83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.05.12 р. Справа № 5006/4/63/2012
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 24.10.2011р.,
від відповідача - ОСОБА_2- довіреність від 18.04.2012р.,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" м. Донецьк
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспедиція" м. Краматорськ
про стягнення 132239,87грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних витрат, пені, штрафу
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 132239,87грн., з яких: 64734,47грн. - заборгованість, 411,84грн. - 3%річних, які нараховані за період з 04.01.2012р. по 15.03.2012р., 237,10грн. - інфляційні витрати, які нараховані за період з 04.01.2012р. по 15.03.2012р., 2121,99грн. - пеня, яка нарахована за періоди з 04.01.2012р. по 15.01.2012р., з 04.0.12012р. по 15.03.2012р., з 11.01.2012р. по 15.03.2012р., з 19.01.2012р. по 15.03.2012р. по кожній накладній окремо відповідно до умов п. 5.1 договору, 64734,47грн. - штраф, який нарахований відповідно до п. 5.2 договору.
В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір постачання товару з відстрочкою платежу № 3160 від 18.10.2010р. з протоколом розбіжностей, прийнятого у редакції відповідача, товарно-транспортні накладні, докази повернення товару на суму 36,94грн., акт звірки розрахунків станом на 31.12.2011р., витяг з банківського рахунку про часткову оплату відповідачем отриманого товару.
Відповідач погоджується з сумою, заявленою позивачем до стягнення, але просить суд застосувати п.3ст.83 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення нарахованої суми штрафу в розмірі заборгованості - 64734,47грн., яка значно перевищує об»єми понесених витрат позивачем, посилаючись на те, що рядом з його магазином, в якому він реалізовує товар позивача, збудовані нові магазини мережі «АТБ», з якими він не в змозі конкурувати, що й призвело до зниження платоспроможності його підприємства.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд оголосив перерву з 7 по 14 травня 2012р. і на 16.05.2012р. на 10годин для надання відповідачем доказів в обґрунтування свого клопотання щодо зменшення суми нарахованого позивачем штрафу на підставі ст.77 ГПК України.
Для підтвердження своєї вимоги щодо зменшення нарахованої позивачем суми штрафу відповідач надав 14.05.2012р. звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за період з січня по квітень 2012р. та за січень і лютий 2011р., які підтверджують спад товарообороту.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості і нарахованих на неї 3% річних, інфляційних витрат, пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
2
За своїм змістом та правовою природою договір № 3160 від 18.10.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, 18.10.2010р. сторонами підписаний договір постачання товару з відстрочкою платежу № 3160, відповідно до якого постачальник (позивач) продає, а покупець (відповідач) приймає продукти харчування та алкогольні напої в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору (п. 1.1 договору) та оплачує прийнятий товар з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту одержання товару (п. 3.3 договору в редакції протоколу розбіжностей). Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору постачання товару здійснюється зі складу постачальника шляхом доставки постачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання замовлення від покупця чи самовивозом в межах асортименту і кількості, визначеного в товарно-транспортній накладній. Загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма товарно-транспортними накладними (п. 3.1 договору). Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання до 31.12.2015р.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Господарським судом встановлено, що по накладним № ФТс-0190966 від 20.12.2011р. на суму 2759,51грн.., № ФТс-0190967 від 20.12.2011р. на суму 1156,90грн., № ФТс-0191075 від 20.12.2011р. на суму 2097,93грн., № ФТс-0191077 від 20.12.2011р. на суму 1619,54грн., № 959409 від 20.12.2011р. на суму 778,80грн., № 959408 від 20.12.2011р. на суму 354,00грн., № 959412 від 20.12.2011р. на суму 354,00грн., № 959411 від 20.12.2011р. на суму 1168,20грн., № 959461 від 20.12.2011р. на суму 6371,10грн., № 959429 від 20.12.2011р. на суму 2910,57грн., №959460 від 20.12.2011р. на суму 481,28грн., № 959410 від 20.12.2011р. на суму 36828,66грн., № ФТс-0191115 від 20.12.2011р. на суму 222,45грн., № 969431 від 20.12.2011р. на суму 301,07грн., № 959432 від 20.12.2011р. на суму 2388,84грн., № ФТс-0191122 від 20.12.2011р. на суму 382,20грн., № 959414 від 20.12.2011р. на суму 778,80грн., № 959413 від 20.12.2011р. на суму 584,10грн., №959420 від 20.12.2011р. на суму 4698,12грн., № 959424 від 20.12.2011р. на суму 3150,66грн., № 959407 від 20.12.2011р. на суму 1496,91грн., № 959406 від 20.12.2011р. на суму 994,20грн., № 959422 від 20.12.2011р. на суму 2844,94грн., № 959428 від 20.12.2011р. на суму 6414,01грн., № 959477 від 20.12.2011р. на суму 4470,47грн., № 959476 від 20.12.2011р. на суму 1948,26грн., № ФТс-0191216 від 20.12.2011р. на суму 4077,77грн., № ФТс-0191218 від 20.12.2011р. на суму 885,78грн., № 959423 від 20.12.2011р. на суму 49,12грн., № ФТс-0191227 від 20.12.2011р. на суму 2102,52грн., № ФТс-0191327 від 27.12.2011р. на суму 289,40грн., № 389513 від 27.12.2011р. на суму 2524,22грн., № 389557 від 27.12.2011р. на суму 1943,86грн., № ФТс-0002834 від 04.01.2012р. на суму 3691,51грн., № 389414 від 04.01.2012р. на суму 4838,72грн., № 389413 від 04.01.2012р. на суму 2027,52грн., № ФТс-0003438 від 04.01.2012р. на суму 374,07грн. позивач передав, а представник відповідача на підставі довіреностей № 225 від 18.10.2010р., без номеру від 18.10.2010р. отримав обумовлений в договорі товар на загальну суму 110360,01грн.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем по накладній № ФТс-0191110 від 20.12.2011р. було повернено товар на суму 36,94грн.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 3.3 договору з урахуванням протоколу розбіжностей, прийнятого в редакції покупця, розрахунки за поставлений товар здійснюються з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з моменту отримання.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар за накладними № ФТс-0190966 від 20.12.2011р. на суму 2759,51грн., № ФТс-0190967 від 20.12.2011р. на суму 1156,90грн., № ФТс-0191075 від 20.12.2011р. на суму 2097,93грн., № ФТс-0191077 від 20.12.2011р. на суму
3
1619,54грн., № 959409 від 20.12.2011р. на суму 778,80грн., № 959408 від 20.12.2011р. на суму 354,00грн., № 959412 від 20.12.2011р. на суму 354,00грн., № 959411 від 20.12.2011р. на суму 1168,20грн., № 959461 від 20.12.2011р. на суму 6371,10грн., № 959429 від 20.12.2011р. на суму 2910,57грн., №959460 від 20.12.2011р. на суму 481,28грн., № 959410 від 20.12.2011р. на суму 36828,66грн., № ФТс-0191115 від 20.12.2011р. на суму 222,45грн., № 969431 від 20.12.2011р. на суму 301,07грн., № 959432 від 20.12.2011р. на суму 2388,84грн., № ФТс-0191122 від 20.12.2011р. на суму 382,20грн., № 959414 від 20.12.2011р. на суму 778,80грн., № 959413 від 20.12.2011р. на суму 584,10грн., №959420 від 20.12.2011р. на суму 4698,12грн., № 959424 від 20.12.2011р. на суму 3150,66грн., № 959407 від 20.12.2011р. на суму 1496,91грн., № 959406 від 20.12.2011р. на суму 994,20грн., № 959422 від 20.12.2011р. на суму 2844,94грн., № 959428 від 20.12.2011р. на суму 6414,01грн., № 959477 від 20.12.2011р. на суму 4470,47грн., № 959476 від 20.12.2011р. на суму 1948,26грн., № ФТс-0191216 від 20.12.2011р. на суму 4077,77грн., № ФТс-0191218 від 20.12.2011р. на суму 885,78грн., № 959423 від 20.12.2011р. на суму 49,12грн., № ФТс-0191227 від 20.12.2011р. на суму 2102,52грн. - до 02.01.2012р. включно, за накладними № ФТс-0191327 від 27.12.2011р. на суму 289,40грн., № 389513 від 27.12.2011р. на суму 2524,22грн., № 389557 від 27.12.2011р. на суму 1943,86грн. - до 09.01.2012р. включно, за накладними № ФТс-0002834 від 04.01.2012р. на суму 3691,51грн., № 389414 від 04.01.2012р. на суму 4838,72грн., № 389413 від 04.01.2012р. на суму 2027,52грн., № ФТс-0003438 від 04.01.2012р. на суму 374,07грн. - до 17.01.2012р. включно.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що відповідачем отриманий він позивача товар на загальну суму 110360,01грн. в порушення умов договору сплачений частково, в сумі 45588,60грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 16.01.2012р. і частково повернутий товар на суму 36,94грн. за накладною № ФТС-0191110 від 20.12.2011р., а решта товару залишилась не сплаченою.
Борг на момент розгляду справи складає 64734,47грн., з якою погодився відповідач.
Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.
Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 411,84грн. 3% річних та 237,10грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з 04.01.2012р. по 15.03.2012р.
Вирішуючи правомірність цих вимог, господарський суд виходить з наступного:
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як сторонами пунктом 3.3 договору (в редакції протоколу розбіжностей) визначено, що прийнятий товар відповідач оплачує з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту його одержання, до пред'явлення позивачем позову фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором, що являється порушенням грошового зобов»язання.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 411,84грн. 3% річних і 237,10грн. інфляційних витрат, задовольняє вимоги в повному обсязі, вважаючи обґрунтованими вимоги і доведеними їх розмір.
Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 2121,99грн. пені, яка нарахована за періоди з 04.01.2012р. по 15.01.2012р., з 04.0.12012р. по 15.03.2012р., з 11.01.2012р. по 15.03.2012р., з 19.01.2012р. по 15.03.2012р. по кожній накладній окремо відповідно до умов п. 5.1 договору.
4
Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобов'язання відповідача перед кредитором.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 5.1 договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отриманого товару за кожний день прострочення платежу.
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (п. 3.3 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (п. 5.1 договору - пеня); в) розмір пені (п. 5.1 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд, перевіривши наданий розрахунок, і провівши власний, задовольняє вимоги позивача в повному розмірі.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 64734,47грн. штрафу, який нарахований відповідно до п. 5.2 договору, господарський суд виходить з наступного:
В пункті 5.2 договору сторонами самостійно узгоджено, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 100% від неоплаченої суми отриманого товару.
У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи доведений факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару на суму 64734,47грн., на яку нараховується штраф, понад 30 днів, тому позивач правомірно застосував п. 5.2 договору.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача, задовольняє вимоги в частині стягнення 64734,47грн. штрафу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати товару.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, а також виходить з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Користуватись правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд може лише у випадках порушення суб'єктом підприємницької діяльності зобов'язань за цивільно-правовими угодами.
5
З огляду на дані документи, якими наводяться суду відповідачем підстави для зменшення штрафу, а також те, що застосування ст. 83 ГПК України є правом суду, а обставини їх застосування є оціночними, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру нарахованого штрафу.
При винесені такого рішення суд застосовуючи статтю 629 Цивільного кодексу України, за якою договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також керуючись статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, якими законодавець визначився, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, з якими відповідач погодився при укладанні договору.
Господарський суд приймає до уваги, що стаття 233 Господарського кодексу України не вміщує посилання на майновий стан сторін як на підставу зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, винної у порушенні зобов'язань. Відповідач не довів суду, що даний випадок невиконання договору є винятковим у його підприємницької діяльності. Навпаки, з огляду на податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 07.02.2012р. вбачається, що підприємство має дохід, отриманий від здійснення торгівельної діяльності у пунктах продажу товарів, але що було причиною несвоєчасного виконання грошового зобоВ2язання перед позивачем, відповідач так і не довів. Тільки той факт, що розвиток торгових організацій в місті, в якому веде підприємницьку діяльність відповідач, не дає йому права неналежним чином виконувати свої зобов»язання за укладеними договорами.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі, сплаченому позивачем -2644,80грн.
На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,230,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального України, господарський суд -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспедиція" м. Краматорськ про стягнення відповідача 132239,87грн., з яких: 64734,47грн. - заборгованість, 411,84грн. - 3%річних, 237,10грн. - інфляційні витрати, 2121,99грн. - пеня, 64734,47грн. - штраф в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспедиція" м. Краматорськ Донецька область-84323, вул. Союзна, буд. 16 "а", ЄДРПОУ 24317115 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудторг" м. Донецьк-83030, вул. Рогачевська, буд. 1 "в", ЄДРПОУ 37133981 заборгованість в сумі 64734,47грн., 411,84грн. - 3% річних, 237,10грн. - інфляційних витрат, 2121,99грн. - пені, 64734,47грн. - штрафу, 2644,80грн. судового збору.
Суддя Гринько С.Ю.
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 16.05.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.