10 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/5161/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до прокурора Солонянського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.05.2012 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність прокурора Солонянського району Дніпропетровської області щодо ненадання у термін, передбачений законодавством, письмової відповіді на заяви ОСОБА_1 від 03.11.2008 року, 01.06.2009 року, 11.06.2009 року, 23.09.2009 року, 16.11.2010 року, 15.11.2010 року, 28.01.2011 року, 31.08.2011 року про порушення кримінальної справи; зобов'язати прокурора Солонянського району Дніпропетровської області надати письмову відповідь про результати розгляду заяв від 03.11.2008 року, 01.06.2009 року, 11.06.2009 року, 23.09.2009 року, 16.11.2010 року, 15.11.2010 року, 28.01.2011 року, 31.08.2011 року у 3-денний термін з моменту набрання чинності постановою адміністративного суду виконати вимоги ч.2 ст.97 КПК України, а саме: порушити кримінальну справу або відмовити у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб Микільської сільської ради с. Микільське-на-Дніпрі Солонянського району Дніпропетровської області.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії прокурора стосовно не порушення кримінальної справи по заяві позивача в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України, відносно посадових осіб Микільської сільської ради с. Микільське-на-Дніпрі Солонянського району Дніпропетровської області, які, на його думку, здійснили фальсифікацію документів.
Згідно статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи зі змісту позовних вимог, викладених у позовній заяві позивачем, суд приходить до висновку, що позовну заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа), відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України - є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до приписів зазначених норм до компетенції адміністративних судів відносяться публічно-правові спори.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст.1 Кримінально-процесуального кодексу України діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, суду щодо порядку провадження у кримінальних справах, регламентується Кримінально-процесуальним кодексом України. Кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
З наведеного слідує, що оскільки фактично позивач оскаржує дії прокурора, питання правомірності та законності яких, згідно з нормами кримінально-процесуального закону, має розглядатись в порядку кримінального судочинства, можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства виключається.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні № 6-рп від 23.05.2001 р., кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини, на думку Конституційного суду, не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки процесуальна діяльність має свої особливості і не належить до управлінської діяльності.
В рішенні Конституційного суду № 19-рп/2011 від 14.12.2011р. зазначено, що за статтею 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані: приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню (частина перша); не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю (частина друга); вжити всіх можливих і необхідних заходів реагування у зв'язку з такими заявами і повідомленнями (частини третя, четверта, п'ята).
У статтях 110, 234, 236 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.
Правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
З метою недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Отже, повноваження прокурора при отриманні заяви про злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що виключає можливість розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене та суть правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Одночасно, слід зазначити, що в даному випадку повернення сплаченого судового збору здійснюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.89 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 107, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №2а/0470/5161/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокурора Солонянського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної категорії справи підлягає в порядку кримінального судочинства.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя В.В. Кальник