13 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1526/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріГрачовій В.М.
за участю:
позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Желізняк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Голови Петриківської районної державної адміністрації Мухи Володимира Васильовича про визнання рішення посадової особи незаконним
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить:
визнати дії посадової особи органу місцевого самоврядування незаконними та такими, що порушують права та свободи та законні інтереси людини і громадянина, що знійшли своє відображення в наданні неповної та неточної відповіді на інформаційний запит від 26.10.2011 року;
зобов'язати посадову особу органу місцевого самоврядування - голову Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Муху В.В. поновити його порушене право на доступ до публічної інформації шляхом надання відповіді на його інформаційний запит у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації порушив принципи доступу до публічної інформації. Крім того, посадова особа органу місцевого самоврядування Муха В.В. порушив право позивача на доступ до публічної інформації шляхом безпідставної відмови у задоволенні запиту через «відсутність визначення предмету заданого питання». Таким чином, своїми діями розпорядник інформації самовільно визначив змістовний об'єм запиту, проте як в Законі України «Про доступ до публічної інформації» є чітко визначений перелік змісту звернення.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що запит ОСОБА_3 від 26.10.2011 року не відноситься до такого, що визначає предмет заданого питання і не являє собою належного прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інорфмацію, яка знаходиться в його володінні.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволені позову просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що 26.10.2011 року ОСОБА_3 звернувся до Голови Петриківської райдержадміністрації Дніпропетровської області із запитом про надання інформації в порядку ст..19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» стосовно кількості одиниць комп'ютерної техніки, що знаходиться на балансі та використовується в роботі Петриківською районною державною адміністрацією; на скількох з них установлене ліцензійне програмне забезпечення.
28.10.2011 року за №2859/11-36 відповідач надав відповідь в якій зазначено, що у зв'язку з відсутністю визначеного предмета заданого питання, райдержадміністрація вимушена залишити запит без розгляду.
Частина 1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" N 2939-VI (далі - Закон №2939) визначає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються в першу чергу суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Таким чином, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, органом державної влади, тобто відповідним розпорядником публічної інформації.
Ч.1. ст. 19 Закону №2939 передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.
Згідно ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо основних завданнь місцевих державних адміністрацій, то місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:
1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.
Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:
1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
2) соціально-економічного розвитку відповідних територій;
3) бюджету, фінансів та обліку;
4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики;
5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;
6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;
7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;
8) зовнішньоекономічної діяльності;
9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;
10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.
Згідно ч.1. ст.15 Закону №2939 розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати в тому числі інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що запитувана інформація не є публічною інформацією у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», відноситься до внутрішьоорганізаційних питань как то кількість канцелярських приладь або меблів, для забезпечення внутрішнього функціонування установи.
А тому запит від 26.10.2011року не може вважатися таким, що наданий за вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації».
При цьому суд погоджується з висновком відповідача у наданій відповіді від 28.10.2011р. про відсутність визначення предмету запитуваної інформації, оскільки поняття комп'ютерної техніки є комплексним поняттям, що описує весь спектр вироблюваних комп'ютерних систем. А отже при конкретизації питання при повторному зверненні можливе отримання належної відповіді.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 19 березня 2012 року
Суддя О.В. Єфанова