25 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/3871/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1744, 80 грн.,-
26.03.2012 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулося з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1744, 80 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-VI від 08.07.2010 р. фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіскальний податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, зазначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску на кожну особу. Відповідач протягом 2010р. була платником фіксованого податку, однак всупереч наведеним вимогам не здійснювала доплату до мінімального страхових внеску, у зв'язку з чим і виникла заборгованість у сумі 1744, 80 грн., яка відповідачем залишилась не сплаченою.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак 17.04.2012р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника позивача та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 16).
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності його представника не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с. 15).
Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.
Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, клопотання позивача про розгляд справи без участі представника управління, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 12.09.2005р., що підтверджується повідомленням про взяття на облік від 03.04.2-12р. № 224/02-29, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 17).
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. (чинної в редакції на 2010 р.) визначено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
17.07.2010р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2461-VI від 08.07.2010 р.
Згідно Закону України від 08.07.2010 №2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003р. №1058-VІ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010р. зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Таким чином, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, у 2010р. мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у липні-вересні - 294, 82 грн.; жовтні-листопаді - 301, 12 грн.; грудні - 306,10 грн.
Пунктом 4 частини 8 розділу 15 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного в редакції до 01.01.2011р.) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону є квартал.
Судом встановлено, що 02.03.2012р. відповідач подала до Управління Пенсійного фонду України звіт про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010р. в якому відповідачем за період з липня по грудень 2010р. самостійно нараховано страхових внесків у розмірі 1792, 80 грн. (а.с. 8).
Фактично із вказаної суми відповідачем було сплачено лише 48 грн. що підтверджується копією повідомлення-розрахунку № 811 від 23.11.2011р. (а.с. 9).
Згідно розрахунку суми позову, наданого позивачем, заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків за період липень-грудень 2010р. станом на 19.03.2011р. становить 1744, 80 грн. (а.с. 7).
У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми страхових внесків Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області було надіслано вимогу № Ф-811 від 23.11.2011р. про сплату боргу в розмірі 1744 грн. 80 коп., яка була повернута поштою у зв'язку з закінченням терміну зберігання та не була сплачена у встановлений законом строк (а.с. 10-11).
При цьому зазначена вимога позивачем до органів Державної виконавчої служби не пред'являлась до примусового виконання, що підтверджується довідкою позивача від 09.04.2012р. № 03/20980.(а.с. 18).
Отже, станом на 19.03.2012 р. у відповідача наявна заборгованість по сплаті страхових внесків за період з липня по грудень 2010р. у сумі 1744, 80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копією повідомленням-розрахунком та розрахунком суми позову.(а.с. 9).
Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (чинної в редакції на 2010р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, до заборгованості по сплаті страхових внесків за липень-грудень 2010р. на загальну суму 1744, 80 грн., слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р., які діяли станом на 2010 рік.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних доказів правомірності не сплати заборгованості суду не надав.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 1744, 80 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (51400, АДРЕСА_1, інд.номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (51400, м. Павлоград, пр. Шахтобудівників, 5, р/р 25608303018525 у Павлоградському відділенні № 2992 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 306298, код ЄДРПОУ 37735534) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 рік у сумі 1744грн. 80 коп. (одна тисяча сімсот сорок чотири гривні 80 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 03.05.2012 р.
Суддя С.О. Конєва