5
Справа № 1/0915/232/2011 Провадження № 11/0990/229/2012
Категорія ст. 187 ч. 1 КК України
Головуючий у І інстанції. Дузінкевич І.М.
Суддя-доповідач Попович С.С.
25 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого - судді Поповича С.С.
суддів Іванів О.Й., Вилки С.С.
з участю секретаря Лавриновича С.Я.
прокурора Журавльова Є.Є.
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 на вирок Тисменицького районного суду від 20 лютого 2012 року, -
Вказаним вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Старий Биков Бобровицького району Чернівецької обл., жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого, гр. України
визнано винуватим та засуджено :
за ст. 296 ч. 4 КК України - на три роки позбавлення волі
за ст. 187 ч. 1 КК України - на три роки позбавлення волі
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань призначено остаточне покарання - 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід залишено попередньо обраний - тримання під вартою.
Відповідно до ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненим із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для її життя та здоров'я.
І, зокрема, за те, що 30 вересня 2011 року біля 17 год. засуджений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», що в АДРЕСА_2 до своєї доньки, яка там працює та, перебуваючи у зазначеному місці безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням револьвера марки «MЕ 38 MAGNUM-R», став ображати продавця ОСОБА_5 та вимагати при цьому інформації де знаходиться його донька, після з погрозою застосування насильства, яку продавщиця сприйняла як реальну загрозу для її життя та здоров'я, вимагав передати йому пляшку горілки «Хортиця», яку остання передала та вибігла з магазину, в результаті вчиненого було зірвано роботу магазину на 30 хв., чим заподіяно збитків власнику магазину на суму 120 грн..
В подальшому засуджений зайшов в магазин «Світ Друку», де, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з застосуванням вказаної зброї почав ображати продавця ОСОБА_6 та вимагати інформації де знаходиться його донька, погрожуючи при цьому заподіянням тілесних ушкоджень, погрози продавець сприйняла як реальну загрозу для її життя та здоров'я.
Прокурор в апеляції просив вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити засудженому більш суворе покарання.
До початку апеляційного розгляду прокурор апеляцію відкликав.
Захисник ОСОБА_3 у поданій апеляції просить вирок суду змінити, звільнити засудженого від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України, з випробуванням, мотивуючи свою позицію тим, що суд не врахував усі пом'якшуючі обставини, а саме, що засуджений вину визнав повністю, щиро покаявся, характеризується позитивно.
Засуджений ОСОБА_4 у своїй апеляції просить вирок скасувати та постановити новий яким призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, мотивуючи свою позицію тим же, а також, що до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, завдану шкоду відшкодував повністю, потерпілі претензій до нього не мають.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, котрі підтримали доводи своїх апеляцій, прокурора Журавльова Є.Є., котрий заперечив вказані апеляції, вважав вирок суду законним та обґрунтованим, провівши судове слідство в частині дослідження доказів, що мають значення при призначенні покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та захисника підлягають до часткового задоволення.
Згідно ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до змісту ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду щодо фактичних обставин, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 і ст. 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.
Ст. 299 ч. 3 КПК України передбачає, що суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Як підтверджують матеріали справи, по справі було проведено судове слідство саме в такому порядку. Тому в частині правильності кваліфікації та винуватості засудженого, вирок суду не переглядався.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Призначаючи засудженому покарання суд врахував, як зазначено у вироку, і обтяжуючу відповідальність обставину - перебування засудженого на час вчинення протиправних дій в стані алкогольного сп»яніння, і врахував дані про його особу, а також пом»якшуючі відповідальність обставини, в тому числі і ті на які посилаються в апеляції засуджений та його захисник.
Жодних доказів про поведінку засудженого до і після вчиненого злочину, щодо його особистості, стану здоров»я чи іншого, що могло б мати значення та враховуватись при призначенні покарання ні захисник ні засуджений ні суду першої інстанції ні апеляційному суду, не надали, хоч мали такі можливості.
Відповідно до ст. 64 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді доказуванню підлягають подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину ), винність обвинувачуваного у вчиненні злочину та інші обставини.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» зазначено, що суд, залишаючись об»єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов»язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
Постановлений судом першої інстанції вирок та матеріали справи підтверджують, що вказані вимоги закону суд виконав.
Санкції вказаних статтей КК України передбачають покарання тільки у виді позбавлення волі. Суд, при зазначеній кваліфікації дій засудженого, інших обставинах по справі, прийшов до правильного висновку, що перевиховання засудженого можливе тільки в місцях позбавлення волі.
А тому колегія суддів не вбачає підстав для пом»якшення призначеного судом покарання з призначенням ОСОБА_4 покарання не пов»язаного з позбавленням волі, в тому числі з застосуванням ст. 75 КК України, як про це просять апелянти.
В той час колегія суддів виходить з того, що у сукупності з усіма вказаними обставинами, що пом»якшують призначене покарання судом не було враховано, що внаслідок вчинення зазначених злочинів матеріальна шкода, заподіяна злочином, що визначена судом становить 120 гривень та 27 гривень 50 коп.. Шкода відшкодована. Вказані суми є незначними, що теж слід вважати як обставину, що має суттєво впливати на призначення покарання при тому, що самі по собі злочини за які засуджено ОСОБА_4 є тяжкими. Не враховано і вік засудженого. Не в повній мірі враховано щире каяття засудженого, визнання ним своєї вини за вказаними статтями КК України.
Ст. 69 КК України передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м»якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.
Вказані вище обставини в сукупності є саме такими, що не тільки пом»якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину і дають підстави призначити йому покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкціями вказаних статтей КК України, що буде відповідати і вимогам закону і тяжкості фактично вчиненого і буде справедливим.
Керуючись ст. ст. 365, 366,367 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Тисменицького районного суду від 20 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання змінити, пом»якшивши йому призначене покарання.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. ст. 296 ч. 4, 187 ч. 1 КК України з призначенням покарання :
за ст. 296 ч. 4 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України - один рік шість місяців позбавлення волі
за ст. 187 ч. 1 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України - два роки позбавлення волі
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання - два роки позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
На ухвалу протягом трьох місяців з часу її проголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
------------------------------ --------------------------------- ---------------------------- С. С. Попович О. Й. Іванів С. С. Вилка
Згідно з оригіналом
Суддя: С.С. Попович