КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
29 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-3445/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії (надалі - УПФУ в м. Олександрії), в якому просить:
- встановити відсутність повноважень у суб'єкта владних повноважень, управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії, складати вимогу №589 від 30.05.11 без наявності у відповідача її заяви, складеної за Додатком 28 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановленої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1 та без наявності поданої звітності пункту 2.1 розділу ІІ Порядку 2.2 від 05.11.09, №26-1 "Про порядок формування і представлення страхувальниками звітів відносно до сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України";
- визнати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії №Ф 589 від 30.05.11 незаконною та скасувати її.
Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона, як підприємець згідно з нормами Конституції України, Господарського кодексу України має право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Спірна вимога №Ф 589 від 30.05.11 про стягнення з неї недоїмки зі страхових внесків в розмірі 1 490,40 грн. складена відповідачем незаконно, оскільки нею не подавалася заява згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, а звіт про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданий нею на іншою формою на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідачем не прийнятий.
Позивачка у судове засідання не прибула, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без участі його представника. У письмових запереченнях позов не визнав. Посилаючись на обов'язок позивачки сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ, ІV квартали 2010 року, які нараховані у порядку, визначеному пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та стверджуючи про правомірність визначення в оскаржуваній вимозі №Ф 589 від 30.05.11 розміру недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, просив суд у позові відмовити.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 30.07.08 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області (а.с. 11), з 30.07.08 перебуває на обліку в УПФУ в м. Олександрії як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 32).
УПФУ в м. Олександрії на адресу позивачки направлено вимогу №Ф 589 від 30.05.11 про сплату недоїмки зі страхових внесків на суму 1 490,40 грн. (а.с.10).
У межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу №Ф 589 від 30.05.11 позивачка зверталася з заявами до УПФУ в м. Олександрії, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Пенсійного фонду України.
Рішенням УПФУ в м. Олександрії про результати розгляду скарги №52/02-32 від 17.06.11 вимогу про сплату боргу №Ф 589 від 30.05.11 залишено без змін, а заяву ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 13). Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №3565/09-23 від 08.07.11 рішення про результати розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату боргу УПФУ в м. Олександрії №52/02-32 від 17.06.11 та вимогу про сплату боргу №Ф 589 від 30.05.11 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 12). Рішенням Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги №16399/09-10 від 09.08.11 попередні рішення залишені без змін, а скаргу ОСОБА_1- без задоволення (а.с.8-9).
Перевіряючи правомірність оспорюваної позивачкою вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та наявність повноважень у відповідача на винесення цієї вимоги, суд дійшов до таких висновків.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон).
Відповідно до статті 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. (ч.3 ст.18 Закону, в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин).
Платниками страхових внесків згідно зі статтею 15 Закону є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до пункту 5 статті 14, пункту 3 частини 1 статті 11 Закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх взяття на облік територіальним органом Пенсійного фонду (частина 3 статті 15 Закону).
Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України, в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Встановлено, що позивачка набула статусу платника страхових внесків з 30.07.08.
На 2010 рік вона обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, сплачуючи єдиний податок у розмірі 120 грн. у місяць.
Пунктом 2 Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Між тим, Законом України від 08.07.10 №2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності 17.07.10, вказану норму викладено у такій редакції, яка діяла до 01.01.11: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Тобто, у період з 17.07.10 по 01.01.11 для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, запроваджено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у межах суми, яка з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Як визначено абзацом 9 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який у період з 01.07.10 по 30.09.10 відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" становив 888 грн., в період з 01.10.10 по 30.11.10 - 907 грн., в період з 01.12.10 по 31.12.10 - 922 грн., та ставку, визначену ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 33,2 %, мінімальний страховий внесок для платників єдиного та фіксованого податку у липні - вересні 2010 року становив 294, 82 грн. (888 грн. х 33,2 %) у місяць, у жовтні - листопаді 2010 року - 301, 12 грн. (907 грн. х 33, 2 %), у грудні 2010 року - 306, 10 грн. (922 грн. х 33, 2%).
Відповідно до положень частин 1, 6 статті 20 Закону страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Наведене свідчить, що позивачка, як фізична особа-підприємець, яка обрала особливий спосіб оподаткування за єдиним податком, зобов'язана була сплатити страхові внески за ІІІ квартал 2010 року у строк до 20 жовтня 2010 року, за ІV квартал 2010 року - у строк до 20 січня 2011 року у розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, від сплаченого позивачкою єдиного податку за липень - грудень 2010 року на рахунок відповідача органами Державного казначейства згідно із Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98, перераховано 42 відсотки від сум єдиного податку, які надійшли до Пенсійного фонду України, що склало 151,20 грн. у ІІІ кварталі 2010 року, 151,20 грн. - у ІV кварталі 2010 року. (а.с. 30-31).
Таким чином, розмір доплати до мінімального страхового внеску упродовж ІІІ кварталу 2010 року мав становити 733,26 грн. (884, 46 грн. -151,20 грн.), упродовж ІV кварталу 2010 року - 757,14 грн. (908, 34 грн. - 151,20 грн.).
Між тим, станом на 20 жовтня 2010 року та 20 січня 2011 року вказані суми позивачкою до Пенсійного фонду України сплачені не була, у зв'язку з чим утворилася недоїмка у розмірі 1490, 40 грн.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзаців 3, 6 пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Згідно з пунктом 8.3 цієї Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).
За таких обставин суд дійшов висновку, що УПФУ в м. Олександрії у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки сум страхових внесків у розмірі не менше мінімального страхового внеску, на підставі даних картки її особового рахунку правомірно сформовано вимогу про сплату боргу №Ф 589 від 30.05.11 на суму 1490, 40 грн. (а.с.10), яку разом з повідомленнями - розрахунками (а.с. 30, 31) вручено позивачці для узгодження.
Суд не приймає до уваги посилання позивачки на пункт 15 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, яким передбачено порядок здійснення доплати до мінімального розміру страхового внеску відповідно до частини 3 статті 24 Закону, з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, застрахована особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та бажає зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, подає до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії заяву згідно з додатком 28 цієї Інструкції. Працівник відділу надходження доходів на підставі даних персоніфікованого обліку про періоди, за які застрахована особа бажає здійснити доплату до мінімального страхового внеску, складає повідомлення-розрахунок згідно з додатком 29 цієї Інструкції. Наведене свідчить, що подання заяви застрахованою особою про здійснення доплати страхових внесків до мінімального страхового внеску є правом такої особи, якщо вона бажає зарахувати неповні місяці роботи до страхового стажу як повний місяць.
Натомість, обов'язок страхувальників - фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), сплачувати внески до Пенсійного фонду України за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі, що з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку має становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески, запроваджено підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла з 17.07.10 по 01.01.11), і позивачка, будучи зареєстрованою як платник страхових внесків, підпадає під цю норму.
Суд також визнає неспроможними доводи позивачки, що неподання нею звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбаченого Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.09 №26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.09 за №1136/17152, виключає визначення їй відповідачем сум недоїмки зі сплати страхових внесків.
Так, частиною 6 статті 20 Закону встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків, а саме страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.
Наведене свідчить, що обов'язок сплатити страхові внески виникає у страхувальника, базовим звітним періодом для якого є квартал, не з поданням річного звіту, а у зв'язку з самостійним обчисленням ним страхових внесків за звітний квартал, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього кварталу. Не сплачені своєчасно страхувальником суми страхових внесків є простроченою заборгованістю (недоїмкою), яка підлягає стягненню територіальними органами Пенсійного фонду України.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які регламентували порядок подання податкової декларації, з тих підстав, що звітність, яка подається платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до територіальних органів Пенсійного фонду України, не є податковою декларацією у розмінні вимог вказаного Закону.
Повноваження відповідача - УПФУ в м. Олександрії, як територіального органу Пенсійного фонду України, передбачені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 №8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.02 за №442/6730.
Згідно з пунктом 2.3 вказаного Положення (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) управління має право, зокрема, отримувати безоплатно від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на Управління завдань; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядку їх використання; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми тощо.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Пунктом 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663, передбачено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність вимоги про сплату боргу №Ф 589 від 30.05.11 та наявність у нього повноважень на її винесення та направлення позивачці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Такі витрати відповідачем у даній справі не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та скасування вимоги відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш