ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" квітня 2012 р. Справа № 2a-962/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - П"ятковської М.В.,
представника позивача - Андрейко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення податкового боргу у сумі 1 666,01 грн.,-
02.04.2012 року Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у сумі 1 666,01 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою збору за забруднення навколишнього середовища за період 2010 року у сумі 33,21 грн., екологічного податку за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року у загальній сумі 85,72 грн., єдиного податку за період 2011 року у сумі 1 541,06 грн. та нарахованої пені у сумі 6,02 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 29.06.2004 року зареєстрований державним реєстратором Богородчанської районної державної адміністрацієї Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) (а.с.23), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби та є платником податків і зборів, визначених законом, в тому числі, збору за забруднення навколишнього середовища та екологічного податку.
Судом також встановлено, що відповідача, на підставі поданої ним заяви від 16.12.2010 року, переведено на спрощену систему оподаткування та видано свідоцтво платника єдиного податку (а.с.13).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд, у відповідності до вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, зазначає, що до частини правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року.
Судом встановлено, що 09.02.2011 року відповідачем на виконання абзацу 1 пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року за № 303, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, подано до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік, яким узгоджено податкове зобов'язання платника податків щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища за вказаний період у сумі 84,82 грн., з яких 33,86 грн. -збір за забруднення навколишнього природного середовища за ІV квартал 2010 року (а.с.16).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 10.05.2011 року, 11.07.2011 року та 07.11.2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на виконання вимог пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України подано до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області податкові декларації екологічного податку за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року відповідно, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків із екологічного податку (за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення) за вказані періоди у сумі 21,00 грн., 32,36 грн. та 32,36 грн. (а.с.17-22).
Згідно абзаців 1, 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Аналогічно пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання відповідача, визначені ним у податковому розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік та податкових деклараціях екологічного податку за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року, є узгодженими.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
У відповідності до вимог підпункту 1 пункту 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року за № 303, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники збору протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку, сплачують збір за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів.
Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.
Згідно підпункту «б»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що самостійно узгоджена відповідачем сума грошового зобов'язання, визначена ним у податковому розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік, підлягала сплаті фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у строк, встановлений пунктом 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року за № 303, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто протягом 10 календарних днів, починаючи з 10.02.2011 року.
Аналогічно підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України з питань митної справи.
Згідно пункту 250.2 статті 250 цього Кодексу платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації - за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів;
Однак, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 визначеного Законом обов'язку, за останнім залишається непогашеною заборгованість по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища за період 2010 року у сумі 33,21 грн. та екологічного податку за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року у сумі 85,72 грн.
Як уже встановлено судом, відповідач являється платником єдиного податку.
Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема у пункті 2 зазначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Виходячи із обраних відповідачем видів підприємницької діяльності, а саме «оптова торгівля, заготівля у населення продукції рослинництва з послідуючою її реалізацією, заготівля та реалізація ділової деревини та продукту її переробки, інші види торгово-посередницької діяльності, розпиловка деревини з використанням пилорам» у відповідності до переліку ставок єдиного податку, затверджених рішенням Богородчанської районної ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець, зобов'язаний був щомісячно сплачувати 200,00 грн.
Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не сплачувалась до бюджету встановлена ставка єдиного податку у повному розмірі за період 2011 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті вказаних платежів у розмірі 1 541,06 грн.
Згідно абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України направлено відповідачу податкову вимогу від 18.01.2012 року. Дана вимога отримана відповідачем 25.01.2012 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена без реагування (а.с.7).
Судом також встановлено, що позивачем на виконання вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нараховано відповідачу пеню у сумі 6,02 грн.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Аналогічно підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього середовища за період 2010 року у сумі 33,21 грн., екологічного податку за І, ІІ та ІІІ квартали 2011 року у загальній сумі 85,72 грн., єдиного податку за період 2011 року у сумі 1 541,06 грн. та нарахованої пені у сумі 6,02 грн. на загальну суму 1 666,01 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Наявність податкового боргу підтверджується розрахунком Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби про борг за платежами фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, обліковими картками даного платника податків та іншими матеріалами справи.
Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості у судовому засіданні не встановлено.
Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.
За таких обставин, податковий борг у сумі 1 666,01 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.
Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід держави 1 666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 01 коп. податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 19.04.2012 року.