Категорія №10.1
Іменем України
04 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3125/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Захарової О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Білоконя Д.І.,
представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012 № 12/4-2),
відповідач - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 159,86 грн.,
17 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 159,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_2 19.01.2012 був зареєстрований в Свердловському міськрайцентрі зайнятості як такий, що шукає роботу. У статусі безробітного перебував з 26.01.2012 по 26.02.2012. У заяві від 19.01.2012 та заяві від 26.01.2012 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_2 зазначив, що суб'єктом підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається і пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не є членом особистого селянського господарства.
Протягом періоду перебування у статусі безробітного ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 26.01.2012 по 26.02.2012 у сумі 159,86 грн. Отримуючи допомогу по безробіттю, позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
Тобто, відповідачем порушено вимоги пунктів 2 та 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов'язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.
Стосовно ОСОБА_2 прийнято рішення про повернення коштів у сумі виплачених відповідачу коштів 159,68 грн. за період з 26.01.2012 по 26.02.2012 (наказ по міськрайцентру зайнятості від 29.02.2012 №НТ 120229). Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 159,68 грн. - розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Ф.119.
З урахуванням вимог ст.128 КАС України суд вважав можливим розглядати справу без участі відповідача.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), був зареєстрований в Свердловському міськрайцентрі зайнятості Луганської області з 19 січня 2012 року як такий, що шукає роботу. У статусі безробітного останній перебував на обліку в Свердловському міськрайцентрі зайнятості Луганської області з 26 січня 2012 року по 26 лютого 2012 року, знятий з обліку 26 лютого 2012 року. У період з 26 січня 2012 року по 26 лютого 2012 року, відповідачеві була нарахована допомога по безробіттю в сумі 899,34 грн., з яких виплачено 159,68 грн., про що свідчить персональна картка відповідача НОМЕР_2, акт №61 від 27.02.2012 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розрахунком повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю ОСОБА_2 (арк. справи 6, 11, 16).
Листом від 28 лютого 2012 року № 12/4-602 Свердловський міськрайцентр зайнятості Луганської області повідомив ОСОБА_2, що на підставі отриманих даних від державного реєстратора в період перебування в службі зайнятості у статусі безробітного, тобто з 26.01.2012 по 26.02.2012, відповідач був зареєстрований як приватний підприємець, внаслідок чого кошти, які виплачені йому як допомога по безробіттю, підлягають поверненню протягом 15 робочих днів з дати отримання цього повідомлення через установи банку, оскільки останній не повідомив факт своєї реєстрації, що призвело до змін у виплаті матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (арк.справи 13) .
Разом із зазначеним листом позивач скерував на адресу відповідача копію наказу НТ 120229 про повернення коштів у сумі 159,68 грн. Лист від 28 лютого 2012 року № 12/4-602 та наказ НТ 120229 про повернення коштів направлений ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням (арк. справи 13-15).
Статтею 3 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Частиною 1 статтею 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» серед іншого передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.02.2012 №491 (арк. справи 10) ОСОБА_2 28.12.2002 за № 2 391 000 0000 005380 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, 30.07.2007 до Єдиного державного реєстру внесено запис № 2 391 009 0001 005380 про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця, що не пов'язано з її банкрутством, тобто на день звернення ОСОБА_2 з заявою від 19 січня 2012 року до Свердловського міськрайцентру зайнятості Луганської області про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю останній належав до категорії зайнятого населення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не повідомив позивача, що він з 28.12.2002 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, внаслідок чого він 26 січня 2012 року незаконно отримав статус безробітного та в період з 26 січня 2012 року по 26 лютого 2012 року незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 159,86 грн. Вказані обставини підтверджуються наказом Свердловського міськрайцентру зайнятості Луганської області від 29.02.2012 №НТ 120229 про порушення безробітним ОСОБА_2 законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та повернення ним зайво отриманих коштів (арк. справи 12, 15).
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі - Порядок № 60/62).
Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).
Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідач наказ Свердловського міськрайцентру зайнятості від 29 лютого 2012 року №НТ 120229 про повернення кошків не оскаржував, протягом 15 календарних днів з дня отримання листа позивача від 28 лютого 2012 року № 12/4-602 незаконно виплачені у період з 26 січня 2012 року по 26 лютого 2012 року кошти у розмірі 159,68 грн. не повернув.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 04 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 08 травня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості Луганської області (ідентифікаційний код 13392705, місцезнаходження: Луганська область, м.Свердловськ, вул. Жилова, буд.5) виплачену у період з 26 січня 2012 року по 26 лютого 2012 року допомогу по безробіттю в сумі 159,86 грн. (сто п'ятдесят дев'ять гривень вісімдесят шість копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 травня 2012 року.
СуддяО.В. Захарова