Категорія №10.1
Іменем України
11 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2715/2012
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Лагутін А.А., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Прокурора міста Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми отриманої допомоги по безробіттю,-
03 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокурора міста Лисичанськ Луганської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості (далі-Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3063,10 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач звернувся до Луганського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи. 19.07.2011 року позивач був зареєстрований як особа, яка шукає роботу. 19.07.2011 року при присвоєні статусу безробітного відповідач власноручно поставила підпис, що на вказану дату не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не являється членом особистого селянського господарства. В період з 19.07.2011 року по 11.01.2012 року відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 3063,10 грн.
В ході перевірки позивачем було встановлено, що ОСОБА_1 на дату отримання статусу безробітного перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради та отримувала державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам як інвалід з дитинства третьої групи з 09.12.2010 року по 31.12.2011 року.
Тобто, відповідачем було порушено вимоги п.2 та п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати їм забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов'язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.
Після виявленого факту незаконного отримання коштів відповідачем їй було надіслано лист та запропоновано повернути незаконно отримані кошти у сумі 3063,10 грн., однак до теперішнього часу відповідач у добровільну порядку зазначені кошти не сплатив.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача 3063,10 грн. - розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Відповідач повідомлявся належним чином про відкриття провадження у скороченому провадженні (аркуш справи 23).
У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до ст.8 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі-Закон № 1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.
Відповідно до ст.2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі-Закон № 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із ст.25 Закону № 803, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Частиною 1 ст.33 Закону № 1533 передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що відповідач 12.07.2011 року була зареєстрована в Лисичанському міському центрі зайнятості як особа, що шукає роботу. У статусі безробітної перебувала з 12.07.2011 року по 12.01.2012 року (аркуші справи 15,16,17).
12.07.2011 року відповідач звернулась до Лисичанського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю на займається, пенсію не отримує, не є членом особистого селянського господарства (аркуші справи 8,9).
Наказом від 19.07.2011 року № НТ110719 відповідачу було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю з 19.07.2011 року по 12.01.2012 року (аркуш справи 17).
Наказом від 12.01.2012 року № НТ120112 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю з 12.01.2012 року, та цим же наказом вона була знята з обліку у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю (аркуш справи 17).
Судом встановлено, що протягом періоду перебування у статусі безробітного відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з з 19.07.2011 року по 12.01.2012 року в сумі 3063,10 грн., що підтверджується довідкою Лисичанського міського центру зайнятості № 8/06-174 від 13.01.2012 року (аркуш справи 12).
Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради № 190 від 06.01.2012 року відповідач отримувала державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам як інвалід з дитинства третьої групи о 09.12.2010 року по 31.12.2011 року (аркуш справи 10).
З викладеного вбачається, що відповідач на дату звернення із заявою до центру зайнятості не повідомила про наявність у неї статусу інваліда. Відповідач отримала статус безробітного та право на виплату матеріального забезпечення на підставі недостовірних даних.
Згідно ч.2 ст.36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
13.01.2012 року Луганським міським центром зайнятості було прийнято наказ № 10 про порушення безробітною ОСОБА_1 законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення нею зайво отриманих коштів в сумі 3063,10 грн. (аркуш справи 17).
Лисичанським міським центром зайнятості на адресу відповідача було направлено повідомлення від 13.01.2012 року № 8/08-178 про повернення коштів в сумі 3063,10 грн. протягом 15 робочих днів з дати отримання цього повідомлення (аркуш справи 15).
Відповідачем повідомлення отримано 20.01.2012 року. У встановлений строк кошти відповідачем не повернуті, рішення оскаржене не було.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Прокурора міста Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості та стягнути з ОСОБА_1 суму отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 3063,10 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Прокурора міста Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми отриманої допомоги по безробіттю, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) на користь Лисичанського міського центру зайнятості (93118, Луганська область, м. Лисичанськ, пр.. Леніна,177, код ЄДРПОУ 13391634, рр 37174974900051 в ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДКСУ м. Лисичанська, код 37800278) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3063,10 грн. (три тисячі шістдесят три гривні десять копійок).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяА.А. Лагутін