ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-37/2098-2012 25.04.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Благо» - Страхова компанія»
До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 678,86 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Зінич О.Т. -голова правління
від відповідача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 13.02.12 р.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 9 678, 86 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою суду від 22.02.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/2098-2012 та призначено її розгляд на 19.03.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи; витребувано у МТСБУ інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, за участю якого сталася ДТП.
У судове засідання 19.03.12 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів суду не надав.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.12 р. надав суду письмовий відзив на позов та пояснив, що позов не визнає з тих підстав, що судовою постановою визнано винними у ДТП як страхувальника позивача, так і страхувальника відповідача, тому повністю покладати відповідальність на його страхувальника підстави відсутні. Зазначив, що позивачем не надано документу, який би свідчив про ступінь вини кожного з водіїв.
Приймаючи до уваги неявку представника позивача та ненадання ним витребуваних документів, а також у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази, господарський суд ухвалою від 19.03.12 р. відклав розгляд справи на 11.04.2012 р.; повторно зобов'язав позивача виконати вимоги ухвали суду від 22.02.12 р. у справі № 5011-37/2098-2012, а також зобов'язав позивача надати суду письмові пояснення та докази у їх підтвердження щодо ступеня вини кожного з водіїв автомобілів, за участю яких сталася ДТП.
19.03.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, яку було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.04.12 р. представники сторін заявили усне клопотання про продовження строку розгляду справи, яке було задоволено.
Представник позивача у судовому засіданні 11.04.12 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 22.02.12 р., які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких було додано до позовної заяви; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.
Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 11.04.12 р. до 25.04.12 р. о 09:15 год. для повторного витребування у позивача письмових пояснень та доказів ступеня вини відповідача.
У судовому засіданні 25.04.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 25.04.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
16.11.09 р. на вул. Фрунзе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 та «Opel», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4
ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Ford», державний номер НОМЕР_2, перед початком обгону не переконався в безпеці маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «Opel», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
В свою чергу ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом «Opel», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, при здійсненні повороту не переконався в безпеці маневру, не пропустив автомобіль «Ford», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3,який рухався в попутному напрямку, в результаті чого відбулося зіткнення зазначених автомобілів, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить постанова Подільського районного суду м. Києва від 14.12.09 року в адміністративній справі № 3-8969/09, відповідно до якої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з кожного.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 14.12.09 року в адміністративній справі № 3-8969/09, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Opel», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування -це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між ЗАТ «Благо»- Страхова компанія», яке було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Благо»- Страхова компанія», (страховик) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інтергарант», яке є власником автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1, (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 001/05/46 від 06.05.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Opel», державний номер НОМЕР_1.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Opel», державний номер НОМЕР_1, замовив у ФОП дигаса В., проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.
26.11.09 р. складено акт огляду транспортного засобу «Opel», державний номер НОМЕР_1.
30.11.09 р. було надано звіт № 144 про оцінку автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1, складений оцінювачем ОСОБА_5 (вища технічна освіта, кваліфікація аварійного комісара, свідоцтво НОМЕР_4 від 21.05.04 р.), сертифікат НОМЕР_3 від 09.07.09 р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3490 від 05.07.05 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_5 від 21.05.09 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1, становить 7 961,76 грн.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 17.11.09 р. Приватним акціонерним товариством «Благо»- Страхова компанія»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт від 29.03.10 р. за договором страхування № 001/05/46 від 06.05.09 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 9 678,86 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 001/05/46 від 06.05.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з наказом № 104-03 від 29.03.10 р. платіжним дорученням № 184 від 31.03.10 р. суму страхового відшкодування в розмірі 9 678,86 грн. власнику транспортного засобу «Opel», державний номер НОМЕР_1, - Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Інтергарант».
Враховуючи те, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 14.12.2009 року в адміністративній справі № 3-8969/09 ОСОБА_3, який керував автомобілем «Ford», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Opel», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Opel», державний номер НОМЕР_1.
Відповідальність власника транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/4075123.
З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Благо»- Страхова компанія»на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 17.11.09 р. та договору добровільного страхування наземного транспорту № 001/05/46 від 06.05.2009 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.11.09 р. по вул. Фрунзе в м. Київ, виплачено страхове відшкодування Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Інтергарант»-власнику автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Благо»- Страхова компанія»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 9 678,86 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.11.09 р. по вул. Фрунзе в м. Києві за участю транспортних засобів «Opel», державний номер НОМЕР_1, та «Ford», державний номер НОМЕР_2.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Підпунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Підпунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення..
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Полісом № ВС/4075123 визначено ліміт відповідальності у розмірі 25 500,00 грн. та франшиза у розмірі 2 % (510,00 грн.).
У відповідності до п.п. 9.1. статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому законі ліміти.
Згідно з п.п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У відповідності до п. п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу.
Крім того, у постанові Подільського районного суду м. Києва від 14.12.09 р. в адміністративній справі № 3-8969/09 не визначено розмір ступеня вини кожного із водіїв, за участю яких відбулася ДТП, та яких визнано винними, тому заявлений розмір позовних вимог є недоведеним.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києва дійшов висновку про необгрунтованість та передчасність вимог Приватного акціонерного товариства «Благо»- Страхова компанія»щодо стягнення 9 678.86 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16.11.09 р. по вул. Фрунзе в м. Києві за участю транспортних засобів «Opel», державний номер НОМЕР_1, та «Ford», державний номер НОМЕР_2.
За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Благо»- Страхова компанія»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 9 678,86 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу, повністю.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення
складено 03.05.2012 р.