24.04.2012 Справа №1915/4456/2012
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Делікатної Л.В.
за участю секретаря Присяжнюка В.В.
прокурора Ороновського С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Угринів Підгаєцького району Тернопільської області, громадянина України з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч.1 ст.122 КК України, -
Підсудний ОСОБА_1, 23 серпня 2010 року о 24 год. 00 хв., перебуваючи поблизу території автозаправки «ОККО», що по вул. Ст. Будного, 40 в м. Тернополі, на ґрунті особистих неприязних стосунків розпочав конфлікт із потерпілим ОСОБА_2 Під час даного конфлікту підсудний, піднявши із землі уривок металевої труби, кинув її в бік, де знаходився потерпілий ОСОБА_2, влучивши останньому в голову, від чого ОСОБА_2 отримав тілесне ушкодження у вигляді рани волосяної частини голови з ушкодженнями підлягаючої лобової кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що 23 серпня 2010 року він знаходився на території шиномонтажу, що по вул. Ст. Будного, 40 в м. Тернополі, де періодично вживав алкоголь, а саме пиво. Поряд на території знаходиться цілодобовий шиномонтаж а позаду нього кафе, біля якого розташована палатка та столик. За даним столиком часто можна зустріти працівників із шиномонтажу та мийки, які обідають або вечеряють. Близько 23 год. 30 хв., коли він прийшов до вказаного столика, то побачив працівника шиномонтажу ОСОБА_2, який сидів ще з декількома незнайомими чоловіками. Він запитав, чи можна йому присісти до них, на що йому відповіли, щоб він ішов додому, оскільки вони розмовляють лише між собою. Його це обурило. Після цього, він хотів з'ясувати причину, по якій йому не можна сідати біля них, на що ОСОБА_2 запропонував йому піти з ним. Пройшовши декілька метрів, вони зупинились поблизу шиномонтажу та автозаправки, де ОСОБА_2 сказав щоб він йшов додому, оскільки перебуває у нетверезому стані, у відповідь на це він почав обурюватись і ОСОБА_2 відштовхнув його від себе, внаслідок чого він впав на землю. Після цього, потерпілий повернувся назад до палатки а він пішов у приміщення шиномонтажу, де знайшов порожню пляшку, з якою вийшов на територію шиномонтажу та АЗС, де в цей час знаходились ОСОБА_2 з друзями, які відібрали у нього дану пляшку та сказали, щоб він покинув територію шиномонтажу. Його це обурило ще більше, і він пішов у середину приміщення шиномонтажу, де знайшов відрізок металевої труби, з якою вийшов з приміщення. Вийшовши на вулицю, він побачив, що ОСОБА_2 стоїть поблизу апарату з кавою, який розташований неподалік боксу шиномонтажу. Він кинув дану трубу в бік ОСОБА_2 і побачив, що дана труба влучила потерпілому в голову, від чого останній впав на землю. Побачивши це він налякався та побіг з території шиномонтажу та АЗС.
Крім цього, підсудний ОСОБА_1 визнав повністю цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_2
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав цивільний позов, заявлений на досудовому слідстві, щодо міри покарання підсудному покладається на думку суду.
Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину, згідно пред'явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння підсудним зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового слідства його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання підсудного йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи рішення про звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням, суд враховує визнання вини підсудним ОСОБА_1, те, що він вчинив злочин у молодому віці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання.
Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволити повністю, стягнувши з підсудного ОСОБА_1 в його користь 10 000 (десять тисяч) гривень завданої шкоди.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.
Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід, ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній -підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) гривень завданої шкоди.
На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяЛ. В. Делікатна