08 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3954/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
при секретарі судового засідання Петранцові О.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська, з позовними вимогами про:
- визнання дій Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська щодо ненадання своєчасної повної відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від 20 грудня 2011 року, від 27 грудня 2011 року неправомірними;
- зобов'язання відповідача -суб'єкта владних повноважень надати повну відповідь на інформаційні запити ОСОБА_1 від 20 грудня 2011 року, від 27 грудня 2011 року.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач у порушення положень Закону України «Про доступ до публічної інформації»та Інструкції з діловодства в органах прокуратури України надав відповіді на подані позивачем запити пізніше встановленого законодавством терміну, крім того, відповіді на запити є неповними, оскільки не на всі порушені у запитах питання надано інформацію.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого був повідомлений належним чином. У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, зазначав, що відповіді на запити позивача від 20 грудня 2011 року, від 27 грудня 2011 року направлені у встановлені строки, інформацію надано у межах компетенції відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації»від 13 січня 2011 року №2939-VI, який набрав чинності 9 травня 2011 року (далі -Закону №2939).
Відповідно до статті 1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону №2939).л
Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтями 12, 13 Закону №2939 визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема:
- запитувачі інформації -фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
- розпорядники інформації, зокрема: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
За правилами статті 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 20 грудня 2011 року за вх. №66-1422вх-11 ОСОБА_1 подала до Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська інформаційний запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому просила надати відповідь по суті поставлених питань та направити таку відповідь у п'ятиденний строк, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
27 грудня 2011 року за вх. №66-1458вх-11 ОСОБА_1 подала до Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська інформаційний запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», у якому просила надати відповідь по суті поставлених питань, також щодо ненадання відповіді на попередній запит від 20 грудня 2011 року за вх. №66-1422вх-11.
З копії книги обліку запитів, що надійшли до прокуратури в порядку ЗУ «Про доступ до публічної інформації», вбачається, що на запити ОСОБА_1, які надійшли 20 та 27 грудня 2011 року проставлена відмітка про виконання «надано відповідь».
Позивач зазначає, що відповіді прокуратури на зазначені запити нею отримані, проте, такі відповіді надійшли на адресу позивача в одному конверті, копію якого долучено до матеріалів справи, і лише 19 січня 2012 року.
Суд не погоджуються з такими доводами позивача, оскільки з такого конверту неможливо встановити, що саме було направлено позивачу даним поштовим відправленням.
Крім того, відповідачем надано суду копії реєстрів простої кореспонденції, яка здана у поштове відділення, з яких судом встановлено наступне.
Відповідь Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська від 26 грудня 2011 року за вих. №80ск-10 на запит ОСОБА_1 від 20 грудня 2011 року передана для відправлення за реєстром від 26 грудня 2011 року.
Відповідь Прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська від 3 січня 2012 року за вих. №80ск-10 на запит ОСОБА_1 від 27 грудня 2011 року передана для відправлення за реєстром від 3 січня 2012 року.
Таким чином, відповідачем не порушено строків надання відповідей на інформаційні запити позивача, оскільки такі відповіді, з урахуванням вихідних днів, надані у п'ятиденний строк, встановлений статтею 20 Закону №2939.
Посилання позивача на порушення відповідачем Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора України від 1 квітня 2010 року №18, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Невиконання ж або неналежне виконання відповідачем норм та вимог зазначеної Інструкції №18 не тягне за собою порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Твердження позивача щодо перебігу граничних строків, встановлених для пересилання простої поштової кореспонденції, суд також не бере до уваги, оскільки перебіг таких строків не залежить ані від позивача, ані від відповідача, та не є спірним питанням у даних правовідносинах. Загальновідомим є факт повсякчасних затримань поштових відправлень, тому такі факти не підлягають доказуванню відповідачем.
Крім того, розглянувши інформаційні запити позивача від 20 та 27 грудня 2011 року та надані на такі запити відповіді від 26 грудня 2011 року та 3 січня 2012 року, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем надано обґрунтовані та повні відповіді на поставлені у запитах питання у межах компетенції відповідача.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, перевіривши дії відповідача при розгляді інформаційних запитів позивача від 20 грудня 2011 року та 27 грудня 2011 року, вважає, що вони вчинені ним у відповідності до вимог Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації»та із дотриманням норм, передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, розгляд запитів позивача щодо надання інформації від 20 грудня 2011 року та 27 грудня 2011 року відбувся у строки та у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11 травня 2012 року.
Суддя В.В. Кальник