м.Вінниця
10 травня 2012 р. Справа № 2н/0270/75/12
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
Суддів: Віятик Наталії Володимирівни,
Загороднюка Андрія Григоровича,
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали заяви Державної судової адміністрації України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року по справі № 2-а-4614/10/0270 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2-а-4614/10/0270 адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо допущення заборгованості перед суддею ОСОБА_2 по заробітній платі та не проведення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в період з 01.07.2006 року по 01.06.2010 року; стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 172404 ( сто сімдесят дві тисячі чотириста чотири) гривні 61 (шістдесят одну) копійку заборгованості по виплаті заробітної плати та 29682 (двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати. Рішення набрало законної сили.
Рішення суду мотивовано тим, що 03.09.2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих Спеціалізованих судів, апеляційних і місцевих судів згідно з додатку 1-6. Посадові оклади, передбачені цією Постановою встановлювались, виходячи із кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 було доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться."
Однак, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року, що набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_2. до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного Казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року визнано протиправною та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009 р. згадані судові рішення залишено без змін.
Тому суд дійшов висновку, що рішеннями вказаних вище судів відновлено в повному обсязі постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів" у співвідношенні посадових окладів до розміру мінімальної заробітної плати, яка набрала чинності з 01.01.2006 року. Тобто, розмір посадового окладу суддів повинен встановлюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати помноженому на відповідний коефіцієнт (для суддів - 8,5; для заступника голови суду - 9,5) та змінюватись відповідно зі зміною розміру заробітної плати.
При цьому, при визначенні розміру мінімальної заробітної плати, на думку суду, слід враховувати, що законами України про державний бюджет на 2006р. 2007р., 2008р., 2009 р., 2010 р. встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати: у 2006 році (з 01.01.- 350 грн., з 01.07. -375 грн., з 01.12. -400 грн.); у 2007 році (з 01.07.- 420 грн., з 01.12. -450 грн.); у 2008 році (з 01.01.- 515 грн., з 01.07. -525 грн.); у 2009 році (з 01.04.- 625 грн., з 01.07.- 630 грн., з 01.10.- 650 грн., з 01.11.- 744 грн.), у 2010 році (з 01.01. - 869 грн., з 01.04. - 884 грн., з 01.07.- 888 грн.).
Тому, суд дійшов висновку, що заробітна плата позивачу протиправно нараховувалася без урахування вказаних розмірів мінімальної заробітної плати, що й стало підставою для задоволення позову.
30 березня 2012 року відповідачем -Державною судовою адміністрацією України подано до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2-а-4614/10/0270.
Обґрунтовуючи доводи заяви, відповідач посилається на те, що підставою для ухвалення рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2010 року була постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, якою визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Разом із тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2011 року у адміністративній справі № 2а-7271/11/2670 задоволено заяву ДСА України про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами та скасовано постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів"і в задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено.
У зв'язку із цим, відповідач у заяві просить скасувати зазначену постанову суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2-а-4614/10/0270 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
В судове засідання ОСОБА_2 та представники Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства фінансів України не з'явились, хоча про час, дату та місце його проведення були повідомлені належним чином, що стверджується матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення (ч.2 ст. 252 КАС України).
Суд, керуючись ч. 2 ст. 252 КАС України та ч. 6 ст. 128 КАС України, вбачає підстави для розгляду та вирішення вказаної справи у порядку письмового провадження та, згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксування судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, надавши оцінку наявним у ній доказам, суд приходить до висновку, що заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2-а-4614/10/0270 слід задовольнити із наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 245 КАС України у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути переглянута постанова або ухвала суду, що набрала законної сили.
Статтею 246 цього Кодексу передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, на яку посилається заявник, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.
Встановлено, що Вінницький окружний адміністративний суд при прийнятті постанови від 13 грудня 2010 року про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 вважав, що пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" є незаконним, оскільки скасований постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року у справі № 2-а-84/07, яка набрала законної сили. При цьому дане судове рішення було покладено в основу постанови, про перегляд якої подано заяву, і розглядалося судом як визначальна обставина для ухвалення рішення на користь позивача.
Разом із тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 року в адміністративній справі № 2а-7271/11/2670, яка набрала законної сили 01.03.2012 року, задоволено заяву ДСА України про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасовано постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2005 р. № 865 "Про оплату праці суддів".
Як вбачається з її змісту, приймаючи зазначену постанову окружний адміністративний суду м. Києва дійшов висновку, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 не скасовуються і не змінюються, а навпаки встановлюються надбавки та доплати за виконання особливо важкої роботи, за науковий ступінь, для вирішення соціально-побутових питань, а також визначено порядок преміювання тощо. Не містять у собі усі оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України положень щодо обмеження прав суддів на забезпечення державою благоустроєним житлом, додатковою житловою площею, надання безоплатного користування усіма видами транспорту, обов'язкового страхування життя та здоров'я за рахунок коштів державного бюджету. Також вони не передбачають будь-якої заборони щодо застосування до грошових доходів суддів, як і до доходів інших громадян, механізму їх підвищення шляхом індексації відповідно до положень Закону України "Про індексацію грошових доходів громадян". При прийнятті оскаржуваних постанов Кабінет Міністрів України не зменшив розрахунок посадових окладів суддів, а отже й не обмежив їх матеріальний та соціальний захист.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" у частині встановлення розміру посадового окладу суддям є чинною та підлягає застосуванню при вирішенні по суті публічно-правового спору у даній справі.
Враховуючи наведене та керуючись п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, суд приходить до висновку про те, що прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва постанови від 28.07.2011 року в адміністративній справі № 2а-7271/11/2670, якою скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", виходячи з норм процесуального права є нововиявленою обставиною, а сам факт скасування постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року свідчить про безпідставність заявлених ОСОБА_2. позовних вимог.
Згідно із ч.1 ст. 253 КАС України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Отже, з урахуванням того, що заробітна плата позивачу в оспорюваний період виплачувалася на підставі та в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", а чинність цієї постанови відновлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2011 року в адміністративній справі № 2а-7271/11/2670, на переконання суду, достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача немає.
З огляду на викладене постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2.
В силу положень статті 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у справі йому не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 253, 255, 257 КАС України, суд -
Заяву Державною судовою адміністрації України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2-а-4614/10/0270 задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року у справі № 2-а-4614/10/0270 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої заробітної плати відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Поліщук Ірина Миколаївна
Судді Віятик Наталія Володимирівна
Загороднюк Андрій Григорович