Постанова від 11.10.2011 по справі 2а-2484/10/1170

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року Справа № 2а-2484/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Леодр-Плюс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області про встановлення відсутності повноважень, визнання дій протиправними, скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Леодр-Плюс" (надалі - ПП "Леодр-Плюс") звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Кіровограді, в якому просить встановити відсутність повноважень суб'єкта владних повноважень - державної податкової адміністрації у Кіровоградській області - щодо проведення планової виїзної документальної перевірки ПП "Леодр-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09 та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - державної податкової адміністрації у Кіровоградській області - щодо проведення планової виїзної перевірки ПП "Леодр-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09 та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162300/0 від 13.02.10, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 139 485 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 887 122 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000172300/0 від 13.02.10, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 047 411 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 523 706 грн.

Позов мотивовано тим, що вказані повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведеної ДПА в області планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, оформленої актом №7/2310/33254271 від 04.02.10. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне включення витрат підприємства до складу валових витрат та віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача з ПП "Альтус", ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" та ПП "Пларб", з огляду на те, що установчі документи ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" згідно з поясненнями їхніх керівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фіктивними правочинами, а працівники ПП "Пларб" фактично не виконували для позивача монтажно-будівельні роботи, що призвело до заниження ПП "Леодр-Плюс" податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 1 139 485 грн., заниження податку на додану вартість на суму 1 047 411 грн. Стверджуючи, що ці висновки є безпідставними, натомість господарські операції, які поставлені відповідачем під сумнів, підтверджені належними документами та не визнані у судовому порядку недійсними, позивач, з урахуванням поданих уточнень, просить суд визнати недійсними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення №0000162300/0 від 13.02.10, №0000172300/0 від 13.02.10. Крім того, зазначаючи, що посадові особи ДПА у Кіровоградській області не мали законодавчо визначеного права проводити вказану перевірку, позивач просить суд встановити відсутність повноважень ДПА у Кіровоградській області щодо проведення цієї перевірки, визнати протиправними її дії щодо проведення перевірки.

Ухвалою суду від 15.09.10 замінено відповідача у справі - державну податкову інспекцію у м. Кіровограді - її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Ухвалою суду від 15.09.10 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну податкову адміністрацію у Кіровоградській області.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представники відповідачів у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність висновків перевірки податкового органу та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Доводячи суду відсутність фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Альтус", ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" та ПП "Пларб" та штучне створення позивачем документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та валових витрат, посилалися, зокрема, на матеріали кримінальної справи №90-0020, порушеної щодо директора ПП "Леодр-Плюс" Ткаченка І.О. за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. З цих підстав просили суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Приватне підприємство "Леодр-Плюс" з 23.11.04 зареєстроване як юридична особа реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (а.с. 108, т.1), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ.

Посадовими особами ДПА в Кіровоградській області у період з 12.01.10 по 04.02.10 проведено планову виїзну перевірку ПП "Леодр-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, та іншого законодавства за період з 01.10.06 по 30.09.09, результати якої оформлено актом №7/2310/33254271 від 04.02.10 (а.с. 13-59, т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 1 139 458 грн., в тому числі за:

- І квартал 2007 року -в сумі 11 078 грн.,

- ІІ квартал 2007 року -в сумі 48 447 грн.,

- ІІІ квартал 2007 року -в сумі 167 848 грн.,

- ІV квартал 2007 року -в сумі 407 486 грн.,

- І квартал 2008 року -в сумі 67 655 грн.,

- ІІ квартал 2008 року -в сумі 50 095 грн.,

- ІІІ квартал 2008 року -в сумі 240 923 грн.,

- ІV квартал 2008 року -в сумі 139 548 грн.,

- І квартал 2009 року -в сумі 6 505 грн.

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на 1 047 411 грн., у тому числі за :

- березень 2007 року -в сумі 7905 грн.,

- квітень 2007 року - в сумі 13 085 грн.,

- травень 2007 року - в сумі 6 787 грн.,

- червень 2007 року - в сумі 44 621 грн.,

- липень 2007 року -в сумі 40 340 грн.,

- серпень 2007 року - в сумі 27 689 грн.,

- вересень 2007 року -в сумі 48 779 грн.,

- жовтень 2007 року - в сумі 122 214 грн.,

- листопад 2007 року -в сумі 157 197 грн.,

- грудень 2007 року - в сумі 146 448 грн.,

- січень 2008 року -в сумі 7 483 грн.,

- лютий 2008 року -в сумі 20 221 грн.,

- березень 2008 року -в сумі 36 552 грн.,

- квітень 2008 року - в сумі 17 001 грн.,

- травень 2008 року - в сумі 25 667 грн.,

- червень2008 року -в сумі 15 105 грн.,

- липень 2008 року -в сумі 95 437 грн.,

- серпень 2008 року - в сумі 78 097 грн.,

- вересень 2008 року -в сумі 81 340 грн.,

- жовтень 2008 року - в сумі 14 469 грн.,

- грудень 2008 року - в сумі 32 203 грн.,

- січень 2009 року -в сумі 461 грн.,

- лютий 2009 року -в сумі 8 310 грн.

На підставі цього акту ДПІ у м. Кіровограді винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- №0000162300/0 від 13.02.10, яким позивачеві за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на підставі пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 139 485 грн. основного платежу та 887 122 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього - 2 026 607 грн. (а.с. 61, т.1).

- №0000172300/0 від 13.02.10, яким позивачеві за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 047 411 грн. основного платежу та 523 706 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього -1 571 117 грн. (а.с. 62, т.1).

Рішенням ДПІ в м. Кіровограді від 21.04.10 №8173/10/25-018 про результати розгляду первинної скарги позивача вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін. (а.с. 184-187, т.6).

Перевіряючи доводи позивача про відсутність у відповідача 2 - ДПА в Кіровоградській області - повноважень щодо проведення планової виїзної перевірки позивача та неправомірність дій при проведенні цієї перевірки, суд дійшов до таких висновків.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок, повноваження органів державної податкової служби на час виникнення спірних правовідносин визначалися Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (тут і надалі - в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Наказом ДПА України від 23.10.07 №601, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.11.07 за №1261/14528, затверджено Положення про державну податкову адміністрацію в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Севастополі, відповідно до якого Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Севастополі (далі - регіональна ДПА) є органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, який підпорядковується Державній податковій адміністрації України і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пункт 1.1 Положення).

Пунктом 1.4 вказаного Положення передбачено, що регіональна ДПА здійснює свої повноваження безпосередньо та через підпорядковані їй державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані державні податкові інспекції, інші спеціалізовані державні податкові інспекції.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Положення регіональна ДПА відповідно до покладених на неї завдань виконує безпосередньо, а також організовує роботу підпорядкованих ДПІ, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, інших платежів, контролю за валютними операціями, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарювання та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

У разі, коли регіональна ДПА безпосередньо здійснює контроль за платниками податків, вона виконує щодо цих платників ті самі функції, що й державна податкова інспекція в районі, місті без районного поділу, районі у місті, міжрайонна та об'єднана державна податкова інспекція. (п. 2.3 Положення).

Наведене свідчить, що Державна податкова адміністрація у Кіровоградській області, як орган державної податкової служби, виконуючи передбачену пунктом 1 статті 8, пунктом 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" функцію щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), вправі на підставі пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проводити планові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) платників податків.

Як передбачено частинами 1-4, 9, 11 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок: посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Судом встановлено, що перевірка позивача здійснена на підставі плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПА у Кіровоградській області на І квартал 2010 року (а.с. 235, т.6). Позивачеві рекомендованим листом направлено повідомлення №74/10/23-119 від 29.12.09 про проведення перевірки у період з 12.01.10 по 25.01.10 (а.с. 236-237, т.6). До початку перевірки керівнику позивача під розписку надано направлення на перевірку №6 від 12.01.10, оформлення якого відповідає вимогам пункту 1 частини 1 статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". (а.с. 178, т.1). Наказом голови ДПА в Кіровоградській області №20 від 25.01.10 продовжено термін проведення планової виїзної перевірки ПП "Леодр-Плюс" на 5 робочих днів - з 26.01.10 по 01.02.10. (а.с. 177, т.1). Копію вказаного наказу та направлення №11 від 26.01.10 вручено керівнику позивача під розписку. (а.с. 177, 179, т.1).

Стверджуючи про відсутність у відповідача -2 повноважень на проведення планової виїзної перевірки, позивач тим не менше не скористався правом недопущення працівників податкового органу до її проведення, а навпаки допустив до її проведення та надавав документи з питань, що перевірялися.

У зв'язку з цим суд зазначає, що недотримання податковим органом під час здійснення перевірки вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні", перевищення податковим органом своєї компетенції тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб'єкта владних повноважень відповідних заходів відповідальності (адміністративної, кримінальної, дисциплінарної тощо). Однак, вказані обставини не звільняють платника податків від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, виявлені під час проведення перевірки.

Так само, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, не можуть бути безспірною підставою для оскарження винесених на підставі цього акту податкових повідомлень -рішень.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

За таких обставин, суд відхиляє позовні вимоги позивача про встановлення відсутності повноважень ДПА у Кіровоградській області щодо проведення перевірки та визнання протиправними її дій щодо проведення перевірки.

Що стосується фактичних порушень позивача, відображених в акті перевірки, суд дійшов до таких висновків.

Так, за результати перевірки податковими ревізорами-інспекторами встановлено порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 4 557 943 грн., внаслідок неправомірного віднесенням до складу валових витрат:

- у І, ІІ, ІІІ, ІУ кварталах 2007 року, І, ІІ кварталах 2008 року вартості робіт, придбаних у ПП "Пларб" у сумі 3 010 037 грн.;

- у ІІІ, ІУ кварталах 2008 року вартості товарів, придбаних у ПП "Альтус" у сумі 1 186 380 грн.;

- у ІІІ, ІУ кварталах 2008 року, І кварталі 2009 року вартості товарів, придбаних у ПП "Кіровоградський комплекс "Агро-Торг" у сумі 361 526 грн.

Вказані порушення стали підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням №0000162300/0 від 13.02.10. Відповідно до наданого відповідачем розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених цим податковим повідомленням-рішенням, складовими основного платежу з податку на прибуток у сумі 1 139 485 грн. є податкове зобов'язання, визначене по взаємовідносинах з ПП "Пларб" у розмірі 752 509 грн., з ПП "Альтус" - у розмірі 296 594 грн., з ПП "Кіровоградський комплекс Агро-Торг" - у розмірі 90 380 грн. (а.с. 78, т.5).

Крім того, встановлене податковими ревізорами-інспекторами порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" призвело до завищення позивачем податкового кредиту на суму 1 047 411 грн., сформованого:

- у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2007 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2008 року, за рахунок сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням робіт у ПП "Пларб", у розмірі 737 094 грн.;

- у липні, серпні, вересні, жовтні 2008 року за рахунок сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів у ПП "Альтус", у розмірі 226 093 грн.;

- у вересні, грудні 2008 року, січні, лютому 2009 року за рахунок сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів у ПП "Кіровоградський комплекс Агро-Торг", у розмірі 84 224 грн.

Вказані порушення стали підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000172300/0 від 13.02.10. Відповідно до наданого відповідачем розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених цим податковим повідомленням-рішенням, складовими основного платежу з податку на додану вартість у сумі 1 047 411 грн. є податкове зобов'язання, визначене по взаємовідносинах з ПП "Пларб" у розмірі 737 094 грн., з ПП "Альтус" - у розмірі 226 093 грн., з ПП "Кіровоградський комплекс Агро-Торг" - у розмірі 84 224 грн. (а.с. 78, т.5).

Перевіряючи правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, суд встановив такі обставини.

Як вбачається з висновків акту перевірки, виявлені податковим органом порушення позивачем податкового законодавства, які стали підставою для донарахування позивачеві податкових зобов'язань, кваліфіковані посадовими особами податкового органу за п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, для включення будь-яких витрат до складу валових витрат необхідні належні документи, які, зокрема, підтверджують факт отримання товарів (послуг) від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і надалі - в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачав, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом України "Про податок на додану вартість".

Отже, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, а податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (далі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пурками 2.4, 2.5 Положення №88 (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Пунктом 2.16 Положення №88 (у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У ході судового розгляду справи представники відповідачів, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Пларб", ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг".

Заперечуючи ці доводи, представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку позивача підтверджуються належними первинними документами - договорами, податковими та видатковими накладними, актами прийняття виконаних робіт, які однак вилучені у позивача та приєднані до матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно директора ПП "Леодр-Плюс" Ткаченка І.О. за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Судом встановлено, що ПМ ДПА в Кіровоградській області 16.04.10 порушено кримінальну справу №90-0020 відносно директора ПП "Леодр-Плюс" Ткаченка І.О. за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. (а.с. 168 -169, т.1). Кримінальна справа №90-0020 по обвинуваченню директора ПП "Леодр-Плюс" Ткаченка І.О. у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.358, ч.1 ст.366, ч.3 ст.212 КК України, 11.04.11 спрямована до суду разом з обвинувальним висновком, рішення у ній судом наразі не прийнято. (а.с. 211, т.5).

Як передбачено абзацом 2 підпункту 5.2.6 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів податковим органом, суд встановив такі обставини.

Як встановлено судом, виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із договорів субпідряду, укладених позивачем з ПП "Пларб". Висновки акту перевірки щодо безпідставності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з ПП "Пларб" обґрунтовані порушеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У судовому засідання з'ясовано, що позивач упродовж 2007-2008 років уклав договори підряду зокрема з такими замовниками: ВАТ "Гідросила", Головне управління житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації, Головне управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, Добровеличківська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів, ПВФ "Ацинус" та іншими, предметом яких було виконання робіт з капітального та поточного ремонту будівель, споруд та інженерних систем, їх реконструкція та будівництво, з залученням зокрема, бюджетних коштів та коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Судом встановлено, що ПП "Леодр-Плюс" здійснює будівельну діяльність на підставі ліцензії, виданої 15.03.05 Державним комітетом України з будівництва та архітектури (а.с. 187-189, т.5) На підприємстві наявні трудові та технічні ресурси, необхідні для виконання робіт з капітального та поточного ремонту будівель та споруд, їх реконструкції та будівництва. Отже, позивач мав можливість виконувати визначені договорами підряду роботи.

Згідно з поясненнями представника позивача, у зв'язку з недостатністю працівників ПП "Леодр-Плюс" для виконання усіх робіт на об'єктах власними силами, ним було залучено субпідрядну організацію - ПП "Пларб".

У зв'язку з цим ПП "Леодр-Плюс" з ПП "Пларб" укладено типові договори субпідряду 8, 8/2, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 33/1, 33/3, 39, 35/1, 33/2, 11/1, 27/1, 27/3, 11/2, 28/2, 27/3, 27/4, 25, 38, 33/5, 33, 37, 36, 27/2, 33/4, 27/2, 9, 10, 11, 25, 27/6, 27/5, 27/7 та інші, за умовами яких ПП "Леодр-Плюс" (підрядник) доручає, а ПП "Пларб" (субпідрядник) приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт на визначених об'єктах.

На виконання умов вказаних договорів сторонами складено акти приймання виконаних субпідрядних робіт за березень 2007 року на суму 12053 грн., за березень2007 року на суму 9304 грн., за березень 2007 року на суму 18011 грн., за березень 2007 року на суму 4942 грн., за квітень 2007 року на суму 16175 грн., за квітень 2007 року на суму 7715 грн., за травень 2007 року на суму 4901 грн., за травень 2007 року на суму 5501 грн., за травень 2007 року на суму 13395 грн., за травень 2007 року на суму 945 грн., за травень 2007 року на суму 4531 грн., за червень 2007 року на суму 32677 грн., за червень 2007 року на суму 7876 грн., за червень 2007 року на суму 3369 грн., за червень 2007 року на суму 4127 грн., за червень 2007 року на суму 39440 грн., за червень 2007 року на суму 561 грн., за червень 2007 року на суму 37057 грн., за червень 2007 року на суму 3015 грн., за червень 2007 року на суму 3146 грн., за червень 2007 року на суму 3110 грн., за червень 2007 року на суму 3006 грн., за червень 2007 року на суму 2953 грн., за липень 2007 року на суму 1090 грн., за липень 2007 року на суму 11717 грн., за липень 2007 року на суму 15847 грн., за липень 2007 року на суму 15067 грн., за липень 2007 року на суму 81387 грн., за липень 2007 року на суму 46697 грн., за липень 2007 року на суму 12101 грн., за серпень 2007 року на суму 1098 грн., за серпень 2007 року на суму 2087 грн., за серпень 2007 року на суму 5222 грн., за серпень 2007 року на суму 39330 грн., за серпень 2007 року на суму 63051 грн., за серпень 2007 року на суму 45262 грн., за вересень 2007 року на суму 4157 грн., за вересень 2007 року на суму 12617 грн., за вересень 2007 року на суму 23502 грн., за вересень 2007 року на суму 21987 грн., за вересень 2007 року на суму 10803 грн., за вересень 2007 року на суму 5674 грн., за вересень 2007 року на суму 125052 грн., за вересень 2007 року на суму 127642 грн., за жовтень 2007 року на суму 2863 грн., за жовтень 2007 року на суму 4924 грн., за жовтень 2007 року на суму 12554 грн., за жовтень 2007 року на суму 1331 грн., за жовтень 2007 року на суму 81768 грн., за жовтень 2007 року на суму 85825 грн., за жовтень 2007 року на суму 22166 грн., за жовтень 2007 року на суму 77669 грн., за листопад 2007 року на суму 1739 грн., за листопад 2007 року на суму 3788 грн., за листопад 2007 року на суму 3384 грн., за листопад 2007 року на суму 3695 грн., за листопад 2007 року на суму 26165 грн., за листопад 2007 року на суму 17876 грн., за листопад 2007 року на суму 3682 грн., за листопад 2007 року на суму 3413 грн., за листопад 2007 року на суму 7036 грн., за листопад 2007 року на суму 10779 грн., за листопад 2007 року на суму 2871 грн., за листопад 2007 року на суму 9336 грн., за листопад 2007 року на суму 106004 грн., за грудень 2007 року на суму 12284 грн., за грудень 2007 року на суму 50755 грн., за грудень 2007 року на суму 47073 грн., за грудень 2007 року на суму 14238 грн., за грудень 2007 року на суму 62723 грн., за грудень 2007 року на суму 101107 грн., за грудень 2007 року на суму 8920 грн., за грудень 2007 року на суму 9700 грн., за грудень 2007 року на суму 17848 грн., за грудень 2007 року на суму 161666 грн., за грудень 2007 року на суму 13749,33 грн., за грудень 2007 року на суму 89078 грн., за грудень 2007 року на суму 56583 грн., за грудень 2007 року на суму 109125 грн., за грудень 2007 року на суму 308593 грн., за грудень 2007 року на суму 15960 грн., за грудень 2007 року на суму 61675 грн., за січень 2008 року на суму 4946 грн., за січень 2008 року на суму 4211 грн., за січень 2008 року на суму 5148 грн., за січень 2008 року на суму 2489 грн., за січень 2008 року на суму 4973 грн., за січень 2008 року на суму 2711 грн., за січень 2008 року на суму 7903 грн., від 21.01.08 на суму 5035,94 грн., за лютий 2008 року на суму 4405,00 грн., за лютий 2008 року на суму 36512 грн., за лютий 2008 року на суму 7682 грн., за березень 2008 року на суму 7979 грн., за березень 2008 року на суму 86242 грн., за березень 2008 року на суму 265,69 грн., за березень 2008 року на суму 1005,29 грн., за березень 2008 року на суму 5368,87 грн., за березень 2008 року на суму 8681,04 грн., за березень 2008 року на суму 676,84 грн., за березень 2008 року на суму 1971,66 грн., за березень 2008 року на суму 3571,73 грн., за березень 2008 року на суму 4082 грн., за березень 2008 року на суму 62852 грн., за березень 2008 року на суму 1908,08 грн., за квітень 2008 року на суму 8590 грн., за квітень 2008 року на суму 5869 грн., за квітень 2008 року на суму 4043 грн., за квітень 2008 року на суму 7747 грн., за квітень 2008 року на суму 2028 грн., за квітень 2008 року на суму 3373 грн., за квітень 2008 року на суму 3127 грн., за травень 2008 року на суму 75523,93 грн., за травень 2008 року на суму 23613 грн., за травень 2008 року на суму 11310 грн., за травень 2008 року на суму 5657 грн., за травень 2008 року на суму 4330 грн., за травень 2008 року на суму 45169 грн., а всього на суму 3 010 037, 40 грн., без ПДВ. С

Сума 3 010 037, 40 грн. віднесена позивачем до складу валових витрат І, ІІ, ІІІ, ІУ кварталах 2007 року, І, ІІ кварталах 2008 року.

Крім того, ПП "Пларб" на адресу позивача виписані податкові накладні №3 від 31.03.07, №4 від 31.03.07; №5 від 31.03.07; №6 від 31.03.07; №7 від 27.04.07; №8 від 27.04.07; №10 від 27.04.07; №12 від 31.05.07; №13 від 31.05.07; №14 від 31.05.07; №15 від 31.05.07; №16 від 31.05.07; №17 від 31.05.07; №20 від 31.06.07; №21 від 29.06.07; №22 від 29.06.07; №23 від 29.06.07; №24 від 29.06.07; №25 від 29.06.07; №26 від 29.06.07; №27 від 29.06.07; №28 від 29.06.07; №29 від 29.06.07; №30 від 9.06.07; №31 від 29.06.07; №45 від 29.07.07; №34 від 29.06.07; №33 від 29.06.07; №47 від 29.07.07; №48 від 29.07.07; №49 від 29.07.07; №50 від 29.07.07; №51 від 29.07.07; №52 від 29.07.07; №53 від 29.07.07; №60 від 29.08.07; №61 від 29.08.07; №62 від 29.08.07; №63 від 29.08.07; №64 від 31.08.07; №65 від 31.08.07;№66 від 31.08.07;№67 від 31.08.07; №82 від 28.09.07; №83 від 28.09.07; №84 від 8.09.07; №86 від 28.09.07; №88 від 28.09.07; №89 від 28.09.07; №90 від 28.09.07; №91 від 28.09.07; №92 від 28.09.07; №93 від 28.09.07; №94 від 28.09.07; №125 від 31.10.07; №124 від 31.10.07; №87 від 1.10.07; №126 від 31.10.07; №127 від 31.10.07; №128 від 31.10.07; №129 від 31.10.07; №130 від 31.10.07; №131 від 31.10.07; №132 від 31.10.07; №133 від 31.10.07; №134 від 31.10.07; №135 від 31.10.07; №136 від 31.10.07; №137 від 31.10.07; №138 від 31.10.07; №154 від 30.11.07; №155 від 30.11.07; №156 від 30.11.07; №157 від 30.11.07; №158 від 30.11.07; №158/11 від 30.11.07; №159 від 30.11.07; №160 від 30.11.07; №161 від 30.11.07; №162 від 30.11.07; №163 від 30.11.07; №164 від 30.11.07; №165 від 30.11.07; №166 від 30.11.07; №167 від 30.11.07; №168 від 30.11.07; №190 від 30.12.07; №189 від 30.12.07; №191 від 30.12.07; №192 від 30.12.07; №193 від 30.12.07; №194 від 30.12.07; №195 від 30.12.07; №196 від 30.12.07; №197 від 30.12.07; №198 від 30.12.07; №199 від 30.12.07; №200 від 30.12.07; №201 від 30.12.07; №202 від 30.12.07; №203 від 30.12.07; №204 від 30.12.07; №205 від 30.12.07; №206 від 30.12.07; №207 від 30.12.07; №208 від 30.12.07; №27 від 31.01.08; №29 від 31.01.08; №30 від 31.01.08; №31 від 31.01.08; №32 від 31.01.08; №33 від 31.01.08; №34 від 31.01.08; №35 від 31.01.08; №49 від 29.02.08; №50 від 29.02.08; №51 від 29.02.08; №52 від 29.02.08; №53 від 29.02.08; №54 від 29.02.08; №54 від 29.02.08; №62 від 28.03.08; №65 від 28.03.08; №68 від 28.03.08; №69 від 28.03.08; №79 від 28.03.08; №80 від 28.03.08; №81 від 28.03.08; №82 від 28.03.08; №83 від 28.03.08; №85 від 28.03.08; №86 від 28.03.08; №87 від 28.03.08; №88 від 28.03.08; №89 від 28.03.08; №90 від 28.03.08; №91 від 28.03.08; №102 від 11.04.08; №103 від 29.04.08; №104 від 30.04.08; №105 від 30.04.08; №106 від 30.04.08; №107 від 30.04.08; №108 від 30.04.08; №109 від 30.04.08; №110 від 30.04.08; №87 від 30.05.08; №120 від 30.05.08; №121 від 30.05.08; №122 від 30.05.08; №123 від 30.05.08; №124 від 30.05.08; №125 від 30.05.08; №126 від 30.05.08; №127 від 30.05.08; №128 від 30.05.08; №129 від 30.05.08; №130 від 30.05.08; №180 від 27.06.08, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 737 094 грн. у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2007 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2008 року.

У ході перевірки посадовими особами органу податкової служби встановлено, що ПП "Пларб" за юридичною адресою не знаходиться. За весь період його діяльності на підприємстві рахувалося до 5 працівників. Воднораз, за весь період діяльності ПП "Леодр-Плюс" на підприємстві працювало до 34 осіб, 30 з яких мали робітничу (будівельну) спеціальність. Встановивши, що будівельно-монтажні роботи, які нібито виконувалися для позивача працівниками ПП "Пларб", фактично виконувалися власними силами працівниками ПП "Леодр-Плюс", податкові ревізори-інспектори дійшли висновку про безпідставність включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями, які не пов'язані з придбанням послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Судом з матеріалів кримінальної справи №90-0020 витребувано копії договорів субпідряду, актів виконаних робіт та податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовані дані податкового обліку по взаємовідносинах з ПП "Пларб", однак до суду надані не всі витребувані документи. Воднораз, інформація щодо укладених договорів, складених актів та податкових накладних відображена в акті перевірки та їх наявність не заперечується сторонами. Також позивачем не заперечувались обставини щодо віднесення відповідних сум, зазначених в актах та податкових накладних, до валових витрат та до податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Пларб".

Дослідженням долучених до матеріалів адміністративної справи копій типових договорів субпідряду, укладених між ПП "Леодр-Плюс" та ПП "Пларб", встановлено, що за умовами вказаних договорів ПП "Леодр-Плюс" (підрядник) доручає, а ПП "Пларб" (субпідрядник) приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт на визначених об'єктах. (а.с. 1а-2, 21-24, 28-29, 34-35, 40-41, 45-58, 66-67, 72-73, 75-76, 85-88, 211 т.2, а.с. 73-88, 94-95, 99-100, 105-106, 122-123, 131-132, 142- 143, 147-148, 153-154, 161-162, 170-171, 179-180, 188-189, 195-196, 200-201, 205-206 т.3). Будівельно-монтажні роботи, ціни, види та об'єми визначені кошторисом, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно зі статтею 323 Господарського кодексу України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05 №668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі - Загальні умови), які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів. Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

Як передбачено пунктом 4 Загальних умов за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.

Згідно з пунктом 5 Загальних умов передбачено, що однією із істотних умовам договору підряду є, зокрема порядок залучення субпідрядників.

Відповідно до пункту 30 Загальних умов підрядник має право залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників) за згодою замовника.

Порядок залучення до виконання робіт субпідрядників передбачений пунктами 61-65 Загальних умов. Так, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Генеральний підрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником - за невиконання зобов'язань субпідрядниками. Генеральний підрядник координує виконання робіт субпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань. Замовник і субпідрядник не можуть пред'являти один до одного претензії, пов'язані з порушенням умов договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).

Матеріали справи свідчать про те, що за договорами субпідряду, укладеними позивачем з ПП "Пларб", останнє було зобов'язано виконати великий обсяг будівельних, монтажних та ремонтних робіт, у різних населених пунктах області (м. Кіровоград та Кіровоградський район, населені пункти Добровеличківського, Ульяновського, Знам'янського, Долинського, Онуфріївського, Гайворонського, Голованівського, Олександрівського районів Кіровоградської області), що в свою чергу потребувало значної кількості власних трудових ресурсів, основних фондів, обладнання та матеріалів, в достатньому обсязі, необхідному для виконання відповідних робіт по укладених угодах.

Між тим, як установлено судом, у період березня 2007 року - червня 2008 року у ПП "Пларб" були відсутні організаційні, кваліфікаційні та технологічні умови для виконання укладених угод.

Так, згідно з податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого із них податку за формою 1ДФ, які подавалися ПП "Пларб" до Кіровоградської ОДПІ за 1-4 квартали 2007 року та 1 квартал 2008 року, на вказаному підприємстві працювало 5 осіб (а.с. 138 -146, т.5), що явно недостатньо для виконання обсягу робіт, обумовленого договорами та кошторисами, з урахуванням часу, місця знаходження об'єктів та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання таких робіт.

Зі змісту договорів субпідряду вбачається, що згідно з їхніми умовами роботи виконуються з матеріалів субпідрядника (ПП "Пларб") та за рахунок коштів підрядника (ПП "Леодр-Плюс"). Воднораз, окремими з договорів передбачено виконання робіт з матеріалів підрядника. (а.с. 45-58, т.2) Суду не надано доказів фактичного транспортування матеріалів, устаткування, конструкцій та виробів до будівельних майданчиків та об'єктів реконструкції, передбачених договорами.

У судовому засіданні досліджено реєстраційну справу ПП "Пларб", надану на запит суду державним реєстратором Кіровоградської районної державної адміністрації (а.с. 216-222, т.5, 1-80, т.6), з якої вбачається, що приватне підприємство "Пларб" зареєстровано як юридична особа Кіровоградською районною державною адміністрацією 02.12.03. Державним реєстратором Кіровоградської райдержадміністрації 15.11.06 внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме щодо зміни складу засновників, керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори. (а.с. 36-39, 42-45, т.6) У зв'язку з цими змінами з 15.11.06 засновником та керівником ПП "Пларб" зареєстрований громадянин ОСОБА_4. Вказана особа значилася засновником та керівником ПП "Пларб" до 25.05.08, коли державним реєстратором Кіровоградської райдержадміністрації була проведена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо зміни складу засновників, керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори. (а.с. 2-4, 9-12, т.6) З 25.05.08 засновником та керівником ПП "Пларб" значиться ОСОБА_5

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 дав суду показання, що ним, як директором ПП "Пларб", було укладено договори субпідряду з позивачем, за якими виконувалися будівельно-монтажні роботи, які оплачувалися ПП "Леодр-Плюс". Суд критично оцінює такі показання, зважаючи на те, що свідок не зміг пояснити суду, у яких населених пунктах та на яких конкретно об'єктах виконувалися роботи за договорами, укладеними ПП "Пларб" з ПП "Леодр-Плюс", у чому полягали такі роботи, які машини і механізми, матеріали, вироби та конструкції використовувалися під час цих робіт. Крім того, ОСОБА_4 не зміг суду повідомити переліку та прізвища осіб - працівників інженерно-технічних спеціалістів і робітників, які фактично виконували будівельні, монтажні, ремонті та інші роботи, обумовлені відповідними договорами, вели нагляд за фактичним виконанням та безпекою таких робіт, а також осіб, котрі здійснювали контроль від імені ПП "Леодр-Плюс" за ходом виконання цих робіт.

Такі обставини позбавляють суд можливості зібрати додаткові докази щодо перевірки фактичного виконання робіт ПП "Пларб" за замовленням позивача, використання субпідрядником найманих працівників, машин і механізмів, матеріалів, виробів і конструкцій, як це визначено кошторисами і відтворено в актах виконаних робіт.

Зважаючи на те, що у ПП "Пларб" відсутні необхідні трудові ресурси, достатні для виконання робіт, визначених договорами з ПП "Леодр-Плюс", відсутні складські та виробничі приміщення, необхідні для зберігання матеріалів, що використовуються при виконанні субпідрядних робіт (як власних, так і наданих підрядником), суд дійшов висновку, що ПП "Пларб" на час виконання угод з позивачем не мало необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності. У ПП "Пларб" не було можливості реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження об'єктів та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання обумовлених договорами та кошторисами робіт.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що операції, відображені в актах прийняття виконаних робіт та податкових накладних (на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит), фактично ПП "Пларб" не здійснювалися.

Пунктом 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05 №668, передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Згідно з пунктом 101 Загальних умов оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду. Якщо оплату робіт, виконаних субпідрядником, проводить замовник, генеральний підрядник, крім документів про обсяги та вартість виконаних робіт, подає замовнику документ про розподіл загальної суми коштів за виконані роботи між ним та субпідрядником.

У разі виконання робіт із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств питання розрахунків за виконані роботи (надання авансу, проміжні розрахунки, строки платежів тощо) визначаються договором підряду з дотриманням вимог актів законодавства, що регулюють ці питання (п.102 Загальних умов).

Усі договори субпідряду, укладені між ПП "Пларб" та ПП "Леодр-Плюс", містять пункти 7.2., 10.1, які передбачають, що після закінчення робіт субпідрядник зобов'язаний письмово повідомити підрядника про готовність робіт до здачі на протязі 2 днів. Результати робіт оформлюються актом виконаних робіт (ф.2В) на протязі 3 днів з моменту повідомлення підрядника про готовність робіт до прийняття. Акт виконаних робіт підписується представниками сторін.

Доказів отримання від субпідрядника ПП "Пларб" письмових повідомлень про готовність робіт до здачі, як підстави для прийняття робіт шляхом підписання відповідних актів, позивачем суду не надано

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні копій актів приймання виконаних субпідрядних робіт, на підставі яких позивачем здійснювалася оплата робіт, вони складені за типовою формою №КБ-2в, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 №237/5. (а.с. 3-20, 25-27, 30-33, 36-39, 42- 44, 68-71, 77-84, 89- 129 т.2, а.с. 1-72, 89-93, 96-98, 101-104, 107-121, 124-130, 133-141, 144-146, 149-152, 155-160, 163-169, 172-178, 181-187, 190- 194, 197-199, 202-204, 221-234 т.3, а.с. 97-117, 121-142 т. 4).

Вартість виконаних робіт на підставі вказаних актів віднесена позивачем до складу валових витрат у періоді, що перевірявся.

Воднораз, жоден з досліджених актів не містить дати і місця його складання, які б підтверджували момент здійснення (закінчення) господарської операції, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також у вказаних актах відсутні дані про особу, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, зокрема з боку субпідрядника. Тому, враховуючи вимоги, які висуваються щодо оформлення первинних документів, суд вважає, що вказані акти у розумінні частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не можуть вважатися належними первинними документами та бути підставою для формування валових витрат за спірними господарськими операціями.

Згідно з поясненнями щодо заповнення акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми № КБ-2в), викладеними у наказі Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 №237/5, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма №КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику).

Відповідно до висновку №3598, 3628/03 від 28.09.10 по дослідженню реквізитів документів та технічного дослідження документів за матеріалами кримінальної справи №90-0020, у ході якого зокрема досліджувалися акти приймання виконаних субпідрядних робіт, складені між ПП "Пларб" та ПП "Леодр-Плюс", у вказаних документах спочатку був виконаний відтиск печатки, потім друкарський текст, поверх якого нанесений підпис. Вказані акти є тотожними актам приймання виконаних підрядних робіт, складеним між ПП "Леодр-Плюс" та замовниками робіт, вони попарно виготовлені з одного електронного файлу. Крім того, як акти виконаних субпідрядних робіт, складені між ПП "Пларб" та ПП "Леодр-Плюс", так і акти виконаних підрядних робіт, складені між ПП "Леодр-Плюс" та замовниками, виконані (за виключенням окремих) на одному друкарському пристрої. (а.с. 223-233, т.4). Вказані обставини ставляють під сумнів сам факт складання ПП "Пларб" вказаних актів, які стали підставою для віднесення позивачем зазначених у них сум вартості робіт до валових витрат.

Досліджені у судовому засіданні копії податкових накладних, виписаних ПП "Пларб", суми податку на додану вартість за якими віднесені позивачем до складу податкового кредиту, свідчать, що у них вказано прізвище ОСОБА_4, як особи, яка склала податкову накладну. (а.с. 59-65, 153-210 т.2, а.с. 207-210 т.3, а.с. 45-86 т.4).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №3261/02 від 13.09.10, проведеної у кримінальній справі №90-0020, порушеній відносно директора ПП "Леодр-Плюс" Ткаченка І.О., всі підписи від імені директора ПП "Пларб" на досліджених експертом договорах, актах виконаних робіт, податкових накладних виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 (а.с. 62 - 111, т. 7)

Згідно з абзацами 1 та 3 підпункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 18 вказаного Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Визначення податкової накладної як розрахункового документу означає визнання за нею статусу первинного документу, а тому для податкової накладної обов'язкові вимоги, встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинного документу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм можливо дійти висновку, що для визнання податкової накладної належною підставою для віднесення зазначених в ній сум до податкового кредиту недостатньо простої наявності всіх реквізитів, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", так як правильність та достовірність цих реквізитів має засвідчуватися підписом уповноваженої особи платника податків, а складення первинних документів саме уповноваженими посадовими особами підприємства являється волевиявленням на здійснення господарської операції та свідчить про їх відповідальність за здійснення таких операцій.

З огляду на те, що наявні у справі докази ставлять під сумнів факт здійснення господарських операцій позивача з ПП "Пларб", зважаючи на відсутність у нього необхідного технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, тому податкові накладні, підписані невідомою особою, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту чи збільшення валових витрат. Таке застосування норм пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.01.11 у справі №21-37а10 за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яка в силу норми частини 1 статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

У зв'язку з цим невідповідність особи, вказаної в податковій накладній як такої, що уповноважена постачальником на здійснення господарської операції, виключає значення податкової накладної як документу, з яким закон пов'язує правові наслідки.

Всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, що підписані невідомою особою від імені директора ПП "Пларб" ОСОБА_4, щодо укладання та виконання правочинів у періоді, що перевірявся, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, оскільки від імені підприємства вчинені особою, яка не мала повноважень на їх підписання, а відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Про фіктивність вказаних документів свідчить також та обставина, що в окремих з них, а саме у податкових накладних №87 від 30.05.08; №120 від 30.05.08; №121 від 30.05.08; №122 від 30.05.08; №123 від 30.05.08; №124 від 30.05.08; №125 від 30.05.08; №126 від 30.05.08; №127 від 30.05.08; №128 від 30.05.08; №129 від 30.05.08; №130 від 30.05.08; №180 від 27.06.08 (а.с. 51-57, 81-86, т.4) вказано прізвище ОСОБА_4 як особи, уповноваженої здійснювати продаж товарів (робіт, послуг). Воднораз, на час виписки вказаних податкових накладних ОСОБА_4 вже не був директором ПП "Пларб", оскільки за даними ЄДР з 25.05.08 засновником та керівником ПП "Пларб" значиться ОСОБА_5 (а.с. 2-4, 9-12, т.6). Відомості про інших осіб, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносилися.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Вважаючи акти та податкові накладні штучно створеними документами, які не відображають реальний зміст та характер виконаних робіт, суд не приймає їх в якості належних доказів у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність доказів фактичного виконання ПП "Пларб" робіт та їх використання у господарській діяльності позивача виключає зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача та, відповідно, свідчить про неправомірність віднесення до складу валових витрат їх вартості та сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Перерахування позивачем коштів на рахунок ПП "Пларб" за роботи, що фактично цим суб'єктом не виконувались, не було вчинено з метою отримання доходу, тому такі дії не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Посилання позивача на акти контрольно-ревізійної служби, складені у ході зустрічних звірок з питань підтвердження взаєморозрахунків та правильності визначення вартості підрядних робіт, виконаних ПП "Леодр-Плюс" для замовників за рахунок бюджетних коштів (а.с. 149-183, т.5), судом не приймаються до уваги, оскільки вказані акти підтверджують лише наявність результату виконаних робіт по будівництву (реконструкції) об'єктів, а також перерахування коштів від ПП "Леодр-Плюс" до ПП "Пларб", що податковим органом не заперечується. Сам факт виконання будівельних, монтажних робіт на об'єктах під сумнів не ставиться, спірним питанням є участь у вказаних роботах ПП "Пларб", на користь якого позивачем були переховані кошти, за рахунок чого було сформовано валові витрати та податковий кредит. Між тим, обставини укладання та фактичного виконання договорів субпідряду між позивачем та ПП "Пларб" не були предметом перевірки органів контрольно-ревізійної служби.

Наведене свідчить, що позивачем не дотримані умови формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Пларб", що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Висновки акту перевірки щодо безпідставності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту зокрема по взаємовідносинах з ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" обґрунтовані тим, що статути вказаних суб'єктів є нікчемними правочинами, оскільки зареєстровані на підставних осіб.

Між тим, за визначенням, наданим у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 57 Господарського статут України статут є установчим документом суб'єкта господарювання, який містить відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Відтак, статут суб'єкта господарювання не є правочином і на нього не поширюються вимоги щодо чинності та правомірності правочинів, встановлені Цивільним кодексом України.

Воднораз, досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, як обов'язкової передумови для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за цими операціями, суд встановив наступне.

Між ПП "Леодр-Плюс" та ПП "Альтус" укладено договір №3 купівлі-продажу від 01.07.08, за умовами якого ПП "Альтус" (продавець) зобов'язується передати у власність, а ПП "Леодр-Плюс" (покупець) оплатити у строк та прийняти товар (будівельні матеріали, інструменти) у кількості та за цінами, погодженими з продавцем. (а.с. 69, т.5). Строк дії договору - до 31.12.09. Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору орієнтовно становить 900 000 грн. (в т.ч. ПДВ 150 000 грн.)

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Розділом 3 договору купівлі-продажу від 01.07.08, укладеного між ПП "Альтус" та ПП "Леодр-Плюс", передбачені такі умови поставки та розрахунків: оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки протягом 30 банківських днів; покупець зобов'язується надати продавцеві орієнтовний графік поставок до 25 числа місяця, що передує місяцю, який планується; у разі зміни графіку поставок покупець зобов'язується повідомити продавця не менш, ніж за 10 календарних днів до графіка поставок.

Воднораз, у даному договорі не обумовлене ні місце поставки товарів, ні обов'язок продавця доставити товар покупцеві.

Встановлено, що продавцем ПП "Альтус" виписані видаткові накладні №141 від 09.07.08, №149 від 30.07.08, №149 від 01.08.08, №150 від 04.08.08, №152 від 07.08.08,№153 від 12.08.08, №154 від 12.08.08, №155 від 13.08.08, №157 від 15.08.08, №159 від 22.08.08, №160 від 28.08.08, №165 від 27.08.08, №189 від 03.09.08, №190 від 05.09.08, №199 від 08.09.08, №205 від 09.09.08, №209 від 11.09.08, №220 від 12.09.08, №226 від 15.09.08, №301 від 02.10.08, №305 від 06.10.08, №307 від 07.10.08, №310 від 08.10.08, №315 від 09.10.08, №316 від 09.10.08, №324 від 10.10.08, №331 від 14.10.08, №332 від 14.10.08, №333 від 03.11.08 про передачу товару на загальну суму 1 188 380, 13 грн. без ПДВ.

Витрати на придбання вказаних товарів у сумі 1 186 380 грн. віднесені позивачем до складу валових витрат у ІІІ, ІУ кварталах 2008 року.

Крім того, ПП "Альтус" на адресу позивача виписані податкові накладні №227 від 07.07.08, №230 від 08.07.08, №231 від 09.07.08, №235 від 30.07.08, №249 від 08.08.08, №255 від 15.08.08, №258 від 26.08.08, №260 від 29.08.08, №286 від 30.09.08, №265 від 30.09.08, №301 від 02.10.08, №305 від 16.10.08, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 226 093 грн. у липні, серпні, вересні, жовтні 2008 року.

Судом з матеріалів кримінальної справи №90-0020 витребувано копії вищевказаних первинних документів, однак до суду надані не всі вони. Воднораз, інформація щодо перерахованих видаткових та податкових накладних відображена в акті перевірки та їх наявність не заперечується сторонами. Також позивачем не заперечувались обставини щодо віднесення по зазначених видаткових накладних вартості товарів до валових витрат, а по податкових накладних податку на додану вартість до податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Альтус".

Досліджуючи приєднані до справи копії договору купівлі-продажу №3 від 01.07.08 (а.с. 69, т.5), податкових накладних та видаткових накладних на поставку ТМЦ, суд встановив, що в цих документах уповноваженою особою від імені ПП "Альтус" зазначений ОСОБА_1 (а.с. 43, 88-90, 92-96, т.4)

У ході перевірки посадовими особами органу податкової служби встановлено, що згідно з поясненнями директора ПП "Альтус" ОСОБА_1 ПП "Альтус" оформлювало фіктивні операції про продажу різного роду продукції (продукти харчування, будівельні матеріали, с/г техніка, побутова техніка, мінеральні добрива, металургійна продукція та інше), фактично ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювало. Зазначене підприємство було створено з метою проведення безтоварних фінансово-господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту реально діючим суб'єктам господарюванням. (а.с. 214-215, т.1) Констатувавши, що статут ПП "Альтус" є фіктивним правочином (зареєстровано на підставних осіб) та таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (стаття 234 ЦК України), а тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що не пов'язані з його недійсністю, посадові особи податкового органу дійшли висновку про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ПП "Альтус", та формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину.

З реєстраційної справи ПП "Альтус", наданої на запит суду державним реєстратором Кіровоградської міської ради, вбачається, що приватне підприємство "Альтус" зареєстровано як юридична особа реєстраційною палатою Кіровоградського міськвиконкому 05.06.00 (а.с. 81-154, т.6) Державним реєстратором Кіровоградської міської ради 03.03.08 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів про юридичну особу, зокрема, щодо зміни складу засновників, керівника юридичної особи та особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреностей, у тому числі підписувати договори. (а.с. 105-107, 112-115, т.6) У зв'язку з цими змінами з 03.03.08 засновником та керівником ПП "Альтус" значиться громадянин ОСОБА_1.

Як свідчить протокол допиту свідка ОСОБА_1, проведеного у кримінальній справі №30-940, порушеній зокрема відносно службових осіб ПП "Альтус", ПП "Кіровоградський комплекс "Агро-торг" за фактами вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_1, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав, дав показання, що ПП "Альтус" займалося фіктивним підприємництвом, а саме здійсненням безтоварних операцій з різними суб'єктами підприємницької діяльності. Від імені ПП "Альтус" ОСОБА_1 оформлювалися документи на фіктивні операції по продажу різного роду продукції (продукти харчування, будівельні матеріали, с/г техніка, побутова техніка, мінеральні добрива, металургійна продукція та інше). У дійсності фактична діяльність підприємством не проводилася. Вся діяльність ОСОБА_1 полягала у знятті готівкових коштів в банківській установі, від яких він отримував відсоток за свою протиправну діяльність. (а.с. 212-213, 216, 217-218 т.1). Аналогічні показання ОСОБА_1 надав, будучи допитаним в якості свідка у кримінальній справі №90-0020, порушеній за ч.3 ст.212 КК України щодо директора ПП "Леодр-Плюс" ОСОБА_6, про що свідчить протокол допиту, наданий за запит суду. Також ОСОБА_1 дав показання, що постачанням будівельних матеріалів на ПП "Леодр-Плюс" він не займався, ніяких розрахунків з останнім не здійснював, коштів він нього не отримував. (а.с. 249-251, т.4).

Між тим, у ході судового розгляду даної справи представником позивача у судове засідання надана заява ОСОБА_1 "компетентним органам" від 24.02.11, справжність підпису якого засвідчена нотаріусом, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 підтверджує, що, перебуваючи на посаді директора ПП "Альтус", з червня 2008 року здійснював підприємницьку діяльність, зокрема як посередник, та мав господарські взаємовідносини з ПП "Леодр-Плюс", поставляючи йому у ІІІ -ІУ кварталах 2008 року (липень-листопад) придбані в інших підприємств будівельні матеріали. Придбання та реалізацію будівельних матеріалів здійснював на підставі первинних бухгалтерських документів, які підписував особисто. Транспортування та навантажувально-розвантажувальні роботи здійснював за домовленістю керівника ПП "Леодр-Плюс". (а.с. 7, т.5)

Вказана заява судом не приймається до уваги як доказ, з огляду на положення частини 4 статті 71 КАС України, відповідно до якої обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За змістом частини 1 статті 65 КАС України особа, якій відомі будь-які обставини, що належить встановити у справі, може бути викликана судом як свідок в адміністративній справі. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України показаннями свідка, як засобом доказування, є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Отже, для надання доказової сили повідомленням особи, якій відомі будь-які обставини, що належить встановити у справі, вказана особа має бути допитана як свідок.

Суд з метою з'ясування обставин поставки товарів за договором купівлі-продажу №3 від 01.07.08 неодноразово викликав у судове засідання в якості свідка громадянина ОСОБА_1, також застосовуючи до нього привід через органи внутрішніх справ. (а.с. 235, 246 т.1, а.с. 42-45 т.5, а.с. 197, 205 т.6, а.с. 40, 139, т.7) Однак ОСОБА_1 до суду не з'явився. Згідно з рапортом органів внутрішніх справ, ОСОБА_1, достовірно знаючи про виклики до суду в якості свідка, уникає прибуття, переховуючись від органів внутрішніх справ. (а.с. 157-161, т.7).

Суд не приймає до уваги посилання представників позивача на наявність постанови про закриття провадження у кримінальній справі №30-940 від 07.04.10 щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України (а.с. 164-167, т.1), оскільки припинення кримінального переслідування ОСОБА_1 за статтею 205 КК України не свідчить про реальність вчинення господарських операцій щодо поставки товарів, які стали підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Більш того, за змістом вказаної постанови, слідством встановлено, що ОСОБА_1 мав намір створити приватне підприємство для проведення законної підприємницької діяльності без мети прикриття незаконної діяльності. Однак, після того, як відбулася державна реєстрація ПП "Альтус", а ОСОБА_1, ставши засновником та керівником вказаного підприємства, набув усіх майнових та немайнових прав, він погодився використовувати вже існуюче підприємство для конвертування через його рахунок грошових коштів у готівку та для прикриття незаконної діяльності, в подальшому здійснюючи таку діяльність. Підставою для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України стали висновки слідчого про те, що на момент придбання ОСОБА_1 ПП "Альтус" у нього була відсутня мета прикривати незаконну діяльність, а така мета з'явилася згодом та були ним втілена.

Воднораз судом встановлено, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.11 у справі №1170/2а-2360/11, яка набрала законної сили, за позовом Кіровоградської ОДПІ припинено юридичну особу ПП "Альтус" та визнано недійсними його установчі документи з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_1 (а.с. 147-151, т.7). Вказаною постановою суду встановлено, що діяльність ПП "Альтус" з моменту його перереєстрації на ОСОБА_1 носить ознаки фіктивності, підприємство діяло з метою надання послуг по мінімізації податкових зобов'язань суб'єктам господарювання, реальними господарськими операціями не займалося, про що свідчать дані податкового обліку підприємства, пояснення ОСОБА_1

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Первинні документи, що підтверджували б факт перевезення товарів, їх прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товарів, руху їх по складу, ведення складського обліку позивачем суду не надані.

За вказаних обставин, у судовому засіданні не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ПП "Альтус", що є необхідною умовою для включення витрат до валових витрат підприємства, а податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" судом встановлено, що між ПП "Леодр-Плюс" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" укладено договір купівлі-продажу №4 від 01.09.08, за умовами якого ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" (продавець) зобов'язується передати у власність, а ПП "Леодр-Плюс" (покупець) оплатити у строк на прийняти товар (будівельні матеріали, пиломатеріали, інструменти) у кількості та за цінами, погодженими з продавцем. (а.с. 2, т.4). Строк дії договору - до 31.12.09. Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору орієнтовно становить 900 000 грн. (в т.ч. ПДВ 150 000 грн.), Розділом 3 договору передбачені умови поставки та розрахунків: оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки протягом 30 банківських днів; покупець зобов'язується надати продавцеві орієнтовний графік поставок до 25 числа місяця, що передує місяцю, який планується; у разі зміни графіку поставок покупець зобов'язується повідомити продавця не менш, ніж за 10 календарних днів до графіка поставок.

Місце поставки товарів та обов'язок продавця доставити товар покупцеві у даному договорі не обумовлені.

ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" виписані видаткові накладні №455 від 15.09.08, №456 від 15.09.08, №495 від 01.10.08, №498 від 02.10.08, №505 від 06.10.08, №509 від 07.10.08, №526 від 09.10.08, №528 від 13.10.08, №531 від 14.10.08, №532 від 14.10.08, №533 від 14.10.08, №561 від 03.11.08, №562 від 03.11.08, №563 від 03.11.08, №568 від 04.11.08, №575 від 11.11.08, №605 від 03.12.08, №606 від 03.12.08, №609 від 05.12.08, №615 від 08.12.08, №616 від 08.12.08, №621 від 09.12.08, №625 від 10.12.08, №626 від 10.12.08, №632 від 17.12.08, №9 від 12.01.09, №12 від 14.01.09, №13 від 14.01.09, №21 від 15.01.09, №25 від 19.01.09 про передачу товару на загальну суму 361 526, 19 грн. без ПДВ.

Витрати на придбання вказаних товарів у сумі 361 526, 19 грн. віднесені позивачем до складу валових витрат у ІІІ, ІУ кварталах 2008 року, І кварталі 2009 року.

Крім того, ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" на адресу позивача виписані податкові накладні №315 від 12.09.08, № 321 від 16.09.08, №354 від 23.09.08, №361 від 29.09.08, №374 від 04.11.08, №421 від 11.12.08, №441 від 26.12.08, №9 від 28.01.09, №373 від 03.11.08, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 84 224 грн. у вересні, грудні 2008 року, січні, лютому 2009 року.

Судом з матеріалів кримінальної справи №90-0020 витребувано копії вищевказаних первинних документів, однак до суду надані не всі вони. Воднораз, інформація щодо перерахованих видаткових та податкових накладних відображена в акті перевірки та їх наявність не заперечується сторонами. Також позивачем не заперечувались обставини щодо віднесення вартості товарів по зазначених видаткових накладних до валових витрат, а податку на додану вартість по податкових накладних до податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг".

Досліджуючи приєднані до справи копії договору купівлі-продажу №4 від 01.09.08 (а.с. 2, т.4), податкових накладних на поставку ТМЦ, суд встановив, що в цих документах уповноваженою особою від імені ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" зазначений ОСОБА_2 (а.с. 28-34, 87 т.4). У видаткових накладних прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг", відсутнє. (а.с.3-27, т.4).

У ході перевірки посадовими особами органу податкової служби встановлено, що згідно з поясненнями директора ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" ОСОБА_2, ніяких дій щодо реєстрації ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" він не здійснював, ніяких документів щодо реєстрації вказаного підприємства не підписував ні у державного реєстратора, ні в податковій інспекції, ніяких юридичних, податкових, бухгалтерських та банківських документів, що стосуються ведення фінансово-господарської діяльності та документів податкової звітності не підписував. (а.с. 211). Встановивши, що статут ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" є фіктивним правочином (зареєстровано на підставних осіб) та таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (стаття 234 ЦК України), а тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що не пов'язані з його недійсністю, посадові особи податкового органу дійшли висновку про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат витрат, пов'язаних з придбанням товарів у ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг", та формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину.

З реєстраційної справи, наданої на запит суду державним реєстратором Кіровоградської районної державної адміністрації (а.с. 2-33, т.7), вбачається, що приватне підприємство "Кіровоградський комплекс Агро-торг" зареєстровано як юридична особа Кіровоградською районною державною адміністрацією 24.07.08. З цього часу засновником та керівником підприємства значиться громадянин ОСОБА_2. (а.с. 4-6, т.7)

Як свідчить протокол допиту свідка ОСОБА_2, проведеного у кримінальній справі №90-0020, порушеній за ч.3 ст.212 КК України щодо директора ПП "Леодр-Плюс" ОСОБА_6, ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав, дав слідчому показання, що, зареєструвавши ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" на своє ім'я, фактично підприємницькою діяльністю не займався. Про діяльність ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" йому нічого не відомо, з ПП "Леодр-Плюс" ніяких фінансово-господарських відносин не мав, постачання товарів не здійснював, розрахунки не проводив, кошти не отримував, документів не підписував. Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи №2327/02 від 08.07.10, проведеної у кримінальній справі №90-0020, документи, які свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" з ПП "Леодр-Плюс", підписані не ОСОБА_2 (а.с. 158, 247-248, т.4).

Між тим, за даними реєстраційної справи ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг", засновником та керівником підприємства значиться ОСОБА_2 Відомості про інших особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вносилися.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу №4 від 01.09.08, податкові, видаткові накладні від імені ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" підписані неповноважною особою.

Представники позивача у судовому засіданні стверджували, що у господарських операціях позивача з ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" від імені останнього за нотаріально посвідченою довіреністю діяв громадянин ОСОБА_1.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, діючи як директор ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг", 31.07.08 видав ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважив його бути представником ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" та вчиняти дії, необхідні та доцільні для забезпечення правильного і ефективного здійснення діяльності підприємства. Вказана довіреність посвідчена 31.07.08 приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с. 57, т.5)

Викликані у судове засідання в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до суду не з'явилися, хвали про привід вказаних свідків органами внутрішніх справ не виконані у зв'язку з неможливістю встановлення фактичного місця перебування вказаних осіб, які ухилялися від прибуття до суду. (а.с. 236-238, 246, т.1, а.с. 6, 65, т.5, а.с. 256, т.6) Тому підтвердити правильність оформлення господарських операцій належними доказами, а саме показаннями осіб, які повинні відповідати за здійснення господарських операцій, суду не вдалося.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" не мали технічних та технологічних можливостей для поставки товарів позивачеві, оскільки у них був відсутній персонал, основні фонди, у тому числі транспортні засоби для перевезення або виробництва, приміщення для зберігання товарів тощо.

Позивачем доказів транспортування, прийняття за кількістю та якістю, зберігання, переміщення товарів, які нібито-то поставлені йому ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг", суду не надано.

Аналізуючи зміст договорів купівлі-продажу №3 від 01.07.08 та №4 від 01.09.08, укладених ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" з ПП "Леодр-Плюс", та характер відносин сторін, передбачених цими договорами, суд дійшов до висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення міститься у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною 5 статті 265 ГК України, поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

За вимогами пункту 1 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

Між тим, у договорах купівлі-продажу №3 від 01.07.08, №4 від 01.09.08 відсутні такі істотні умови договору, як асортимент (номенклатура) та комплектність товарів, що поставляються. Доказів складання специфікацій, як невід'ємних частин до вказаних договорів, які б визначали партії товару, що поставляється покупцеві, з зазначенням його найменування, співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами тощо, позивачем суду не надано.

Воднораз, у вказаних договорах викладені умови щодо якості товарів, яка повинна відповідати ГОСТ 8486-86 та ГОСТ 2695-86, підтверджуватися сертифікатом якості і карантинним сертифікатом. Вологість товару, що поставляється, не повинна перевищувати 22%. (п. 4.1, 4.2 договору).

Судом встановлено що державні стандарти ГОСТ 8486-86 та ГОСТ 2695-86 стосуються пиломатеріалів хвойний та листяних. Воднораз, як свідчать наявні у матеріалах справи копії податкових накладних та видаткових накладних, які виписані ПП "Альтус" на поставку товарів за договором купівлі-продажу №3 від 01.07.08, та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" на поставку товарів за договором купівлі-продажу №4 від 01.09.08, у них вказані також інші товари, які за своїми якостями не відносяться до пиломатеріалів хвойний та листяних, а саме: цвяхи, пісок, щебінь, труби, металеві вироби, плити, електроди, малярні та бетонні суміші, керамічні вироби та інше. (а.с. 3-34, 87 88, 93, 96, т.4). У податковій накладній ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" №421 від 11.12.08 на суму 100 486, 05 грн., у т.ч. 16 747, 67 грн. ПДВ, всупереч вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не зазначено опис (номенклатуру) товарів та їх кількість. (а.с. 33, т. 4). При цьому дата відвантаження товару, вказана у цій податковій накладній (11.12.08) не співпадає з датами поставки товарів, вказаними у видаткових накладних №605 від 03.12.08, №606 від 03.12.08, №609 від 05.12.08, №615 від 08.12.08, №616 від 08.12.08, №621 від 09.12.08, №625 від 10.12.08, №626 від 10.12.08 про передачу товару вартістю 100 486, 05 грн., у т.ч. 16 747, 67 грн. ПДВ (а.с. 19-27, т.4).

Як вбачається зі змісту податкових накладних ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" №315 від 12.09.08 на суму 71 000 грн., № 321 від 16.09.08 на суму 58 500 грн., №354 від 23.09.08 на суму 56 000 грн., №361 від 29.09.08 на суму 74 000 грн., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 43 249, 99 грн. у вересні 2008 року (а.с. 28 -31, т.4), вони виписані на попередню оплату на заготовку будівельних матеріалів за договором купівлі-продажу №4 від 01.09.08. Воднораз, здійснення попередньої оплати покупцем не узгоджується з умовами вказаного договору щодо проведення розрахунків, згідно з якими оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки протягом 30 банківських днів (п.3.1. розділу 3 договору купівлі-продажу №4 від 01.09.08).

Як передбачено частиною 4 статті 268 ГК України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Доказів отримання від постачальників ПП "Альтус", ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" належних товаросупровідних документів на підтвердження якості товарів, зокрема, передбачених п.4.1 договорів сертифікатів якості та карантинних сертифікатів, позивачем суду не надано.

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарських операцій з поставки ПП "Альтус", ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" товарів позивачеві, зокрема, з огляду на відсутність доказів щодо перевезення цих товарів, їх зберігання та прийняття.

Відсутність фактичного здійснення господарських операції свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність податкових та видаткових накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що правові наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт/послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Воднораз, як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагенти (ПП "Пларб", ПП "Альтус", ПП "Кіровоградський комплекс "Агро-торг") ставили за мету не виконання договорів, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

У зв'язку з підтвердженням доводів податкового органу про безтоварність операцій (фіктивність робіт, послуг) суд погоджується з висновками про безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати постачальникам вартості товарів (виконавцям вартості робіт, послуг) та відображення цих операцій у документах бухгалтерського обліку - регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочинів, які опосередковують відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягали представники позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) валових витрат та податкового кредиту позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Посилання представників позивача, що на час здійснення спірних господарських операцій, за якими податковий орган визнав неправомірним формування валових витрат та податкового кредиту, ПП "Пларб", ПП "Альтус", ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-31, т.5), а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 127, 128, т.1), суд не приймає до уваги, оскільки ці обставини не спростовують висновки акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цими контрагентами.

Суд враховує, що висновком судово-економічної експертизи №2/1 від 29.09.10, проведеної у кримінальній справі №90-0020, підтверджено висновки акту перевірки №7/2310/33254271 від 04.02.10 щодо заниження ПП "Леодр-Плюс" податку на додану вартість на суму 1 046 299 грн. та податку на прибуток на суму 1 139 485 грн. по взаємовідносинах з ПП "Пларб", ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг". (а.с. 143-222, т.4)

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з вказаними контрагентами знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до абзацу "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент виникнення спірних відносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як передбачено підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Між тим, згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем у ході судового розгляду не доведено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Пларб", ПП "Альтус" та ПП "Кіровоградський комплекс Агро-торг" та не спростовані висновки податкового органу про порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які стали підставою для донарахування йому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 139 485 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 1 047 411 грн.

Встановлено, що вказаними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача також застосовані штрафні фінансові санкції.

Зокрема, податковим повідомленням-рішенням №0000162300/0 від 13.02.10 позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 887 122 грн., з яких 569 742, 50 грн. - на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", 317 379, 50 грн. - на підставі пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Податковим повідомленням-рішенням №0000172300/0 від 13.02.10 позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 523 706 грн. на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У зв'язку з цим суд визнає правомірним накладення на позивача штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі, обмеженому п'ятдесятьма відсотками донарахованої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Порядок застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначений підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01 №110, яка була чинною на момент прийняття спірного рішення. Згідно з вказаною нормою цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Приміткою до статті 212 Кримінального кодексу України встановлено, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з пунктом 22.5 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який був чинним на момент прийняття спірного рішення, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

Разом з тим, підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Судом встановлено, що позивач, подаючи декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал, півріччя, 9 місяців, 11 місяців та за 2007 рік, завищив розмір валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Пларб" на загальну суму 2 539 037 грн., що призвело до декларування недооціненого об'єкта оподаткування податком на прибуток та, як наслідок - до заниження податкового зобов'язання у зазначені звітні періоди на загальну суму 634 759 грн. Виявлення вказаного порушення стало підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні №0000162300/0 від 13.02.10 та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати становить 400 грн. на місяць. Враховуючи викладене, для цілей визначення великого розміру коштів згідно статті 212 КК України розмір податкової соціальної пільги обчислюється наступним чином: 400 грн. х 50% = 200 грн. Відповідно, під великим розміром коштів слід розуміти 600 000 грн. (200 грн. х 3000).

Порівнявши обчислений великий розмір (600 000 грн.) з сумою донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2007 рік (634 759 грн.), суд приходить до висновку про правомірність застосування пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при визначенні позивачу додатково штрафних санкцій в розмірі 317 379, 50 грн. (634 759 х 50%).

Встановивши, що оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання їх недійсними та скасування.

Враховуючи, що спір вирішено не на користь позивача, підстави для присудження йому судового збору, сплаченого при звернення до суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Леодр-Плюс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області про встановлення відсутності повноважень, визнання дій протиправними, скасування рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 17.10.11.