04 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/4083/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду - Чабаненко С.В.,
розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу РАГС Софіївського районного управління юстиції, третя особа -ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу РАГС Софіївського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, згідно якого просить:зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області виключити із актового запису про народження № 13 від 14 лютого 1997 року, складеного на ОСОБА_3 відомості про батька ОСОБА_4.
В обґрунтування вказаної вимоги позивач зазначила, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проживання однією сім'єю без шлюбу матері позивачки - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, проте у свідоцтво про народження ОСОБА_3 внесено запис про батька - ОСОБА_4.
З даним записом позивач не погоджується та 03.02.2012 звернулася до відділу РАЦС Софіївського районного управління юстиції із заявою про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3, однак 04.02.2012 отримала висновок № 03/05-16 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду за захистом порушеного права та інтересів.
Своє право на звернення до суду обґрунтовує тим, що є спадкоємицею померлого ОСОБА_4 та при цьому посилається на ст. 137 Сімейного кодексу України.
Перевіривши матеріали позову, суд зазначає наступне.
Так, ч. 1 ст. 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Звертаючись до суду із вказаною позовною вимогою, позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дію, спрямовану на зміну статусу неповнолітньої особи - ОСОБА_3, що в свою чергу може викликати порушення прав та інтересів цієї неповнолітньої особи. При цьому позивач не вказує, у який спосіб та які саме її права чи інтереси порушено відповідачем. Отже, право на звернення до адміністративного суду позивачем використано не задля захисту порушеного власного права, а у спосіб, що впливає на права та інтереси третіх осіб.
У ч. 3 ст. 137 Сімейного кодексу України, на яку посилається позивач у позовній заяві, встановлено, якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
Таким чином, у поданій до адміністративного суду позовній заяві позивач фактично оспорює батьківство ОСОБА_4, померлого, як вказує позивач, 03.07.2003, щодо неповнолітнього ОСОБА_3.
Як визначено ст. 137 Сімейного кодексу України, оспорювання батьківства здійснюється у судовому порядку.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. (ч. 1 ст. 1 Сімейного кодексу України)
Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. (ч. 1 ст. 7 Сімейного кодексу України)
Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. (ч. 1 ст. 8 Сімейного кодексу України)
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних, сімейних відносин.
Так, відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України, актами цивільного стану є події, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження тощо.
Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», наказом Міністерства юстиції України N 96/5 від 12.01.2011 затверджені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Так, пунктом 2.13 цих Правил встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану (пп. 2.13.1); постанова адміністративного суду (пп.2.13.2).
У даному випадку, за наявності спору щодо батьківства та з урахуванням Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, при вирішенні заявлених позивачем вимог суд має керуватися нормами сімейного та цивільного законодавства, тобто такий спір має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Отже, п. 9 розділу XI Цивільного процесуального кодексу України «Прикінцеві та перехідні положення», відповідно до якого: «заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану, подані до набрання чинності цим Кодексом за правилами, встановленими главами 29-32, 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України», у даному випадку не застосовується.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 109, 165, 186, 254 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу РАГС Софіївського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя С.В. Чабаненко