Провадження № 2/1522/1274/12
Справа № 2/1522/12645/11
19 квітня 2012 року
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого судді - Домусчі Л.В.
при секретарі - Макаренко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІНБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розірвання Кредитного договору та звернення стягнення на предмет застави, -
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ФІНБАНК», раніше -Акціонерний комерційний банк «Фінбанк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості у розмирі 119 659,86 коп. та судові витрати у розмирі 1316 грн. 60 коп.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що «26»лютого 2008 року між АКБ «Фінбанк»з однієї сторони, що змінив назву відповідно до вимог чинного законодавства на ПАТ «ФІНБАНК»(далі - Позивач), та фізичною особою ОСОБА_1 (далі -Відповідач ), з іншої сторони, було укладено Кредитний договір № 109/02/08 (далі Кредитний договір) за яким Відповідачу було надано кредит у сумі 26 500,00 (двадцять шість тисяч п'ятсот) дол. США 00 центів, строком на 84 (вісімдесят чотири) місяці на період з «26»лютого 2008 р. по «25»лютого 2015 р., з відсотковою ставкою 12,8 % (дванадцять цілих вісім десятих відсотків) річних.
З метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором, «26»лютого 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір застави (далі -Договір застави). Відповідно до умов цього Договору Позивач в якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором приймає автомобіль марки «MAZDA», модель «3», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Позивач умови Кредитного договору виконав у повному обсязі, проте відповідач -ОСОБА_1 платежі належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 15.11.2011 року за ним виникла заборгованість по кредиту у загальному розмірі 14 990,65 дол. США., що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ на 15.11.2011 року складає 119 659,86 грн.
Представник позивача у судовому засіданні не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. В минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час і місце були повідомлені належним чином, поважних причин неявки суду не представили. У минулому судовому засіданні 06.02.2012р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, оскільки вони не підлягали сплаті при подачі позовної заяви до суду у зв'язку з набранням чинності з 01.11.2011 року ЗУ «Про судовий збір».
Суд у зв'язку з неявкою відповідача та його представника в судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача та його представника, згідно ч.2 ст.169 ЦПК України.
Згідно ст.197 ЦПК України у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, розірвання Кредитного договору та звернення стягнення на предмет застави підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що «26»лютого 2008 року між АКБ «Фінбанк»з однієї сторони, що змінив назву відповідно до вимог чинного законодавства на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ФІНБАНК»(далі - Позивач), та фізичною особою ОСОБА_1 (далі -Відповідач ), з іншої сторони, було укладено Кредитний договір № 109/02/08 (далі Кредитний договір) за яким Відповідачу було надано кредит у сумі 26 500,00 (двадцять шість тисяч п'ятсот) дол. США 00 центів, строком на 84 (вісімдесят чотири) місяці на період з «26»лютого 2008 р. по «25»лютого 2015 р., з відсотковою ставкою 12,8 % (дванадцять цілих вісім десятих відсотків) річних(а.с.18).
З метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором, «26»лютого 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір застави (далі -Договір застави). Відповідно до умов цього Договору Позивач в якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором приймає автомобіль марки «MAZDA», модель «3», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.12). Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору застави предметом цього договору є рухоме майно.
На виконання умов договору позивач надав позивачу кошти, що підтверджується квитанцією від 26.02.2008р. (а.с.17), проте відповідач не виконує умови договору належним чином, що послугувало підставою для звернення банку до суду з відповідним позовом.
Також відповідачу направлялось повідомлення - вимога про порушення основного зобов'язання від 08.09.2011р. та 28.10.2011р. (а.с.9-10).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 2 цієї ж статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно п.3.3.13 Договору передбачалося, що у разі невиконання зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2, 3.3.3-3.310, 3.3.11 -3.3.13, протягом більше одного календарного місяця, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно Позичальник зобов'язаний погасити Кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 526 ЦК України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відповідно до п. 2.4. Кредитного договорів передбачено, що позичальник погашає кредит шляхом внесення визначеної згідно графіку суми грошових коштів не пізніше 5-го числа кожного місяця готівкою через касу Банку або безготівковим шляхом.
За порушення термінів повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку за користування кредитом процентну ставку на три пункти вище встановленої Договором.
Згідно Повідомленням про стан заборгованості перед ПАТ «ФІНБАНК»від 15.11.2011 р.(а.с. 7) вбачається, що станом на «15»листопада 2011 року заборгованість Відповідача за Кредитним договором складає 14 990,65 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ на 15.11.2011 року складає 119 659,86 грн., та складається з:ё
- 12 640,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 100 896,27 грн. -заборгованості за кредитом,
- 1 575,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 12 572,12 грн. -прострочена заборгованість за кредитом;
- 775,65 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 6 191,47 грн. -прострочена заборгованість за відсотками.
Також зазначені відомості підтверджуються довідкою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 з 26.02.2008р. по 18.04.2012р.
Таким чином суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту..
Також суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині розірвання кредитного договору з наступних підстав.
Підстави для розірвання договору містяться у ст. 651 ЦК України, де зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З урахуванням положень ст.1054, 1056-1 ЦК України, вбачається, що банк укладаючи кредитний договір мав на меті отримати прибуток, у вигляді відсотків за користування його коштами, отже суд доходить висновку, що відповідач, не сплачуючи заборгованість та відсотки за користування кредитом, своїми діями допускає порушення істотних умов договору, на які розраховував банк при укладанні кредитного договору, отже вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими та такими містяться на нормах закону.
В той час суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечуть Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.
Однак як вбачається з матеріалів справи, позивачем не визначено спосіб звернення стягнення, не зазначена початкова ціна предмету забезпеченого обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах в порядку виконавчого провадження, що має важливе юридичне значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості надати правову оцінку співмірності визначеної Банком суми заборгованості з вартістю заставного автомобіля.
Таким чином суд вважає, що звертати стягнення на майно, без з'ясування вищевказаних обставин є передчасним.
Також суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо понесення позивачем таких витрат та з тих підстав, що на час подачі даної позовної заяви, вступив в дію ЗУ «Про судових збір», яким не передбачена наявності такої судової витрати.
Згідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1196,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11,15,60,88, 57,169,197, 208-209, 213-215, 218,224-225 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, ч.1 ст .546, 549, 550, 554, ч.1 ст. 590 626, 612,625, 629, 1048, 1050,1054, 1055 ЦК України, ст.. 2, ч.1 ст. 20, ч.6 ст .20 Закону України «Про заставу», ст..1, ч.1 ст. 24, п.4 ч.2 ст.25, п.1. ч.1 ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»суд ,-
Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІНБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розірвання Кредитного договору та звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ФІНБАНК»заборгованість станом на 15.11.2011р. за Кредитним договором № 109/02/08 у розмірі 119 659,86 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 86 коп.).
Розірвати Кредитний договір № 109/02/08 від «26»лютого 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ФІНБАНК»
судові витрати - судовий збір у розмірі 1 196,60грн. (одна тисяча сто дев'яносто шість гривень шістдесят коп.);
В іншій частині позову -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України
Суддя Домусчі Л.В.
19.04.2012