КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
13 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-1473/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Позов мотивовано тим, що позивачем 15.02.11 у Німеччині був придбаний напівпричіп (самоскид) за 6 800 євро. Під час митного оформлення у Кіровоградській митниці вказаного товару позивачем визначена його митна вартість за ціною договору (вартістю операції) у 6800 євро. Однак, відповідач, посилаючись на наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей про вартість товару, прийняв рішення про визначення митної вартості товару №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11 за резервним методом в розмірі 8 227,33 євро. На підставі вказаного рішення відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації №901000008/1/00126 від 03.03.11, у зв'язку з чим позивач змушений був задекларувати товар за вартістю, визначеною рішенням №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11. Cтверджуючи про достатність наданих ним підтверджувальних документів для визначення митної вартості товару та про безпідставність висновків митного органу, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про визначення митної вартості товару №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901000008/1/00126 від 03.03.11.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що при митному оформленні напівпричепу позивачем на пропозицію митного органу не було надано документи, які б підтверджували сплату його вартості. У зв'язку з цим митним органом було послідовно застосовані методи оцінки згідно зі статями 268-273 МК України та визначено митну вартість за резервним методом відповідно до статті 273 МК України з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Стверджуючи про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, та наполягаючи на правомірності оскаржуваних позивачем рішень, просить суд у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу/рахунку №3254/2011 від 15.02.11, укладеного з фірмою "Алекс Аутомобіле" в особі ОСОБА_3, у м. Трирвейлер (Німеччина) придбано за 6 800 євро транспортний засіб - напівпричіп (самоскид) марки STAS, модель S3SA334K, 2003 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 11, 134).
19.02.11 вказаний напівпричіп переміщений позивачем через митний кордон України в зоні діяльності Львівської митниці, де на підставі поданої ОСОБА_1 митної декларації від 19.02.11 (а.с. 79-80) був взятий під митний контроль. Митним органом 19.02.11 проведений митний огляд вказаного транспортного засобу, про що складено акт №003356/2011/209090426 від 19.02.11 (а.с. 83-84). Позивачем були сплачені митні платежі та внесено грошову заставу, про що Львівською митницею були оформлені відповідні уніфіковані митні квитанції МД-1 серії 20909Г №2608876 від 19.02.11 та серії КА №916018 від 19.02.11. (а.с. 81, 82). У графі уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КА №916018 від 19.02.11 "Основа нарахування" зазначено вартість товару у сумі 6800 євро, яка стала основою для нарахування позивачеві сум грошової застави (еквівалентної сумі передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при митному оформленні товарів у вільний обіг на території України), а у графі "Сума чи вартість, грн." зазначена митна вартість цього товару у валюті України за установленим НБУ курсом, що склало 73 228, 83 грн. (а.с. 82).
Відповідно до повідомлення про транзитне переміщення №00301/2011/209090426 від 19.02.11 напівпричіп доставлений позивачем за місцем призначення у м. Кіровоград до Кіровоградської митниці (а.с. 85).
При попередньому зверненні позивача до Кіровоградської митниці щодо митного оформлення напівпричепу, митним органом запропоновано ОСОБА_1 для підтвердження митної вартості товару провести його експертне дослідження в науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при УМВС України в Кіровоградській області (надалі - НДЕКЦ при УМВС в області).
Висновком експертного дослідження НДЕКЦ при УМВС в області №136 про оцінку напівпричепа "STAS S3SA334K", складеного на підставі заяви ОСОБА_1, встановлено, що вартість напівпричепа, що ввозиться на митну територію України, "STAS S3SA334K", д.н. TR 04184, 2003 року випуску, на дату оцінки - 25 лютого 2011 року - може складати 72 908,14 грн. (а.с. 16-26, 90-100).
Для митного оформлення товару позивачем 01.03.11 до Кіровоградської митниці подано вантажно-митну декларацію №901000008/2011/001625, в якій вартість товару заявлено у розмірі 74 642,68 грн. (6 800 євро) (а.с. 77-78).
Одночасно з вказаною вантажною митною декларацією подано товаросупроводжувальні документи: митну декларацію б/н від 19.02.11, уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії 20909Г №2608867 від 19.02.11, уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії КА №916018 від 19.02.11, акт про проведення митного огляду товарів №003356/2011/209090426 від 19.02.11, повідомлення про транзитне переміщення №00301/2011/209090426 від 19.02.11, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №08HV62189 від 22.04.08, сертифікат відповідності серії ВВ №UA1.162.0021289-11 з терміном дії з 24.02.11 по 23.02.12, висновок експертного дослідження №136 від 25.02.11, договір купівлі-продажу/рахунок №3254/2011 від 15.02.11, закордонний паспорт ОСОБА_1 та паспорт громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 79-104).
Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості задекларованого товару, відділом митного оформлення Кіровоградської митниці до відділу контролю митної вартості та номенклатури Кіровоградської митниці направлено запит №10-52/388 від 01.03.11 щодо визначення митної вартості товару. В обґрунтування запиту зазначено, що вартість транспортного засобу за "купчою" (рахунком, фактурою): 6800 євро, митна вартість транспортного засобу заявлена декларантом за ВМД: 6800 євро. Митних оформлень подібних транспортних засобів в Кіровоградській митниці не здійснювалося. Ціни на подібні транспортні засоби, відповідно до наявних у ВМО №1 довідників, відсутні. Відповідно до Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів в редакції ПКМУ від 27.12.10 №1229 за даними сайту http://www.mobile.de/ ціни на подібні транспортні засоби від 9 995 євро. За звітом НДЕКЦ про експертну оцінку транспортного засобу ціна транспортного засобу складає: 72 908,14 грн. Прикладена митна декларація країни-експортера в якій ціна, яка була б читаємою, відсутня. (а.с. 111-112)
На зворотному боці вказаного запиту зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, яким у позивача витребувано товарний чек про сплату вартості товару або інші документи, які підтверджують сплату вартості автомобіля. Ознайомившись із вказаним переліком документів 02.03.11, позивач зробив під ним запис про те, що товарний чек не видавався (не передбачений), підтвердження митної вартості містить контракт №3254/2011 (а.с. 61 зв.).
Відділом контролю митної вартості та номенклатури Кіровоградської митниці прийнято рішення про визначення митної вартості товару №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11, яким визначено суму вартості за одиницю товару у розмірі 8 227,33 євро. При визначенні митної вартості товару митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості №6. (а.с. 120-121)
Також 03.03.11 митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901000008/1/00126, відповідно до якої митна декларація не може бути прийнята (товари не підлягають митному оформленню, товари не підлягають пропуску через митний кордон України) з тих причин, що на запит по митній вартості до ВКМВ та КТ надано рішення №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11, згідно з яким митна вартість товару збільшена з 6 8000 євро до 8 227,33 євро. Висунуто вимоги подати нову ВМД зі сплатою митних платежів у повному обсязі з врахуванням митної вартості вантажу, визначеної рішенням Кіровоградської митниці №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11 (а.с. 122-123).
У зв'язку з цим, ОСОБА_4 03.03.11 до підрозділу митного оформлення подана вантажна митна декларація №901000008/2011/001709, згідно з якою митна вартість товару визначена відповідно у розмірі 90 173,21 грн. (8 227,33 євро) (а.с. 126-127).
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11, суд дійшов до таких висновків.
За змістом частини 4 статті 5 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" митне оформлення транспортних засобів, крім транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 УКТ ЗЕД та окремих номерних вузлів до них, здійснюється відповідно до норм статті 7 цього Закону.
Стаття 7 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" регулює порядок митного оформлення й оподаткування єдиного неподільного товару. При цьому частиною 1 цієї статті встановлено, що у разі ввезення громадянином єдиного неподільного товару у супроводжуваному, несупроводжуваному багажі, надходження на адресу громадянина у міжнародному поштовому відправленні, митне оформлення здійснюється за умови його письмового декларування шляхом заповнення митної декларації, передбаченої для громадян, та після сплати громадянином або уповноваженою на те особою ввізного мита в розмірі 20 відсотків від митної вартості такого предмета, податку на додану вартість та у передбачених законодавством України випадках акцизного та інших зборів.
Пунктами 14 та 15 статті 1 Митного кодексу України (надалі -МК України) визначено, що митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 40 МК України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Формами митного контролю відповідно до статті 41 МК України є: перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю; митний огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи. Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 70 МК України передбачено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.
Згідно з частинами 1, 2 статті 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Відповідно до частини 1 статті 80 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Підпунктами 21, 29 пункту 3 Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.05, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.05 за №439/10719, передбачено, що під час митного контролю здійснюється зокрема: перевірка правильності визначення митної вартості товарів, оформлення запиту. Так, запит може оформлюватись підрозділом митного оформлення за результатами перевірки документів та/або митного огляду до підрозділу, до компетенції якого належить контроль за правильністю визначення митної вартості, у разі потреби вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідно до статті 249 МК України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Статтею 259 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до статті 260 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Статтею 261 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.262 МК України).
Частинами 1 та 2 статті 264 МК України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (надалі - Порядок №1766).
Пунктом 7 Порядку №1766 встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно з пунктом 10 Порядку №1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08 №1041 "Деякі питання митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України" до документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, належать: товарні чеки, ярлики тощо; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа на товар; рахунок-фактура на надання транспортно-експедиційних послуг або довідка підприємства-перевізника, яке здійснило перевезення; страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Зазначені документи є підтвердними, якщо вони належним чином оформлені та містять інформацію, за якою можна ідентифікувати наявний товар, і про його ціну (вартість).
З викладеного вбачається, що заявлена митна вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, може бути підтверджена будь-яким документом з наведеного переліку за умови його належного оформлення та наявності відповідної інформації у ньому.
Відповідно до статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08 №339 затверджено Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, який установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів.
Згідно з пунктом 2 цього Порядку контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.
У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що підтверджувальні документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності відомостей стосовно заявленої вартості та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного позивачем методу за ціною договору, що змусило митний орган самостійно визначити його митну вартість.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08 №1041 "Деякі питання митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України", за відсутності у митному органі інформації про ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, якщо митний орган відповідно до статті 249 Митного кодексу України самостійно визначає митну вартість, їх митна вартість визначається згідно з вимогами глави 47 Митного кодексу України;
Главою 47 МК України регламентовані методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, та порядок їх застосування.
Відповідно до статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 Митного Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Статтею 273 МК України, якою регламентовані умови використання останнього методу №6 ("резервного"), застосованого відповідачем при прийнятті спірного рішення про визначення митної вартості товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Згідно з частиною 5 статті 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Отже, митним органам надано право застосування резервного методу у випадках, коли вони аргументовано вважають, що інші п'ять методів не можуть бути використані та не дозволять об'єктивно та максимально точно встановити вартість оцінюваних товарів.
Між тим, відповідачем, яким визначено митну вартість товару на підставі резервного методу, не надано суду доказів того, що ним до застосування цього методу послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості.
Як передбачено п.7 глави 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби №602 від 24.06.09, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.07.09 за №669/16685, якщо за результатами контролю митної вартості вона не може бути визначена з використанням методу за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу України, посадовою особою, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, виконуються заходи, передбачені частинами третьою - сьомою статті 266 Митного кодексу України.
Згідно з п.8 глави 2 вказаного Порядку митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством з оформленням рішення про визначення митної вартості товарів за формою та у порядку, встановленими наказом Державної митної служби України від 29.05.09 №506 "Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, Порядку його заповнення та Класифікатора додаткових складових до ціни договору", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.06.2009 за N 534/16550, у випадках, якщо:
- митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару;
- декларант відмовився від пропозиції митного органу визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення;
- декларантом не подано або подано з порушенням строку встановленого пунктом 13 Порядку декларування додаткові документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів;
- у поданих декларантом документах відсутні необхідні відомості та/або за підсумками здійснення контролю виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах та/або виникають сумніви стосовно їх достовірності, а також наявні умови, що унеможливлюють використання декларантом обраного методу визначення митної вартості.
Не погоджуючись з вартістю товару, задекларованою позивачем у ВМД №901000008/2011/001625, відповідач в оскаржуваному рішенні №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11 послався на те, що декларантом не надано документи, які б підтверджували сплату вартості причепу, передбачені статтею 249 МК України; представлена копія митної декларації країни експорту не містить цінової інформації; перевірити достовірність вартості причепу за допомогою Інтернет ресурсу продавця (www.aleks-automobile.de) неможливо, у зв'язку з недоступністю даної адреси; за інформацією з мережі Інтернет, вартість причепів STAS, 2003 року виробництва від 13310 євро; при здійсненні експортної оцінки, експертом за базу для оцінки було використано вартість причепу 2002 року випуску, з двома осями, при цьому не було здійснено коригування вартості на рік виробництва та кількість осей, також було використано оцінку нетто, хоча документальне підтвердження про повернення податку відсутнє. В оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості товару також зазначено, що інформація про митні оформлення за ціною угоди ідентичних і подібних товарів в розумінні ст. 268, 269 МК України не знайдена, необхідна для визначення за 4 та 5 методами інформація відсутня у зв'язку з чим митну вартість напівпричепу визначено за резервним методом згідно зі ст. 273 МК України з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092. За основу визначення митної вартості була використана вартість причепа (об'єкт порівняння) STAS KIPER, 2002 року виробництва в сумі 8615 євро, з врахуванням технічного стану. (а.с. 7-8).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вартість (ціна) придбаного напівпричепу у сумі 6 800 євро сплачена позивачем продавцеві на підставі договору купівлі-продажу/рахунку №3254/2011 від 15.02.11, розрахунки з продавцем здійснені у готівковій формі, будь-яких документів про сплату коштів за придбаний товар (чеків, квитанцій) продавець позивачеві не видавав. У зв'язку з цим позивач не мав можливості надати такі документи на пропозицію митного органу для підтвердження митної вартості товару.
Встановлено, що при митному оформленні ввезеного напівпричепу позивачем до митного органу було подано договір купівлі-продажу/рахунок №3254/2011 від 15.02.11, який у ВМД №901000008/2011/001625 від 01.03.11 відповідно до Класифікатора документів, затвердженого наказом Державної митної служби від 12.12.07 №1048 "Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення", визначений за кодом 9701 - "документ, що підтверджує право власності громадянина на транспортний засіб".
Наказом Державної митної служби України від 17.11.05 №1118, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.11.05 за №1428/11708, затверджено Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України (надалі - Правила №1118). Дія цих Правил поширюється на транспортні засоби (далі - ТЗ), що переміщуються через митний кордон України громадянами, які не є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, для вільного обігу (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) на митну територію України (за її межі) або з метою транзиту, а також тимчасово вивозяться за межі митної території України.
Пунктом 7 розділу I Правил №1118 передбачено, що власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).
Пунктом 1 розділу II Правил №1118 передбачено, що митне оформлення ТЗ, що переміщуються громадянами через митний кордон України, проводиться митним органом за місцем постійного проживання або тимчасового перебування таких громадян.
Відповідно до підпункту 2.1. розділу II Правил №1118 декларування ТЗ проводиться власником (уповноваженою особою) митному органу, у зоні діяльності якого постійно або тимчасово проживає власник транспортного засобу (або має намір проживати власник ТЗ, який є громадянином-нерезидентом), шляхом подання ВМД. На кожний транспортний засіб оформлюється окрема ВМД.
Згідно з підпунктом 2.7. розділу II Правил №1118 для митного оформлення ТЗ, який тимчасово перебуває на території України та декларується для вільного обігу на цій території, власник ТЗ (уповноважена особа) подає митному органу заяву довільної форми про проведення митного оформлення ТЗ для вільного обігу на митній території України та видачу посвідчення.
До заяви додаються: ВМД; документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); технічні та реєстраційні документи; паспортні документи та інші документи, визначені законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорт громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідка чи інший документ про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном; документи, що підтверджують увезення транспортного засобу на митну територію України.
У випадках необхідності вирішення питань, зокрема, щодо визначення митної вартості посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів: митні документи країни придбання ТЗ; сервісну книжку; експертний висновок; фотографії; технічну документацію.
Згідно з пунктом 2 розділу І Правил №1118 документами, що підтверджують право власності на транспортний засіб є: а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ; в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку.
Дослідженням копії договору купівлі-продажу/рахунку №3254/2011 від 15.02.11, який визнаний митним органом належним документом, що підтверджує право власності позивача на транспортний засіб, встановлено, що він містить всю необхідну інформацію, за якою можна ідентифікувати імпортований транспортний засіб, зокрема: його марку, модель, ідентифікаційний номер кузова, дату виготовлення, номер технічного паспорту, вартість (нетто, брутто) (а.с. 11, 134), а отже в розумінні пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08 №1041 "Деякі питання митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України" є документом, що підтверджує митну вартість товару.
Встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем до митного органу також було подано висновок експертного дослідження №136 про оцінку напівпричепа "STAS S3SA334K", складеного на підставі заяви ОСОБА_1 спеціалістом НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Пунктами 1.2, 1.3 розділу І Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.03 за №1074/8395, передбачено, що Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Підпунктом "з" пункту 1.4 розділу І вказаної Методики встановлено, що вона застосовується зокрема з метою визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України.
Зі змісту експертного висновку вбачається, що експертом при його складанні був використаний заснований на аналізі цін ідентичних колісних транспортних засобів в межах порівняльного підходу метод, з урахуванням функціонального призначення, марки і моделі, умов продажу, терміну продажу, фізичної і функціональної характеристики, а саме року випуску транспортного засобу, обсягу двигуна, фактичного пробігу, його комплектації та технічного стану.
При цьому експертом відповідно до наявної інформації у мережі Інтернет об'єктом порівняння було обрано напівпричіп (самоскид) марки STAS KIPER, 2002 року випуску, ціна "нетто" якого становить 7 004 євро, ціна "брутто", з урахуванням 23% ПДВ -8 615 євро (а.с.97).
У судовому засіданні представник відповідача стверджував про неможливість підтвердження вказаним висновком митної вартості напівпричепу, заявленої позивачем у вантажно-митній декларації №901000008/2011/001625 від 01.03.11, виходячи з того, що експертом за базу для оцінки було використано об'єкт порівняння з відмінними від імпортованого причепу технічними характеристиками та роком випуску з використанням ціни "нетто" (без врахування сум ПДВ), за відсутності документального підтвердження повернення податку.
Суд критично оцінує такі твердження, виходячи з того, що відповідач, обравши за основу визначення митної вартості товару в оскаржуваному рішенні вартість "брутто" того ж самого напівпричепу марки STAS KIPER, фактично підтвердив об'єкт порівняння, який був визначений експертом.
Як вбачається з договору купівлі-продажу/рахунку №3254/2011 від 15.02.11, в ньому як ціною "нетто" так і ціною "брутто" визначено 6 800 євро, ПДВ не нараховано.
Суд зазначає, що при застосуванні резервного методу обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару. Така умова встановлена статтею 273 Митного кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів. Тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів, має базуватись на обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані, що дозволяють його однозначно ідентифікувати. При цьому митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Так, частиною 3 статті VII "Оцінка товару для митних цілей" Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка будь-якого імпортованого товару для митних цілей не повинна включати суми будь-якого внутрішнього податку, застосованого в країні походження чи експорту, від якого імпортований товар був звільнений або який був чи буде знятий шляхом повернення сплаченої суми.
Суд погоджується з доводами відповідача, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду Україні від 21.01.11 у справі №21-56а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці Державної митної служби України Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити дії.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач здійснив самостійну митну оцінку вартості імпортованого товару із застосуванням передбаченого статтею 273 МК України резервного методу без достатніх для того підстав, базуючись на припущеннях та довільно обраній вартості товару.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наявними в справі доказами підтверджується правомірність поданих позивачем підтверджувальних документів для визначення митної вартості товару. Натомість відповідачем не надано доказів, які б переконливо свідчили про заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, законність відмови в митному оформленні товару за заявою власника та обрання митним органом резервного методу.
Відтак, суд прийшов до висновку, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення та застосування методів визначення митної вартості товару, що призвело до безпідставного прийняття рішення про визначення митної вартості товару №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11.
Згідно зі статтею 80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Наказом Державної митної служби України №1227 від 12.12.05, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.05 за №1562/11842, затверджено Порядок оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Цей Порядок визначає механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Пунктом 3 цього Порядку визначено, що картка формується в електронному вигляді посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Згідно з пунктом 11 цього Порядку на підставі оформленої Картки відмова митного органу може бути оскаржена в порядку, установленому законодавством України.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем виконано всі умови, передбачені МК України, для митного оформлення товару за ВМД №901000008/2011/001625 від 01.03.11, зокрема при декларуванні митної вартості товару, а тому митний орган не мав права відмовити в митному оформленні товару за цією декларацією. Відтак, відмова, оформлена карткою №901000008/1/00126 від 03.03.11, є незаконною, а картка, як рішення суб'єкта владних повноважень, підлягає скасуванню.
Як передбачено п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 157, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці про визначення митної вартості товару №901000006/2011/000107/2 від 03.03.11.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Кіровоградської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901000008/1/00126 від 03.03.11.
Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у сумі 3, 40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Постанову складено в повному обсязі 18.10.11.