ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/1904-2012 23.04.12
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеське
авіаційне ремонтне підприємство "Одесавіаремсервіс"
до Міністерства оборони України
про стягнення боргу в сумі 318 816,55 грн.,
СуддяСташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю;
від відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю.
У лютому 2012 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеське авіаційне ремонтне підприємство "Одесавіаремсервіс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України " про стягнення боргу в сумі 318 816,55 грн.
Ухвалою суду від 20.02.2012 було порушено провадження у справі № 5011-34/1904-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2011 №3/17-315-2011 з Військової частини А3571 стягнута заборгованість за спожиту активну електричну енергію перед ДП МОУ "ОАРП «Одесавіаремсервіс»" у сумі 318 816,55 грн., разом з тим, Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України, оскільки дане рішення суду не виконане. Невиконання Військовою частиною А3571 судового рішення на користь ДП МОУ "ОАРП «Одесавіаремсервіс»" щодо сплати заборгованості пов'язане з недостатністю коштів для виконання зобов'язань, а тому позивач звернувся з позовом до особи, яка несе відповідальність за зобов'язаннями військових формувань, у разі недостатності на їх рахунках коштів, тобто до Міністерства оборони України.
У судовому засіданні 14.03.2012 було оголошено перерву на 26.03.2012.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. з 26.03.2012 перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/1904-2012 на розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою суду від 26.03.2012 справу №5011-34/1904-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи було призначено на 23.04.2012.
Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/1904-2012 на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 02.04.2012 справу №5011-34/1904-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.04.2011 у справі №3/17-315-2011 з Військової частини А3571 стягнута заборгованість за спожиту активну електричну енергію перед ДП МОУ "ОАРП «Одесавіаремсервіс»" у сумі 318 816,55 гри., у тому числі - 187 963, 10 грн. за використану електроенергію, 90 364,59 грн. за втрати електроенергії (реактивна електроенергія за період з січня 2008р. по червень 2010р.), 6 204,16 грн. за використання електричних мереж, 30 894,44 грн. індексу інфляції, 3 154,26 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судом першої інстанції було встановлено, що:
- 18.02.2004 між позивачем та Військовою частиною А3571 було укладено договір про сумісне використання технологічних мереж основного споживача №10/ємо-04 згідно якого позивач зобов'язується забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, що дозволені Військовій частині А3571 для використання. Позивач зобов'язався забезпечувані передачу електроенергії після укладення даного договору та договору про поставку електроенергії, що укладається між Військовою частиною А3571 та Південною РЕС. Передача електроенергії забезпечується у відповідності з однолінійною схемою, наведеною у додатку до договору.
- заборгованість Військової частини А3571, відповідно до уточнення позовних вимог підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та становить 187 963, 10 грн. за використану електроенергію, 90 364,59 грн. за втрати електроенергії (реактивна електроенергія за період з січня 2008 до червеня 2010), 6 204,16 грн. за використання електричних мереж, 30 894,44 грн. індексу інфляції
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2011 видано наказ № /17-315-2011від 26.04.2011.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, господарським судом Одеської області у справі № 3/17-315-2011 був встановлений факт прострочення виконання Військовою частиною А3571 своїх зобов'язань на суму 315 426,29 грн.
Відповідно до постанови головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 30.05.2011 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконанню рішення господарського суду Одеської області №3/17-315-2011.
Постановою головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 28.11.2011 повернуто наказ № /17-315-2011від 26.04.2011 стягувачеві через відсутність коштів на рахунках боржника.
Таким чином, на час розгляду справи, сума грошового зобов'язання, встановленого рішенням рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2011 №3/17-315-2011 сплачена не була, а відтак рішення є невиконаним.
Невиконання Військовою частиною А3571 судового рішення на користь ДП МОУ "ОАРП «Одесавіаремсервіс»" щодо сплати заборгованості пов'язане з недостатністю коштів для виконання зобов'язань, а тому позивач звернувся з позовом до особи, яка несе відповідальність за зобов'язаннями військових формувань, у разі недостатності на їх рахунках коштів, тобто до Міністерства оборони України.
За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 5 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на свій території України.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.
Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.
Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, узгодженим з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, затверджує види військового майна, яке не підлягає приватизації.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»дія цього Закону поширюється на інші утворені відповідно до законів України військові формування і Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.
Статтею 10 Закону України "Про оборону" встановлено, що однією з основних функцій Міністерства оборони України є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління.
Таким чином, військова частина А3571, відповідно до вказаних норм законодавства, відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у неї в розпорядженні, а у разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого виходить військова частина, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями військових формувань, тобто, в даному випадку Міністерство оборони України.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеське авіаційне ремонтне підприємство "Одесавіаремсервіс" (65121, Одеська область, м. Одеса, проспект Маршала Жукова буд. 32-А, ідентифікаційний код 07756801) 318 816 (триста вісімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 55 коп. боргу, 6 376 (шість тисяч триста сімдесят шість) грн. 33 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Сташків Р.Б.
рішення підписано 10.05.2012