11 травня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Шишка А.І.,
суддів: Пнівчук О.В., Стефанів Н.С.,
секретаря: Гринчак В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Белелуйської сільської ради про визнання незаконним рішення загальних зборів, рішення Белелуйської сільської ради та свідоцтва про право власності від 16.05.2011 року, заборону проводити та брати участь на зборах та приймати рішення стосовно майна за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Снятинського районного суду від 20 березня 2012 року, -
Рішенням Снятинського районного суду від 20 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на незаконність судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначає, що судом не було досліджено ту обставину, що деякі особи у яких купив ОСОБА_3 майнові паї не мають жодного відношення до договору про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 01.11.2001 року. Таким чином, до відповідача ОСОБА_3 не перейшли повноваження на управління майном співвласників, а тим більше, на його отримання в натурі в розмірі 85748 грн. При цьому, суд не врахував, що представником Белелуйської сільської ради було надано покази про те, що в сільській раді відсутні будь-які відомості про реєстрацію договору купівлі-продажу майнових паїв між ОСОБА_3 та іншими учасниками вищезазначеного договору.
Крім того, на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 03.03.2010 року ОСОБА_1 став власником частки номінальною вартістю 165291 грн. в пайовому фонді майна бувшого КСП "Зелена Діброва", а не конкретного майна. Рішенням загальних зборів
від 24.03.2009 року апелянту було виділено майно в натурі, право на яке він придбав, однак, як виявилось в подальшому, даного майна в натурі не існує, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення незаконним. Натомість, відповідачу ОСОБА_3 виділено майно на всю суму. Факт відсутності майна, переданого оскаржуваним рішенням загальних зборів, було визнано в судовому засіданні відповідачами.
Не взято до уваги судом першої інстанції і ту обставину, що участь у зборах брали особи, яким не належить майно, яке виділялось в натурі, оскільки вони не являються учасниками договору про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності та не мали відповідних довіреностей, а також те, що рішення приймалось меншістю голосів від загальної кількості учасників, так як участі у зборах не брали всі учасники вищезазначеного договору, а тому, рішення зборів є неправомочним.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення ОСОБА_2 та її представника, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2010 року купив майнові сертифікати у ОСОБА_5, який був учасником Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном на суму 165 291 грн. Відповідач ОСОБА_3 в 2005-2006 роках купив майнові сертифікати в інших учасників такого ж Договору на суму 85 748 грн. Згідно протоколу загальних зборів співвласників учасників Договору від 24 березня 2009 року позивачу, як представнику 103 учасників Договору виділено майна на суму 180 767 грн., а відповідачу ОСОБА_3, як представнику від 52 учасників Договору майна на суму 85 748 грн., в склад якого входить контора, санпропускник, сховище для капусти, конюшня та інше майно. На підставі даного рішення Белелуйська сільська рада рішенням від 16 травня 2011 року визнала право власності на дані об'єкти.
Відповідно до п.3.2 Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном співвласників майнових паїв мають право самостійно розпоряджатися належними їм частками майна, що належать їм на праві спільної часткової власності.
Отже, придбання відповідачем ОСОБА_3 паїв у інших осіб і виділення йому відповідно на ці паї майна не суперечить Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном та нормам цивільного права, зокрема, вимогам ст. 358 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що виділенням в натурі відповідачу конкретного майна порушуються його майнові інтереси, судом першої інстанції до уваги не прийнято правильно. Відповідачу виділено майно уповноваженим на то органом, а той факт, що після виділення позивачу конкретного майна, окремого з нього не виявилося в натурі, не може бути підставою для позбавлення відповідача права на законно придбане майно. Після оформлення договорів купівлі-продажу сторони домовилися на зборах співвласників майнових паїв про порядок володіння та користування конкретним майном, що підтверджується протоколом зборів, згідно якого позивач особисто голосував за такий розподіл майна. Крім цього, апелянт після виділення йому майна в натурі мав право і достатньо часу для прийняття цього майна по акту прийому-передачі. Вини відповідача у відсутності такого майна не має.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Снятинського районного суду від 20 березня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.І. Шишко
Судді: О.В. Пнівчук
Н.С. Стефанів