ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" травня 2012 р. Справа № 2a-1105/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ткачук О.М.,
представника позивача -Борсука Д.Я.,
представника відповідача -Василюка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 190 672,54 грн.,-
20.04.2012 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені у сумі 190 672,54 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку із невиконанням відповідачем встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 4% нормативу по працевлаштуванню інвалідів за останнім залишається непогашеною заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій у сумі 190 558,20 грн. та нарахованої пені у сумі 114,34 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що за період 2011 року згідно чинного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" до 17.04.2012 року зобов'язане було сплатити 190 558,20 грн. адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів та нараховану пеню у сумі 114,34 грн. Дане зобов'язання відповідачем не виконано, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 03.05.2012 року. Суду пояснив, що у 2011 році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві згідно чинного законодавства становив 8 (вісім) осіб. Відповідачем згідно наказу від 07.09.2011 року № 62 та наказу від 25.05.2011 року № 40 створено відповідно до 4 % нормативу вісім робочих місць для працевлаштування інвалідів. Повідомив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" працевлаштовано три особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Вказав, що з метою працевлаштування п'яти інвалідів Товариство з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" інформувало службу зайнятості про наявність вакантних посад, а також приймало участь у ярмарці вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Крім того, відповідач протягом 2011 року розміщував у друкованих засобах масової інформації оголошення про наявність вакантних посад, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Вважає, Товариством з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" було вжито всі передбачені законом та нормативно-правовими актами заходи для працевлаштування п'яти інвалідів, а тому підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні. У зв'язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити з наступних мотивів.
Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання вимог частини 9 статті 19 вказаного Закону 29.02.2012 року подано до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" становила 189 осіб (а.с.8).
Із вказаного Звіту вбачається, що кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для відповідача становила 8 осіб, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" працевлаштовано 3 (три) особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Таким чином, відповідачем не виконано норматив по працевлаштуванню 5 (п'яти) інвалідів. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 190 558,20 грн. (а.с.8)
Виходячи із системного аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" суд вважає, що штрафні санкції передбачені статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено Господарським кодексом України.
У відповідності до вимог статті 217 Господарського кодексу України штраф визнається одним із видів господарської санкції, як впливу на правопорушення допущене у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 цього Кодексу, під штрафними санкціями визнаються господарські санкції, у вигляді грошової суми (штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний виплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті рішення щодо стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" штрафних санкцій слід виходити із загальнотеоретичних норм права щодо відповідальності за порушення зобов'язань та наявності у діях (чи бездіяльності) відповідача складу правопорушення з метою застосування до нього юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. До складу елементів правопорушення належать вина та наявність причинного зв'язку між самим правопорушенням і наслідками.
А відтак при вирішенні питання про наявність підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 4% нормативу по працевлаштуванню інвалідів суд визначає, які обов'язки покладаються на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", які дії чи бездіяльність можуть бути визнані законними та чи є вина підприємства у невиконанні передбачених Законом своїх обов'язків.
Згідно частини 3 статті 19 Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативу робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього ж Закону.
Статтею 18 даного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина 1).
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3).
У відповідності до вимог частини 3 статті 18-1 даного Закону, пошук підходящої роботи інвалідам здійснює Державна служба зайнятості відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Судом встановлено, що 25.05.2011 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" на виконання Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та згідно Типового Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" видано наказ № 40 "Про організацію робочих місць інвалідів".
На виконання даного наказу на підприємстві відповідача створено 6 (шість) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: цех пластики -1 робоче місце; дільниця шовкографії -1 робоче місце; складальний цех -4 робочих місця (а.с.16-17).
Згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" від 25.05.2011 року за № 41 на підприємстві відповідача створено постійно діючу соціальну комісію з питань атестації створеного робочого місця для інваліда (а.с.18-19).
Відповідачем розроблено Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", яке затверджено наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" від 25.05.2011 року за № 42 (а.с.20-25).
Крім того, відповідачем розроблено Інструкцію з охорони праці № 4-1 робочого місця інваліда та Інструкцію з охорони праці № 4.2. Складальний цех (дільниця шовкографії) робочого місця інваліда, які затверджені наказами директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" від 25.05.2011 року за № 43 та № 44 відповідно (а.с.26-39).
Судом також встановлено, що у зв'язку із збільшенням чисельності працівників на підприємстві відповідача, згідно наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" від 07.09.2011 року № 62 внесено зміни до наказу від 25.05.2011 року № 40 "Про організацію робочих місць інвалідів" щодо кількості робочих місць інвалідів, зокрема, створено 2 (два) додаткових робочих місця для працевлаштування інвалідів (а.с.40-41).
У зв'язку із наявністю на підприємстві відповідача вакантних посад, створених для працевлаштування інвалідів, Товариством з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" на виконання вимог частини 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" було подано до Тисменицького районного центру зайнятості та до Івано-Франківського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН станом на 07.06.2011 року, 22.06.2011, 29.07.2011 року, 19.08.2011 року, 21.10.2011 року, 31.10.2011 року та 06.12.2011 року відповідно (а.с.42-48).
Із наявного у матеріалах справи листа Івано-Франківського міського центру зайнятості від 05.02.2012 року № МЦЗ-437/01-10/58 вбачається, що з метою працевлаштування інвалідів Товариство з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" 24.11.2011 року приймало участь у ярмарці вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с.68).
Крім того, судом встановлено, що протягом 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" у друкованих засобах масової інформації розміщувало оголошення про наявність вакантних посад, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, зокрема, у газеті "Афіша Прикарпаття" № 19 від 26.05.2011 року, № 28 від28.07.2011 року, № 30 від 11.08.2011 року, № 31 від 18.08.2011 року, № 36 від 22.09.2011 року, № 37 від 29.09.2011 року, № 38 від 06.10.2011 року, № 39 від 13.10.2011 року, № 40 від 20.10.2011 року,№ 41 від 27.10.2011 року, № 42 від 03.11.2011 року, № 43 від 10.11.2011 року, № 45 від 24.11.2011 року, № 46 від 01.12.2012 року, № 47 від 08.12.2011 року, № 48 від 15.12.2011 року, № 49 від 22.12.2011 року, № 50 від 29.12.2012 року та у газеті "Робота та навчання" № 51 від 22.12.2011 року (а.с.49-67).
З наведеного вбачається, що відповідачем вжито усі необхідні заходи для виконання встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 4% нормативу по працевлаштуванню інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що причиною невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню п'яти інвалідів була відсутність достатньої кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями на ринку праці, а не протиправна бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна".
Таким чином, правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні і, як наслідок, позивачем протиправно нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Електролюкс Україна" пеню за несвоєчасну сплату вказаних санкцій.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 08.05.2012 року.