19 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/11576/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріГрачовій В.М.
за участю:
представника позивача Бабич Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Елін" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про оскарження податкового повідомлення
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в якому позивач просить податкове повідомлення-рішення №0000112305 від 14.07.2011 року, видане Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська - скасувати, як таке, що винесене з порушенням чинного законодавства України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено невиїзну документальну перевірку Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за грудень 2010 року, по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Укроіл» за період січень, лютий 2011 року.
За результатами перевірки складено Акт №0059/2305/20207522 від 16.06.2011 р. на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. № 0000112305 яким Приватному виробничо-комерційному підприємству «Елін» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 739520,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., усього - 739521,98 грн.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. №0000112305 прийняте в порушення діючого законодавства та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що на підставі здійсненої перевірки встановлені правочини укладені між ТОВ "Укроіл" та його контрагентами, що не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. ТОВ "Укроіл" не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, а тому діяльність Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» була спрямована на формування податкового кредиту, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. Таким чином, правочини (угоди) між ТОВ "Укроіл" та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не зявився, повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено невиїзну документальну перевірку Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за грудень 2010 року, по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Укроіл» за період січень, лютий 2011 року.
Перевіркою встановлено, що Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» порушено:
ч.1 ст.203, ст..215, ст..228, ст..662, ст..655, ст..656 Цивільного кодексу України в частині недодержання момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу від ТВО «Укроіл» за січень, лютий 2011 року;
п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 238316,38 грн., за лютий 2011 року на суму 501204,60 грн.
За результатами перевірки складено Акт №0059/2305/20207522 від 16.06.2011 р. на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 р. № 0000112305 яким Приватному виробничо-комерційному підприємству «Елін» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 739520,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн., усього - 739521,98 грн.
З матеріалів справи встановлено, що у січні 2011 року Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 3174916,00 грн.
Перевіркою достовірності та правомірності віднесення сум податку на додану вартість Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» за результатами даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціях з податку на додану вартість до складу податкового кредиту» та наданих до перевірки документів встановлено задекларований Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» податковий кредит у січні 2011 року з контрагентом постачальником TOB «Укроіл».
Між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» та TOB «Укроіл» укладено договори на поставку нафтопродуктів № НПВГ 02/01/10-25 від 02.01.2010 року, ВГ № 04/01/11-8 від 04.01.2011 року.
Згідно наданого до перевірки журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за січень 2011 року по рахунку 311 здійснено оплати на TOB «Укроіл» на загальну суму 812300,00 грн.
Станом на 31.01.2011 р. заборгованість перед TOB «Укроіл» складає 617598,30 грн.
У лютому 2011 року Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1253162,00 грн.
Під час перевірки достовірності та правомірності віднесення сум податку на додану вартість Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» за результатами даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по деклараціях з податку на додану вартість до складу податкового кредиту» та наданих до перевірки документів встановлено задекларований Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» податковий кредит у лютому 2011 року з контрагентом постачальником TOB «Укроіл».
Між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» та TOB «Укроіл» укладено договори на поставку нафтопродуктів № НПВГ 02/01/10-25 від 02.01.2010 року, ВГ № 04/01/11-8 від 04.01.2011 року.
Згідно наданого до перевірки журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за лютий 2011 року по рахунку 311 здійснено оплати на TOB «Укроіл» на загальну суму 3624826,80 грн.
Станом на 28.02.2011 р. заборгованість перед TOB «Укроіл» відсутня.
Згідно висновку Броварської ОДПІ було здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства: м. Бровари, вул. Незалежності, 24 та встановлено, що за указаною адресою TOB «Укроіл» не знаходиться, про що був складений акт від 16.05.2011 року. Інформацію про відсутність підприємства за юридичною адресою листом від 31.05.2011 № 2068/7/26-34 направлено до відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб Броварської міської ради, щодо внесення змін до ЄДР.
Також, у ході відпрацювання встановлено, що дане підприємство орендувало у Центрі поштового зв'язку №9 КОД УДППЗ «Укрпошта» абонентську скриньку, куди і доставлялася кореспонденція, що адресувалася TOB «Укроіл» за юридичною адресою м. Бровари, вул. Незалежності, 24.
В Броварській ОДПІ відсутня інформація про те, яким видом діяльності фактично займалося TOB «Укроіл» та про отримання ним дозволів та ліцензій.
Таким чином, на думку перевіряючих, TOB «Укроіл» безпідставно сформовано податкові зобов'язання у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів ( робіт, послуг) на адресу вищезазначених контрагентів - покупців на загальну суму 14800140,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Тому, згідно висновків податкового органу, діяльність Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» була спрямована на формування податкового кредиту, з метою заниження бази опродаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків.
Проте, відповідно до Узагальнення Верховного суду України, "... Правомірність є конституційною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону."
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У частині 1 статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину. Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Стаття 265 Господарського кодексу України визначає загальні умови до договорів поставки, які укладаються між господарюючими суб'єктами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У частині четвертій статті 265 ГК України визначено про форму закріплення істотних умов поставки. Отже, якщо сторони договору вказали в ньому, всі істотні умови поставки, то такий договір є укладеним та таким, що відповідає визначеній законом формі правочину, тобто, договори поставки укладені між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» та TOB «Укроіл» також не є нікчемними.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. В разі невиконання вказаного припису, такий правочин є фіктивним (ст. 234 ЦК). При цьому, фіктивний правочин визнається виключно судом.
Нікчемним відповідно статті 228 ЦК України є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, Договори поставки нафтопродуктів між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» та TOB «Укроіл» № НПВГ 02/01/10-25 від 02.01.2010 року, ВГ № 04/01/11-8 від 04.01.2011 року відповідають вимогам Господарського кодексу України та цивільного Кодексу України.
Висновок податкового органу про нікчемність договорів поставки нафтопродуктів № НПВГ 02/01/10-25 від 02.01.2010 року, ВГ № 04/01/11-8 від 04.01.2011 року є необгрунтованим, оскільки не наведено жодної підстави, яку встановлено за результатами перевірки та не наведено належних доказів вважати укладені Приватним виробничо-комерційним підприємством «Елін» та TOB «Укроіл» угоди нікчемними правочинами.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, висновки про відсутності у Приватного виробничо-комерційного підприємства «Елін» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства - постачальника (ТОВ "Укроіл") не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.
Крім того з 01.01.2011 набрали чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч. 1 ст. 203 у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною 3. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
Тому і висновок про порушення п.185.1 ст.185, п.п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу щодо визначення об'єкту оподаткування (а саме за угодами з TOB «Укроіл», які на позицію податкової служби є нікчемними правочинами), в наслідок чого виникло завищення податку на додану вартість за січень та лютий 2011 року також є необгрунтованим та неправомірним
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000112305 від 14.07.2011 р. винесене Державною податковою інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24 січня 2012 року
Суддя О.В. Єфанова