Справа 22ц-0590/4943/2012 Головуючий у 1 інстанції Реброва С.О.
Категорія 24 Доповідач Березкіна О.В.
14 травня 2012 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П.,
суддів Будулуци М.С., Березкіної О.В.
при секретарі Перепечаєнко К.О.
розглянувши у відкритому судовому у засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 30 червня 2010 року,-
ОСОБА_1 звернулась із позовом до відповідача, в якому просила визнати дії відповідача щодо не нарахування їй як дитині війни щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними та зобов»язати нарахувати та виплатити означену надбавку з 1 січня 2007 року довічно.
Рішенням Будьоннівського районного суду міста Донецька від 30 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському районі міста Донецька про неправомірну бездіяльність державного органу - задоволені.
Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському районі міста Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Не погодившись з рішенням суду Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд не врахував положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно яких текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За таких обставин у суду не було підстав для зобов»язання відповідача нараховувати позивачу 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році.
В судове засідання апелянт не з»явився, надавши заяву про розгляд скарги без його участі.
Позивачка судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона є особою, на яку розповсюджується дія ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» і яка передбачає право особи на отримання щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд першої інстанції прийшов до висновку про право позивачки на отримання державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року і довічно.
Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись.
Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, позовні вимоги з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, безпідставні, оскільки в цей період позивачка не мала права на отримання підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як дія цієї норми була зупинена.
Отже позивачка має право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до прийняття змін до діючого законодавства.
Законом України « Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Постановою КМУ від 6 липня 2011 р. N 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Таким чином, державна допомога позивачці як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком повинна бути обмежена не довічною виплатою у означеному розмірі, а періодом дії норми Закону, яка передбачала саме такий розмір допомоги, тобто, до 22 липня 2011 року.
Оскільки суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права, тому рішення у відповідності до ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька задовольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 30 червня 2010 року змінити.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському районі міста Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: