КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
09 лютого 2012 року Справа №1170/2а-4487/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Кіровоградській області про визнання нечинним (незаконним) та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Кіровоградській області (надалі - РУ ДСАТ ДПА в області) про визнання нечинним (незаконним) та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №1107161507-32 від 21.07.11 у розмірі 3 400 грн.
Позов мотивовано тим, що спірне рішення прийнято відповідачем за наслідками фактичної перевірки, оформленої актом №100/32-162/НОМЕР_1 від 12.07.11, згідно з яким встановлено порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме нерозміщення у закладі громадського харчування наочної інформації про заборону куріння. Стверджуючи, що перевірка проведена всупереч Закону України №3609-VI від 07.07.11 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", яким введено мораторій на проведення фактичних перевірок суб'єктів малого підприємництва органами державної податкової служби, посилаючись на порушення, допущені при проведенні перевірки, а також заперечуючи факт вчинення виявлених порушень, позивач просить визнати нечинним (незаконним) та скасувати рішення від 21.07.11 №1107161507-32 про застосування до нього фінансових санкцій.
У судовому засіданні позивач та його представник вимоги адміністративного позову підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Доводячи правомірність та обґрунтованість оскаржуваного позивачем рішення, просила суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.09.00 (а.с. 47), на підставі рішення Олександрівської селищної ради №430 від 26.12.06 здійснює торгівлю продуктами харчування та алкогольними напоями у власному приміщенні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого по АДРЕСА_1. (а.с. 48) На підставі ліцензії АГ НОМЕР_2 від 20.12.10 з терміном дії з 23.12.10 по 23.12.11, виданої РУ ДСАТ ДПА України в області, ФОП ОСОБА_1 здійснював у вказаному кафе роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Посадовими особами РУ ДСАТ ДПА України в області 12 липня 2011 року проведено фактичну перевірку кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", належного позивачеві, з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт №100/32-162/НОМЕР_1 від 12.07.11 (а.с. 32-33).
Як вбачається зі змісту вказаного акту, у ході перевірки виявлено факт незабезпечення розміщення в залі кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" наочної інформації про заборону куріння, яка має складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!", чим порушено вимоги ч.4 ст.15-2 Закону України "Про держане регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Вказаний акт без зауважень підписано ОСОБА_1, йому вручено його примірник.
На підставі висновків акту перевірки №100/32-162/НОМЕР_1 від 12.07.11 відповідачем згідно з абз. 10 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" винесено рішення №1107161507-32 від 21.07.11, яким до відповідача за порушення ч.4 ст.15-2 вказаного Закону застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 3 400 грн. (а.с. 35).
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність спірного рішення, суд виходить з того, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про держане регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Указом Президента Президент України від 11.07.01 №510/2001 "Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.01 №940 "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері покладено на Державну податкову адміністрацію України, у складі якої утворено Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, органам державної податкової служби надано право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
За визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль -це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 61 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється зокрема шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 75.1.3 статті 75 ПК України (у редакції, діючій на момент проведення перевірки позивача) встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07.07.11 підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту: "До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не проводиться фактична перевірка фізичної особи - підприємця, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, та юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку". Зважаючи на те, що вказаний Закон набрав чинності 06.08.11, тому його норми не поширюються на правовідносини, які виникли у зв'язку з фактичною перевіркою позивача, проведеною 12.07.11, а посилання на порушення відповідачем вимог вказаного Закону судом до уваги не приймаються.
Перевіряючи доводи позивача про порушення процедури проведення перевірки, суд дійшов до таких висновків.
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Відповідно до положень пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки. Пунктами 80.5, 80.7 вказаної статті передбачено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача), посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.
Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
У судовому засіданні встановлено, що фактична перевірка позивача здійснена на підставі наказу начальника РУ ДСАТ ДПА України в області №197-д від 12.07.11 (а.с. 30), а також направлення №99 від 12.07.11, в якому вказані дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади та прізвища посадових осіб, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку містить підпис керівника РУ ДСАТ ДПА України в області, який скріплений його печаткою (а.с. 31). Вказані документи були надані позивачеві під час перевірки 12.07.11 під розписку (а.с. 31 зв.).
Доводи позивача про відсутність на момент перевірки наказу про її проведення, обґрунтовані розбіжностями у номерах наказу, зазначених в акті перевірки та направленні, спростовуються зібраними у ході судового розгляду справи доказами, а саме: наказом №197-д від 12.07.11 "Про проведення фактичної перевірки ПП ОСОБА_1.", розпискою ОСОБА_1 №99 від 12.07.11 про отримання копії наказу від 12.07.11 №197-д, які оглянуті у судовому засіданні, а копії долучено до матеріалів справи (а.с. 30, 31зв.), а також записами в журналі реєстрації наказів з основної діяльності РУ ДСАТ ДПА в області та журналі обліку видачі направлень на фактичні, позапланові та планові перевірки посадовими особами РУ ДСАТ ДПА в області за 2011 рік (які оглянуті у судовому засіданні, а витяги долучені до справи) про видання наказу №197-д від 12.07.11 "Про проведення фактичної перевірки ПП ОСОБА_1." (а.с. 58, 59).
Помилкове посилання в акті перевірки №100/32-162/НОМЕР_1 від 12.07.11 на наказ №179-д від 12.07.11 замість дійсного №197-д представник відповідача пояснила допущеною опискою під час його заповнення.
Стверджуючи про відсутність у відповідача повноважень на проведення фактичної перевірки, позивач тим не менше не скористався правом недопущення працівників контролюючого органу до її проведення, а навпаки допустив до її проведення, надав відповідні документи з питань, що перевірялися, а також письмові пояснення щодо виявлених порушень та погодився із висновками, викладеними в акті перевірки.
У зв'язку з цим суд зазначає, що недотримання податковим органом під час здійснення перевірки порядку її проведення тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб'єкта владних повноважень відповідних заходів відповідальності (адміністративної, кримінальної, дисциплінарної тощо). Однак, вказані обставини не звільняють платника податків від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, виявлені під час проведення перевірки.
Так само, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не можуть бути безспірною підставою для оскарження винесених на підставі цього акту рішень.
Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність рішень про застосування фінансових санкцій, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень вимог податкового та іншого законодавства з боку суб'єкта господарювання.
Що стосується фактичних порушень позивача, відображених в акті перевірки, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 15-2 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до частини 3 статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Згідно з частиною 4 статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".
Частинами 6 та 7 статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що у закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять. Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
Аналогічні вимоги містить стаття 13 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", який визначає основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання.
Отже, враховуючи наведені норми, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що куріння тютюнових виробів у закладах громадського харчування дозволяється лише в спеціально відведених для цього місцях, за відсутності таких місць у закладі має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".
Між тим, актом перевірки №100/32-162/НОМЕР_1 від 12.07.11 встановлено, що у приміщенні кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" на момент перевірки така наочна інформація була відсутня.
У письмових поясненнях, наданих під час перевірки, позивач підтвердив цю обставину, вказавши, що раніше він розміщував інформацію про заборону куріння перед входом у приміщення кафе. Однак, вказану інформацію постійно пошкоджували відвідувачі закладу. Востаннє така інформація розміщувалася ним навесні 2011 року, але вона також була зірвана. Після цього наочну інформацію про заборону куріння не розміщував, оскільки всі клієнти закладу знають про те, що курити у кафе заборонено. (а.с. 34)
Доводи позову про надання цих пояснень під моральним тиском з боку працівників відповідача, які проводили перевірку, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли.
Надані позивачем фотокартки (а.с. 54-55) не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки не спростовують факту нерозміщення наочної інформації про заборону куріння у належному позивачеві закладі громадського харчування на момент перевірки.
За таких обставин суд визнає правомірним висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та доведеним факт нерозміщення наочної інформації про заборону куріння, передбаченої частиною 4 статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачена частиною 2 статті 17 цього Закону.
Так, відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 17 цього Закону у разі не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.
Частиною 4 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджено постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03 (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
Рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи). (п.6 Порядку).
Рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. (п. 8 Порядку).
Наведене свідчить, що при проведенні перевірки та застосуванні фінансових санкцій відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, що регулює спірні правовідносини. Порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача при цьому не встановлено. Тому у задоволенні його позову про скасування рішення від 21.07.11 №1107161507-32 про застосування фінансових санкцій слід відмовити.
Згідно з ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Такі судові витрати у справі відповідачем не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 14.02.12.