21.02.2012 Справа №2-6937/11
Справа №2-6937/1р.
21 лютого 2012 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої Черніцької І.М.
при секретарі Бурячинській Д.Д.
з участю позивача -ОСОБА_1
представника відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку при звільненні та середній заробіток за весь час затримки розрахунку .
В обґрунтування вимог вказує, що з 06.09.2010 року працювала у відповідача вісім годин на день з посадових окладом 895 грн., а 03 жовтня 2010 року була звільнена згідно заяви.
Посилаючись на те, що товариство не виплатило їй в день звільнення заробітної плати за три дні жовтня 2010 року та компенсації за невикористану відпуску відповідно до відпрацьованих днів просила стягнути з відповідачів в її користь заробітну плату за три дні жовтня 2010 року, компенсацію за відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку, виходячи із посадового окладу 895 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за вересень 2010 року, посилаючись на те, що працювала вісім годин на день, а заробітну плату отримала за відпрацьовані чотири години.
В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримала, зіславшись на доводи викладені у заяві.
Представник відповідача позов визнав частково та суду пояснив, що позивачка працювала у відповідача у період з 06.09.2010 року по 03.10.2010 року включно чотири години на день. При звільненні, позивачці з її вини не було виплачено компенсації за невикористанні дні відпустки та заробітну плату за три дні жовтня 2010 року, оскільки товариство неодноразово повідомляло позивача щодо проведення розрахунку . Посилаючись на наведене вважає,що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставними. В частині стягнення недоплаченої заробітної плати за вересень та три дні жовтня 2010 року відповідач позов не визнає, оскільки позивачка будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів суду не подала.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу у ПП «Продторг-Тернопіль»на посаду касира в магазин «Берегиня»з 06 вересня 2010 року з посадовим окладом 895 грн. на місяць. ОСОБА_1 ознайомлена, що на період недостатнього об'єму робіт буде працювати неповний робочий день- 4 години.
Дані обставини стверджуються наказом про прийняття на роботу за № 85-к від 02.09.2010 року, відомостями про одержання ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 318 грн.32 коп. за вересень 2010 року, табелями обліку робочого часу за вересень та жовтень 2010 року та визнаються сторонами по справі.
Відповідно до наказу за № 97-к від 03.10.2010 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з посади продавця магазину з 03.10.2010 року.
Відповідно до карти рахунку: 66.1 від серпня 2011 року, ОСОБА_1 за три дні жовтня нараховано заробітну плату у розмірі 53 грн. 83 коп.
Крім того, за час роботи у відповідача позивач не використала дні щорічної відпуски, що визнається сторонами спору.
Згідно картки рахунку: 66.1 від серпня 2011 року, наданого роботодавцем, компенсація за невикористані дні відпустки позивачкою, а саме, за вересень 2010 року та три дні жовтня 2010 року, становить 43 грн. 58 коп.
Встановлено та визнається сторонами спору,що заробітна плата за жовтень 2010 року у розмірі 53.83 грн. та компенсація за невикористанні дні відпустки у розмірі 43 грн. 58 коп. не виплачені ОСОБА_1 у день звільнення по даний час.
Згідно табелів обліку робочого часу за вересень та жовтень 2010 року, ОСОБА_1 за період з 06.09 по 03.10.2010 року відпрацювала 88 год., тобто 4 години на день.
Відповідно до платіжних відомостей за вересень та жовтень 2010 року вбачається, що позивачці нарахована заробітна плата у розмірі 318,32 грн. за вересень та три дні жовтня - 53,83грн. виходячи із відпрацьованих чотирьох годин на день. Вказані обставини визнаються сторонами по справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Згідно з вимогами ст.116 КЗпП при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що позивача було звільнено 03 жовтня 2010 року згідно поданої заяви за власним бажанням.
При звільненні та по даний час позивачка ОСОБА_1 не одержала заробітної плати у розмірі 53,83 грн. за відпрацьовані три дні жовтня (12 годин) та 43,58 грн. грошової компенсації за невикористані дні відпустки, що визнається сторонами по справі та підтверджується розрахунком компенсаційних виплат.
Суд приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок компенсації за невикористанні відпустки, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та здійсненний відповідно до вимог п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року .
Таким чином, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 53 грн. 83 коп. невиплаченої заробітної плати за відпрацьовані три дні (12 год.) жовтня 2010 року та 43 грн. 58 коп. заборгованості по компенсації за невикористані дні відпустки за період з 06 вересня по 03 жовтня 2010 року,згідно наданого відповідачем розрахунку.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Судом встановлено, що позивач 03 жовтня 2010 року працювала, що стверджується табелем обліку робочого часу та визнається сторонами спору.
Таким чином, заробітну плату за жовтень та розрахункові за невикористанні дні відпустки позивачу не були виплачені з вини відповідача.
Крім того, вина відповідача у не проведені з позивачкою розрахунку у строки встановленні законом підтверджується також листом прокуратури м.Тернополі від 31.12.2010 року. З якого вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 не було нараховано та не виплачено грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки. Прокурором винесено припис директору ПП «Продторг-Тернопіль»про зобов'язання невідкладно вжити заходів щодо виплати ОСОБА_3 належних при звільненні коштів.
Відповідачем не представлено суду жодних доказів, що ним на виконання припису прокурора вживались заходи щодо проведення з позивачем розрахунку.
ОСОБА_1 зверталась до відповідача із проханнями провести з нею розрахунку,що підтверджується листом направленим рекомендованим повідомлення про вручення відповідачу від 09.06.2011 року.
На день розгляду справи у суді з позивачем не проведено розрахунку. Доводи позивача відповідачем не спростовані.
Оскільки підприємство при звільненні позивача з роботи 03.10.2010 року не виплатило належних їй сум, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку -21 лютого 2012 року.
Розраховуючи розмір стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд бере до уваги середній заробіток позивача за два місяці перед звільнення(фактично відпрацьовані дні),що передбачено ч.3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995 року, який становить 186 грн.( 318,32 грн. за вересень+ три дні жовтня 2010 року-53,83грн.).
При цьому суд також враховує, що позивачка працювала неповний робочий день -4 год. в день.
Враховуючи середню кількість відпрацьованих ОСОБА_1 годин у вересні та жовтні 2010 року 44год. (76 год. у вересні + 12 год. у жовтні), середньогодинний заробіток позивачки за ці два місяці становить 4,23 грн.(186/44 год.). Тому беручи до уваги кількість робочих годин, які мають бути оплачені середнім заробітком,згідно умов праці -1408 год.( 4 год. на день за період з 04.10.2010 року по 21.02.2012 року включно) та середньогодинний заробіток позивачки перед звільненням, шляхом множення отримуємо суму за час затримки розрахунку, а саме, 5955 грн. 84 коп.(4,23*1408 год.(відпрацьованих).
Враховуючи вищенаведенні вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 53,83 грн. невиплаченої заробітної плати за жовтень 2010 року, 43,58 грн. компенсації за невикористану відпустку невиплаченої при звільненні та 5955,84 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, а всього на суму 6053,25 грн.
Відповідачем не представлено, а в судовому засіданні не здобуто доказів невиплати позивачу з його ж вини належних йому при звільненні сум.
Суд не приймає до уваги надані відповідачем листи за №173 від 04.10.2010 року та за №181 від 01.11.2010 року на ім'я ОСОБА_1 про явку для проведення з нею розрахунку, оскільки вони не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту повідомлення працівника про проведення з ним розрахунку. Журналу вихідної кореспонденції відповідач суду не представив та у період з 01.11.2010 року по даний час розрахунку з позивачем не провів.
Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Разом з тим, суд вважає, безпідставними вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача недоплаченої їй заробітної плати за вересень та жовтень 2010 року виходячи із розміру посадового окладу та восьмигодинного робочого дня, скільки позивачем не представлено, а судом не здобуто жодних доказів, що позивачка працювала вісім годин на день.
Згідно наказу про прийняття на роботу за №85-к від 02 вересня 2010 року позивачка була повідомлена, що на період недостатнього об'єму робіт працюватиме неповний робочий день 4 години.
Позивачкою не надано доказів того, що її робочий час тривав 8 годин на день.
Разом з тим, такі доводи позивачки спростовуються табелями обліку робочого часу.
Крім того, те що позивачка отримала заробітну плату за вересень 2010 року у розмірі 318 грн.32 коп., про що розписалась у відомостях про отримання заробітної плати, підтверджує той факт, що остання була ознайомлення та погодилась із такими умовами праці.
В силу вимог ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 214,60 грн. судового збору .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 60, 88, 213, 215, 218, 223 ЦПК України, ст. 79, 83, 116, 117 КЗпП України, Закон України „Про оплату праці" суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»про стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»на користь ОСОБА_1 53,83 грн. невиплаченої заробітної плати за жовтень 2010 року, 43,58 грн. компенсації за невикористану відпустку невиплаченої при звільненні та 5955 ( п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку,а всього на суму 6053,25 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 53 грн.83 коп. підлягає до негайного виконання.
Стягнути з приватного підприємства «Продторг-Тернопіль»в користь держави 214,60 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуюча І.М.Черніцька
Копія вірна
Суддя І.М.Черніцька