28.12.2011 Справа №2-4098/11
Справа за №2-5313/11р.
(вступна та резолютивна частини)
28 грудня 2011 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Черніцької І.М.
при секретарі Бурячинській Д.Д.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,третіх осіб -публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», служби у справах дітей Тернопільської міської ради про встановлення факт проживання однією сімєю та поділ майна подружжя,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб -публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», служби у справах дітей Тернопільської міської ради про встановлення факт проживання однією сімєю та поділ майна подружжя задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з червня 2005 року по 31 січня 2007 року
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири заАДРЕСА_1
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь держави (р/рахунок: 31212206700002, код одержувача 23588119 у ГУДК України в Тернопільській області, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 838012 призначення платежу -судовий збір код 02886692) судовий збір у розмірі 176 грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 153 грн. та в користь держави (р/рахунок: 31212206700002, код одержувача 23588119 у ГУДК України в Тернопільській області, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 838012 призначення платежу -судовий збір код 02886692) 383 грн.65 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуюча-підпис:
Копія вірна
Суддя І.М. Черніцька
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 2-4098/11р.
28 грудня 2011 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої Черніцької І.М.
- при секретарі Бурячинській Д.Д.
- з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб -публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», служби у справах дітей Тернопільської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю з відповідачем з червня 2005 року по 31 січня 2007 року без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя, стягнення з відповідача в її користь 2/3 частини вартості добудованого балкону та 2/3 вартості витрат на проведення внутрішнього капітального ремонту квартири за АДРЕСА_1, 2/3 сплаченої суми за квартиру із врахуванням відсотків та відшкодуванням сум фондом молодіжного будівництва.
В ході судового розгляду позивачка уточнила свої вимоги і просила встановити факт проживання її з відповідачем однією сім'єю як подружжям без реєстрації шлюбу, визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири за АДРЕСА_1, стягнути з відповідача в її користь 2/3 вартості майна рухомого набутого за час спільного проживання та зобов'язати відповідача повернути дитячі речі.
Позивачка вказала, що з червня 2005 року по 31 січня 2007 року вони з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, а з 1 лютого 2007 року -у зареєстрованому шлюбі. 3 серпня 2005 року придбали квартиру за АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за відповідачем. Після придбання квартири, вони спільно проводили ремонт по встановленню паркету, заміні вікон, добудові балкону, ними було придбано предмети побутової техніки, сантехніки на загальну суму 18 145 грн., кухонні меблі, вартістю 4700 грн.
Посилаючись на те, що рухоме майно, квартира були придбані нею та відповідачем під час фактичного перебування у шлюбних відносинах та перебування у зареєстрованому шлюбі, позивачка просила визнати за нею право власності з врахуванням інтересів дітей на 2/3 частини даної квартири та
стягнути з відповідача 2/3 вартості рухомого майна, набутого за час спільного проживання, та зобов'язати повернути дитячі речі.
У ході судового розгляду справи позивачка подала заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з відповідача в її користь 2/3 вартості майна, набутого за час спільного проживання, а саме, сантехніки, меблів, побутової техніки та зобов'язати відповідача повернути дитячі речі.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, зіславшись на доводи викладені у заяві.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що вони з відповідачкою проживали у фактичних шлюбних відносинах з листопада 2006 року по 31 січня 2007 року, а з 2 лютого 2007 року по 5 листопада 2011 року у зареєстрованому шлюбі. Квартира по АДРЕСА_1 є його особистою власністю, оскільки придбана до укладення шлюбу.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового засіданні були повідомлені належним чином. Попередньо не повідомили суд про причини своєї неявки.
Судом встановлено, що згідно довідки Тернопільського УВТК ДП Івано-Франківський ліспромкомбінат від 20 вересня 2000 року ОСОБА_2 був квартиронаймачем кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_1.
З 8 вересня 2004 року ОСОБА_2 був зарахований на квартирний облік при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради складом сім'ї із однієї особи, що стверджується довідкою відділу квартирного обліку Тернопільської міської ради від 13 лютого 2006 року за № 71/4.
Відповідно до договору найму житлової площі для тимчасового проживання в гуртожитку для одиноких від 1 березня 2003 року ОСОБА_2 надано в оренду на один рік житлову площу - кімнату за АДРЕСА_2. Договір неодноразово було продовжено.
Згідно довідки, виданої ЖКК ТзОВ "Тернопільбуд" від 15 липня 2011 року, ОСОБА_2 за період з 1 січня 2005 року по 1 листопада 2006 року оплачував за оренду житла без реєстрації проживання в гуртожитку по АДРЕСА_3 згідно договору оренди житла від 1 березня 2003 року .
В ході перевірки, проведеної прокуратурою встановлено, що встановити факт проживання ОСОБА_2 в гуртожитку по АДРЕСА_3 не можливо, оскільки контроль за перебуванням ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 не здійснювався. Дані факти стверджуються листом прокуратури м.Тернополі за № 94-6960/11 від 09.12.2011 року.
3 серпня 2005 року ОСОБА_2 купив квартиру по АДРЕСА_1, яка належала продавцям на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 19 березня 2004 року та зареєстрованого за № 37568, що стверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу від 3 серпня 2005 року за № 2766.
Відповідно до реєстраційного посвідчення від 04 серпня 2005 року вищезазначена квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 за № 37568.
Згідно договору кредиту за № 770/42-39 від 3 серпня 2005 року укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2, останній отримав кредит на придбання спірної квартири на суму 14700 доларів США, із сплатою 13 відсотків річних на строк до 01 серпня 2025 року.
Відповідно до договору іпотеки від 3 серпня 2005 року ОСОБА_2 передав квартиру за АДРЕСА_1, в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту за №770/42-39 від 3 серпня 2005 року.
Згідно довідки Тернопільського регіонального відділення Державного Фонду сприяння молодіжному будівництву від 1 вересня 2005 року за №425 ОСОБА_2 відповідав умовам кандидата відповідно до постанови КМУ від 4 червня 2003 року за №853 "Про затвердження порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла" та мав намір отримати часткову компенсацію відсоткової ставки по кредиту комерційного банку на придбання житла -квартири АДРЕСА_1.
12 вересня 2005 року між Тернопільським регіональним відділенням Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_2 було укладено договір за №110 про надання часткової компенсації відсоткової ставки по кредиту комерційного банку на придбання 3 серпня 2005 року житла -квартири за АДРЕСА_1
Відповідно до довідки Тернопільського регіонального відділення Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву від 1 липня 2011 року за №356 ОСОБА_2 є позичальником Тернопільського регіонального відділення Державного Фонду сприяння молодіжному будівництву" згідно договору про надання часткову компенсацію відсоткової ставки по кредиту комерційного банку від 12 вересня 2005 року за № 110. ( на момент укладення договору розрахунок часткової компенсації здійснювався виходячи із складу сім'ї- одна особа.
Згідно довідки відділу квартирного обліку Тернопільської міської ради від 13 лютого 2006 року за № 71/4 ОСОБА_2 з 8 лютого 2006 року знятий із квартирного обліку в зв'язку із забезпеченістю житловою площею вище середньої норми, встановленої для м.Тернополя.
23 червня 2006 року Тернопільська міська рада надала дозвіл ОСОБА_2 за № 83/06 на виконання будівельних робіт з будівництва балкону до належної йому квартири за АДРЕСА_1.
Сторони зареєстрували шлюб 1 лютого 2007 року, що стверджується копією свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції від 1 лютого 2007 року.
12 березня 2007 року у сторін народилась дочка ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 29 березня 2007 року НОМЕР_2.
Розмір виплаченої компенсації згідно реєстрів, поданих ПАТ "Укрсоцбанк" за період з 2005 року по 2007 рік становить 20 615. 71 грн., що стверджується довідкою Тернопільського регіонального відділення Державного Фонду сприяння молодіжному будівництву від 21 листопада 2011 року за № 601.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано за позовом ОСОБА_2
Згідно довідки КЖЕП "Житловик" від 15 листопада 2010 року ОСОБА_4 з червня 2005 року по жовтень 2007 року проживав без реєстрації в квартирі по АДРЕСА_5, в якій проживала і була зареєстровано позивачка і яка належить на праві приватної власності батькові позивачки ОСОБА_5
Згідно довідки форми №3, виданої ЖЕК «Житловик»за № 393 від 25.01.2006 року, позивачка, її син від першого шлюбу ОСОБА_6., відповідач зареєстровані у спірній квартирі з 13 вересня 2005 року.
Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 26 листопада 2010 року вбачається, що позивачка проживала разом з відповідачем в квартирі за АДРЕСА_1.
Згідно договору -замовлення на виготовлення кухонних меблів від 4 січня 2007 року вбачається, що замовником меблів є ОСОБА_1, а адреса доставки -квартира за АДРЕСА_1. Вказаний кухонний гарнітур на даний час знаходиться у спірній квартири, що визнається сторонами по справі.
Згідно договору про надання послуг електрозв'язку за №4335 від 20 вересня 2005 року вбачається, що ВАТ "Укртелеком" уклало договір про надання послуг електрозв'язку у квартирі за АДРЕСА_1 із ОСОБА_1
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, який є батьком позивачки, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є подругами позивачки та сусідами по АДРЕСА_5 підтвердили той факт, що сторони по справі з червня 2005 року проживали разом як одна сім'я по АДРЕСА_5 у квартирі, яка належить батькові позивачки, вели спільний побут. Згодом придбали квартиру по АДРЕСА_1, де разом проводили ремонт і проживали.
Суд, розглянувши справу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступного.
В силу вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт проживання позивачки з відповідачем в період з червня 2005 року по січень 2007 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, виходячи із наступного
Так, згідно довідки КЖЕП "Житловик" від 15 листопада 2010 року ОСОБА_4 проживав в квартирі по АДРЕСА_5, яка належить на праві приватної власності батькові позивачки ОСОБА_5, з червня 2005 року по жовтень 2007 року без реєстрації. Вказаний факт підтвердив також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який є батьком позивачки та разом з ними проживав за вказаною адресою протягом спірного періоду. А також свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7
Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 26 листопада 2010 року вбачається, що позивачка проживала разом з відповідачем в квартирі за АДРЕСА_1.
Відповідно до договору -замовлення на виготовлення кухонних меблів від 4 січня 2007 року замовником меблів, які були доставлені на квартиру за АДРЕСА_1, була ОСОБА_1
Договір про надання послуг електрозв'язку у квартирі за АДРЕСА_1, ВАТ "Укртелеком" уклав із позивачкою ОСОБА_1, що стверджується договором про надання послуг електрозв'язку від 20 вересня 2005 року.
В лютому місяці сторони зареєстрували шлюб, а в березні 2007 року у них народилась дочка, що стверджується свідоцтвами про одруження сторін НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції від 1 лютого 2007 року та про народження дочки ОСОБА_3, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 29 березня 2007 року НОМЕР_2.
Крім того, відповідач в своїх поясненнях, даних у судовому засіданні та зазначених у запереченнях на позовну заяву, не заперечує фактичного спільного проживання з позивачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зазначивши лише час проживання з листопада 2006 року. Відповідач визнає також факт відвідин позивачкою та її сином від першого шлюбу батьків відповідача, а також факт свого проживання у батьків позивачки.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що він проживав у батьків позивачки як квартирант, оскільки пояснення відповідача носять суперечливий характер. Так, ОСОБА_2, стверджуючи, що проживав у батьків відповідача як квартирант, одночасно подає докази того, що орендував з 2003 по 2006 рік кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1 згідно договору. При оформленні кредиту та договору купівлі-продажу квартири, свою адресу відповідач зазначає за адресою гуртожитку по вул. Лозовецька.
Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що з позивачкою проживав для того, щоб взнати краще один одного, налагодити стосунки з її дитиною від першого шлюбу. Зазначені факти заперечують факт проживання відповідача в квартирі батьків позивачки як квартиранта.
Відповідач не подав необхідних доказів на підтвердження факту наявності договору найму між ним та батьком позивачки як власником квартири по АДРЕСА_5.
Посилання відповідача на те, що відносини між позивачкою та його батьками були напружені теж свідчать про те, що між сторонами існували не просто дружні відносини, для яких немає значення відношення рідних.
Факт реєстрації відповідача в гуртожитку по АДРЕСА_1, сам по собі не може заперечувати факту його фактичного проживання у батьків позивачки, якого він сам не заперечує у своїх поясненнях.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на довідку за №168 від 15.07.2011 року видану ВАТ «Тернопільбуд», про те, що ОСОБА_2 у період з 1 січня 2005 року по 1 листопада 2006 року проживав без реєстрації в гуртожитку по АДРЕСА_3 згідно договору оренди житла від 1 березня 2003 року та оплачував за оренду житла, оскільки як пояснив допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_11, яка працює завідувачем гуртожитку та видала спірну довідку, довідка щодо проживання ОСОБА_2 у гуртожитку видана лише на підставі договору оренди житла і сплати орендної плати та не підтверджує факт проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_3.
Вказане спростовується також листом прокуратури м.Тернополя за № 94-6960/11 від 09.12.2011 року де вказано, що встановити факт проживання ОСОБА_2 в гуртожитку по АДРЕСА_3 не можливо, оскільки контроль за перебуванням ОСОБА_2 в АДРЕСА_4 не здійснювався.
Посилання відповідача на те, що при оформленні кредиту та договору купівлі-продажу спірної квартири він зазначив своє місце проживання за адресою гуртожитку по АДРЕСА_1, суд не приймає до уваги, оскільки в договорі зазначається місце реєстрації, а не місце проживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, сам відповідач стверджував, що вони з позивачкою проживали спільно з листопада 2006 року, однак, реєстрація його в цей період значилась за адресою гуртожитку по АДРЕСА_1.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача та дані, зазначені в довідці КЖЕП "Житловик" за №393 від 25 січня 2006 року про те, що позивачка з сином були зареєстровані у спірній квартирі як квартиранти, оскільки вони спростовуються встановленими судом відносинами, які існували між сторонами на час вселення у спірну квартиру, в подальшому реєстрація шлюбу, народження спільної дитини, що свідчать про існування між сторонами відносин, характерних для подружжя та сім'ї.
Таким чином, враховуючи показання свідків про спільне проживання сторін та ведення ними спільного побуту, документи, які підтверджують придбання позивачкою майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі, подальша реєстрація шлюбу, наявність спільної дитини, взаємні права та обов'язки фактичного подружжя, що виникли у зв'язку з її народженням (виховання та утримання дитини, що свідчать про те, що між чоловіком та жінкою склалися відносини, які притаманні подружжю) а також те, що сторони не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі, суд вважає, що між позивачкою та відповідачем склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17,ОСОБА_18, ОСОБА_19, оскільки вони є неконкретними та носять загальний характер.
Таким чином, суд вважає доведеним факт проживання позивачки з відповідачем в період з червня 2005 року по січень 2007 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Згідно з вимогами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Зокрема, вищесказане означає, що майно, набуте під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, частки фактичного подружжя у разі поділу їхнього спільного майна вважаються рівними, якщо інше не передбачено договором між сторонами.
Відповідно до вимог ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи те, що суд вважає доведеним факт проживання позивачки з відповідачем в період з червня 2005 року по січень 2007 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, майно, яке придбане в зазначений період, набуває правового режиму майна подружжя і на нього поширюється положення щодо спільної сумісної власності подружжя. На підставі чого суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на 1\2 частину майна подружжя.
Судом встановлено, що за час спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу, ними була придбана в кредит квартира за АДРЕСА_1, кредит сплачувався під час їх спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та під час перебування у зареєстрованих відносинах з лютого 2007 року.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищезазначені вимоги закону, суд вважає, що за позивачкою слід визнати право власності на Ѕ частину квартири за АДРЕСА_1 .
При цьому, суд вважає, що позивачці слід відмовити у визнані за нею права власності на 2/3 частини квартири з врахуванням інтересів дітей.
Згідно з вимогами ч.3 ст.70 СК за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, за умови, якщо розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно Довідка про сплачу аліментів, виданою ДПА в Тернопільській області від 12 грудня 2011 року за 760, із зарплати ОСОБА_2 щомісячно перерахувалась аліменти, що не заперечує позивачка.
В силу вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка в судовому засіданні не подала доказів, які б свідчили, що вона набула підстави відповідно до вимог ч. 3 ст. 70 СК України на збільшення розміру своєї частки.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212, 215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 810, 814, 825, 319, 386, 390, Цивільного кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб -публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", служби у справах дітей Тернопільської міської ради про встановлення факт проживання однією сімєю та поділ майна подружжя задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з червня 2005 року по 31 січня 2007 року
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири заАДРЕСА_1У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь держави (р/рахунок: 31212206700002, код одержувача 23588119 у ГУДК України в Тернопільській області, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 838012 призначення платежу -судовий збір код 02886692) судовий збір у розмірі 176 грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 153 грн. та в користь держави (р/рахунок: 31212206700002, код одержувача 23588119 у ГУДК України в Тернопільській області, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 838012 призначення платежу -судовий збір код 02886692) 383 грн.65 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуюча