі експертного дослідження договору від 12 травня 2010 року № 570.
Також Бориспільською ОДПІ надано відомості про те, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою.
На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеними контрагентами, а суми валових витрат неправомірно задекларовані з тих же підстав.
21 червня 2011 року податковим органом на підставі Акту перевірки, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001542320 та № 0001552320, якими Товариству визначено суму податку на прибуток в розмірі 251 263,00 грн., з який 251 262,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податку на додану вартість в розмірі 201 010,00 грн., з яких 201 009,00 грн. -основний платіж та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Судом досліджено податкові накладні, виписану ТОВ «ТПК «Техномашпостач», на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначений документ містить усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «ТПК «Техномашпостач»було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало та має свідоцтво платника такого податку.
Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ПП «ТВ-Проект» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «ТПК «Техномашпостач»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Відповідно п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Так, в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, акти повернення орендованого майна, фото-зображання обладнання до актів, специфікація до договору, рахунки фактури до заключених договорів, платіжні доручення а також самі договори, податкові накладні, виписані на адресу ПП «ТВ-Проект».
Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.
Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на інформації Бориспільської ОДПІ, отриманої під час перевірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач», яка заключається в незнаходженні товариства за юридичною адресою та експертному висновку, зробленому в ході дослідження договору від 12 травня 2010 року № 570, а тому такі твердження є недостатніми для можливості константувати відсутність продажу послуг в реальності.
Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року по справі № 2а-5317/11/1070 визнано протиправним та скасовано наказ від 11 липня 2011 року № 537, а також визнано протиправними дії Бориспільської ОДПІ, пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач», на підставі якої складено акт від 11 липня 2011 року № 487/7/23-1/36803875.
За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «ТПК «Техномашпостач».
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ТВ-Проект»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», за результатами якої було складено Акт від 09 червня 2011 року № 159/23-20/31349497, суд зазначає наступне.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Перевірка проведена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України: документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Враховуючи обстави справи та той факт, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано від Бориспільської ОДПІ акт невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач», з якого вбачається можливе порушення позивачем норм податкового законодавства, начальником ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято наказ від 27 травня 2011 року № 1670 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТВ-Проект».
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Наказ № 1670 від 27 травня 2011 року є по суті рішенням керівника ОДПС та дає право відповідачу проводити документальну перевірку.
П. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Так, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТВ-Проект»та повідомлення про проведення перевірки було отримано головним бухгалтером підприємства під розписку.
Таким чином, у відповідача були наявні всі правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що письмовий запит про надання інформації повинен бути вручений безпосередньо за 10 днів до початку проведення перевірки, оскільки чинним законодавством такого не передбачено.
Суд звертає увагу, що в даному випадку податковий орган мав підстави для проведення перевірки, передбачені п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, так як Бориспільською ОДПІ встановлено факти, які дають підстави для сумніву у правильності обчислення та декларування сум податкового кредиту та валових витрат позивача, а тому податковий орган був зобов'язазаний виконати покладені на нього обов'язки, які заключаються в контролі за своєчасністю та повнотою сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню перевірки позивача, то суд вважає такі вимоги безпідставними та не знаходить правових обґрунтувань для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 21 червня 2011 року № 0001542320 та № 0001552320.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 26 березня 2012 року